Флеш Гордон () — серіал про супергероїв 1936 року. Представлений у 13 розділах, це перша екранна пригода Флеша Гордона, персонажа коміксів, створеного Алексом Реймондом 1934 року. У ньому розповідається про відвідування Гордоном планети Монго та його зустрічі зі злим імператором Міном Безжальним. Головні ролі фільму зіграли Бастер Кребб, Джин Роджерс, Чарльз Міддлтон, Прісцилла Лоусон і Френк Шеннон. 1996 року Бібліотека Конгресу відібрала «Флеша Гордона» для збереження в Національному реєстрі фільмів США як «культурно, історично чи естетично значущий».

Сюжет

Планета Монго знаходиться на курсі зіткнення із Землею. Доктор Алексіс Зарков вирушає на Монго на ракетному кораблі з Флешем Гордоном і Дейл Арден як своїми помічниками. Опинившись там, вони дізнаються, що планетою править жорстокий тиран на ім'я Мін, який жадає Дейл і тому хоче, щоб Флеш бився на арені. Дочка Міна, принцеса Аура, намагається врятувати життя Флеша, бо хоче його для себе.

Аура допомагає Флешу втекти, поки Зарков працює в лабораторії Міна, а Дейл готується до свого примусового шлюбу з Міном. Однак Флеш зустрічає принца Туна, лідера Людей-Левів, і вони повертаються до палацу, щоб врятувати Дейл і вбити Міна.

Акторський склад Бастер Краббе — Флеш Гордон Чарльз Б. Міддлтон — Мін Безжальний Джин Роджерс — Дейл Арден Прісцилла Лоусон — принцеса Аура Френк Шеннон — доктор Алексіс Зарков Річард Александер — принц Барін Джек Ліпсон — принц Вултан Теодор Лорх — другий первосвященник Джеймс Пірс — Принц Тун Герцог Йорк — король Кала Граф Аскам — офіцер Факел Лон Пофф — перший верховний жрець (не вказано) Річард Такер — професор Гордон Джордж Клівленд — професор Генслі Мюріель Гудспід — Зона Примітки акторів: Едді Паркер виступав дублером Бастера Кребба. Креш Корріган, який пізніше знімався в інших серіалах, щоб зобразити «орангоподібного» в розділах 8 і 9 одягнув модифікований костюм горили. Гленн Стрендж у ролях, які не вказані в титрах, носив костюм дракона з кігтями омара «Гоко», а також з'являється як один із солдатів Міна.«Glenn Strange», filmography, Internet Movie Database (IMDb). Річард Александр допоміг розробити власний костюм, який включав шкіряну нагрудну пластину, пофарбовану золотом. Ранні історики кінофанів стверджували, що актор Лон Пофф, який грав першого з двох верховних жерців Міна, помер незабаром після початку зйомок і його замінив Теодор Лорх. Насправді, однак, помер лише персонаж Поффа, точніше був убитий Міном в акті люті і замінений верховним жерцем Лорха, але цю сцену вирізали з остаточного варіанту фільму. Пофф помер лише у 1952 році.

Виробництво

За словами Гармона та Ґлута, бюджет «Флеша Гордона» становив понад мільйон доларів. Стедман, однак, пише, що це «за повідомленнями» 350 000 доларів США (що еквівалентно 7,7 мільйона доларів США у 2023 році). Багато реквізиту та інших елементів у фільмі були перероблені з попередніх виробництв Universal. Комплекти сторожової вежі, використані у «Франкенштейні» (1931), знову з'являються як кілька інтер'єрів у палаці Міна. Одна з великих єгипетських статуй у фільмі «Мумія» (1932) є ідолом Великого Бога Тао. Лабораторний набір і знімок Місяця, що проноситься повз ракетний корабель Заркова, що повертається з космосу, взяті з «Невидимого променя» (1936). Ракетний корабель Заркова та сцени танцюристів, що кидаються над гігантським ідолом, були повторно використані у фільмі «Тільки уявіть» (1930). Атака Мінга на Землю — це кадри зі старої німої кінохроніки, а цілий фрагмент танцю — з «Опівнічного сонця» (1927), а частина лабораторного обладнання — з «Нареченої Франкенштейна» (1935). Музика також була перероблена з кількох інших фільмів, зокрема «Наречена Франкенштейна», «Бомбейська пошта», «Чорний кіт» (обидва 1934), «Лондонський перевертень» (1935) і «Людина-невидимка» (1933). Щоб більше виглядати як Флеш Гордон із коміксів, Креб пофарбував волосся в білий колір. Повідомляється, що він був дуже сором'язливий щодо цього і постійно тримав капелюх на публіці, навіть у присутності жінок. Йому не подобалося, як чоловіки його засвистують. Джин Роджерс перед зйомками також пофарбувала волосся в білий колір «мабуть, щоб скористатися популярністю Джин Гарлоу». Обоє акторів від природи були брюнетами. За довідкою Джим Гармон і Дональд Глут «Великі кіносеріали: Їхнє звучання та лють» (1973), грим і костюми Міна були розроблені так, щоб нагадувати Фу Манчу, вигаданого «суперлиходія», популяризованого в попередніх голлівудських фільмах і в серії романів. вперше опубліковано в Англії 1913 року.Rohmer, Sax. Зовнішні кадри, такі як перші кроки екіпажу Землі на Монго, були зняті в каньйоні Бронсон. Музична партитура побудована навколо симфонічної поеми «Прелюдії» композитора і піаніста XIX століття Ференца Ліста (1811—1886).

Поширення та прийом Випустивши «Флеша Гордона» і представивши його в багатьох найкращих кінотеатрах або кінотеатрах «А-рівня» у великих містах Сполучених Штатів, Universal сподівалася повернути дорослу аудиторію для серіалів. Кілька газет у 1936 році, включно з деякими, які навіть не друкували комікси про Флеша Гордона, містили історії про фільм на половину та три чверті сторінки, а також копії малюнків Реймонда та рекламні кадри, на яких висвітлювалися персонажі та сюжети розділів.

Фільм став першим відверто науково-фантастичним серіалом, хоча попередні серіали містили науково-фантастичні елементи, такі як гаджети. Шість з чотирнадцяти серіалів, випущених протягом п'яти років після «Флеша Гордона», були науково-фантастичними.

Для синдикації на телебаченні в 1950-х роках серіал було перейменовано в «Космічні солдати», щоб не плутати його з нещодавно створеним, також синдикованим телесеріалом, «Флеш Гордон».

1936 року серійний фільм був змонтований у 72-хвилинну повнометражну версію, яка демонструвалася лише за кордоном, поки 1949 року не була випущена в США як «Ракетний корабель» у компанією Шермана С. Креллберга Filmcraft Pictures.p. 40 Kennard, Roy, Science Fiction Serials: A Critical Filmography of the 31 Hard SF Cliffhanger, McFarland & Co Inc, 1 October 1998

Інша повнометражна версія серіалу, тривалістю 90 хвилин, була продана безпосередньо телебаченню в 1966 році під назвою «Космічний корабель до невідомого» .

«Флеш Гордон» був другим найкасовішим фільмом Universal у 1936 році після мюзиклу «Три розумниці» з Діанною Дурбін у головній ролі.Daniel Eagan, America's film legacy: the authoritative guide to the landmark movies in the National Film Registry. «Кодекс Гейза», однак, заперечив проти відвертих костюмів, які носили Дейл, Аура та інші жіночі персонажі.Al Williamson and Peter Poplaski, «Introduction» to Alex Raymond, Flash Gordon: Mongo, the Planet of Doom. У відповідь на ці заперечення у двох продовженнях фільму Universal розробив більш скромні вбрання для жінок-виконавиць.

У своїй рецензії на фільм у довіднику «Путівник фільмами Radio Times» за 2015 рік Алан Джонс описує «Флеша Гордона» як «безперервну хвилюючу гру, коли Флеш бореться з одним ворогом за іншим», і він стверджує, що це «найкращий з трилогії Краббе про Флеша Гордона».Radio Times Guide to Films 2015.

Продовження Два продовження «Флеша Гордона», також у вигляді серіалу з Бастером Краббом у головній ролі, з'явилися після популярної постановки 1936 року: «Подорож Флеша Гордона на Марс» (15 серій) у 1938 році та «Флеш Ґордон підкорює Всесвіт» (12 серій) у 1940 році. Між виходом цих двох пізніших постановок Краббе знявся в абсолютно окремому, але схожому за структурою науково-фантастичному серіалі «Бак Роджерс», що зображав ще одного популярного персонажа, який також з'являвся в журналах, коміксах і на радіо наприкінці 1920-х і 1930-х років.

Див. також

1936 у науковій фантастиці

Примітки

Посилання

Есе Флеша Гордона Роя Кіннарда в Національному реєстрі фільмів Есе Флеша Гордона Деніела Ігана в «Американська кіноспадщина: авторитетний путівник до знакових фільмів у Національному реєстрі фільмів», A&C Black, 2010, сторінки 240—242