Грифіце

Грифіце (, ) — місто в північно-західній Польщі, у Західнопоморському воєводстві, центр Грифицького повіту і сільсько-міської гміни Грифіце. Розташоване на Щецинському узбережжі, на річці Рега за 22 км від Балтійського моря. За станом на 31 березня 2014 року, місто мало 16 872 жителівНаселення за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Główny Urząd Statystyczny. Baza Demografia. Stan i struktura ludności, dane na dzień 31.03.2014 . За даними на 1 січня 2009 місто за кількістю населення знаходилось на 13 місці у воєводстві і на 274 місці в країні.

Грифиці — місцевий центр промисловості і послуг, а також комунікаційний вузол, у котрому збігаються три воєводські дороги і залізнична лінія. Місто є центром адміністративних функцій — у ньому знаходиться староство, районний суд, районна прокуратура, повітове управління поліції і Державної пожежної служби.

Географія Грифіце знаходяться у північній частині Західнопоморського воєводства, у середній частині Грифіцького повіту, дещо на схід від центру гміни Грифіце.

Розміщене на Грифіцькій рівнині — одному із мезорегіонів Щецинського узбережжя, над річкою Рега на віддалі у 22 кілометри від балтійського моряWielka Encyklopedia PWN / pod red. J. Wojnowskiego. — Warszawa: Powiatowy Ośrodek Dokumentacji Geodezyjnej w Gryficach, 2002. — t. 8. — 518 s. — ISBN 8301136731. .

Історично Грифіце знаходяться у північній частині Західної Померанії, від 1724 року у Грифіцькому повіті. Від 1814 до 1945 року в провінції Померанія, до 1938 року в Щецинській реєнції, потім протягом 7 років у Кошалінській реєнції. У 1946—1998 роках у Щецинському воєводстві.

Площа міста становить 12,4 км². Згідно з даними на 1 січня 2009 року протяжність міської забудови в напрямку півдня становить близько 2,6 км, а в протилежному (równoleżnikowym) — близько 2,7 км.

Природне середовище Територія Гміни Грифіце знаходиться у північній частині поморського валу, у межах структурної одиниці блоку Грифіц. Ця одиниця характеризується відносно високим заляганням осадів Раннього Юрського періоду, котрі утворюють т. зв. антикліналь Грифіц.

Центр міста розташований на висоті 17—19 м над рівнем моря, східна і південна частина міста на рівні 25—45 м над рівнем моря. Найнижчою територією є дно долини Реги — 10—14 м над рівнем моря. Характеризуючою точкою є Гора страт — 32 м над рівнем моряW. Andrzejewski Park miejski w Gryficach — zagospodarowanie terenu, szata roślinna i mała architektura. — Gryfice: Powiatowy Ośrodek Dokumentacji Geodezyjnej w Gryficach, 1970. .

Площа лісів і лісових ґрунтів у межах міста становила у 2008 році 66 га, у відсотковому значенні це 5,32 %. Угіддя на території міста — 570 га, або 45,97 %.

Клімат міста має риси наближені до морського. Характеризується малою річною амплітудою, сезонною і денною температурою повітря, великою вологістю і вітряністю, коротким періодом зими, прохолодним літом, лагідною зимою, великою вологістю повітря і значною кількістю опадів.

Через місто тече одна з найбільших річок Померанії — Рега. Це друга за повноводністю річка колишнього Щецінського воєводства. На Резі влаштовано каякові доріжки. В Грифіцах від Реги відходять 3 меліораційні канали. Перший з них — правобережний канал Старково (Starkowo) довжиною 5,5 км поєднаний з річкою на вулиці Спацеровій. Другий лівобережний канал Броднікі (Brodniki) довжиною 3,6 км проходить повз вулицю Мурарську, а третій, також лівобережний канал «Грифіце А» (Gryfice A) довжиною 4,38 км біля порохової вежі при вулиці Набережній.

+ Структура використання земель (2008) Призначення Площа % Рілля 570 га 45,97% Під житловою забудовою 166 га 13,39% Інші забудовані терени 99 га 7,98% Дороги 93 га 7,50% Землі промислового призначення 71 га 5,73% Ліси і лісові ґрунти 66 га 5,32% Урбанізовані незаселені території 34 га 2,74% Земля, що не використовується 34 га 2,74% Землі рекреаційно-відпочинкового значення 30 га 2,42% Залізниці 23 га 1,85% Вода 20 га 1,61% Рілля, що не використовується 19 га 1,53% Різне 15 га 1,21% Площа міста (Σ) 1240 га 100%

Пасовища що відносяться до міста класифікують як ґрунти класу III–V, натомість ґрунти орні IIIa, IIIb, IVa, IV b а також VIІнформація станом на січень 2008 надана керівником Відділу сільського господарства, нерухомості і охорони навколишнього середовища Ришардом Хмєльовичем до Головного управління геодезії і картографії..

Місто розташоване у вузькій долині річки Реги, котра утворює екологічний коридор понадрегіонального значення. Це шлях міграції кількох цінних видів риб на нерест, а також міграції багатьох інших видів фауни. У 2003 році Природо-краєзнавче товариство рекомендувало укріпити береги річки в парку Грифіц, щоб запобігти їх руйнуванню.

На Резі утворено цілорічно охороняєму ділянку, де заборонений вилов риби та інша шкідлива для риби діяльність. Ділянка простягається від греблі до залізобетонного мостаZarządzenie nr 3/91 Wojewody Szczecińskiego z dnia 5 sierpnia 1991 r. ws. ustanowienia obrębu ochronnego na rzece Redze w miejscowości Gryfice (Dz. Urz. Woj. Szczecińskiego Nr 11, poz. 165).

Детальніше: Гміна Грифіце розділ Природні умови

Історія

Дослідження проведені німецькими і польськими археологами показали, що терени Грифіц були заселені в добу раннього неоліту (нової кам'яної доби); . У II ст. н. е. землі Померанії від Щецинської затоки на схід до річки Вєпши були заселені СідінамиJ. Strzelczyk Odkrywanie Europy. — Wydawnictwo Poznańskie, 2000. — S. 303, 307—309. — 337 s. .

У ранньому середньовіччі грифіцькі землі були заселені племенами західних поморян. Відчутним був вплив (згідно з новими дослідженнями) волинян, пижичан і Бережан. Сучасні археологічні дослідження не підтверджують спадкоємності поселень Бронзової доби (Гальштатської культури) із Лужицькою культурою, чи пізнішою Ясторфською культуроюМова про поховання князів Любешевської групи, що сягають IV ст. до н. е. .

В часи Мешка I і Болеслава I Хороброго ці землі на короткий час були приєднані до польської держави. В 1121 (або в 1119) на грифіцькій землі мала місце битва під Нєкладзєм, у котрій Болеслав III Кривоустий побив війська Західної Померанії під проводом князів Вартислава I і Святополка.

В середині XIII століття Померанією правили князі з династії Грифітів. В 1262 році Вартислав III підписав локаційний документ, що базувався на любецькому праві, у котрому поселення в околицях нижньої течії річки Реги отримало статус міста. По смерті Вартислава III, власником його земель став Барнім I, котрий надав місту його першу назву «Ґрифя Ґура — місто над Регою» (, ).

Під кінець XIII століття розпочато будівництво тринавного цегляного костелу Матері Божої, а в 1300 році — оборонних мурів. Будується також міська ратуша. В одному з документів 1386 року було згадано про латинську школу в Грифіцах, котру названо найстарішою латинською школою у ПомераніїПерша згадка про першу школу в Західній Померанії походить з 1089 року. В Тшебятові, 19 км від Грифіц латинська школа заснована 1328 року. .

Розвивалась морська торгівля і судноплавство на ріці Резі. В XIV столітті Грифіце стали непрямим членом Ганзейського союзу. У 1394—1401 роках місто брало участь у боротьбі проти піратів т. зв. «Віталійських братів». У XV і XVI століттях кілька разів доходило до конфліктів з містом Тшебятув, що північніше Грифіц (з монастирем норбертанів в Біалобоках (нині район Тшебятова)). Суперечки точились довкола вилову риби і торгівлі. У 1464 році Оттон III дозволив Грифіцам карбувати власну монету — привілей, котрим місто так ніколи і не скористалось.

По реформації, у 1534 році фарний костел став власністю Лютеранської церкви. В 1580 році тут відкрито школу для дівчат. Проходження бруншвіцьких військ в 60-х роках XVI ст. через Грифіце (Семилітня північна війна) спричинилось до багатьох нищень і втрат в економіці міста, а далі — до економічного спаду, що тривав аж до другої половини XVII століття. У 1595 і 1620 роках мали місце повстання, підняті незадоволеними ремісниками. Від 1603 тут діє Куркове братство.

В 1618 році розпочалась Тридцятирічна війна, котра перервала розвиток міста. Цісарські війська далі знищували навколишні села і міста, аж до часу появи в серпні 1630 військ шведських. В 1637 році помирає останній з Грифітів — Богуслав XIV. Постановою Вестфальського миру місто у 1648 році було включене до Бранденбург-Пруссії.

У 1657 році в околицях Грифіц в погоні за шведськими військами опинились кінні загони Стефана ЧарнецькогоОднак згадку Г. Рімана про перебування загонів Чарнецького під Грифіцами спростовує Е. Римар. E. Rymar «Pierwsza wyprawa Stefana Czarnieckiego na Pomorze Zachodnie (1657 r.)», «Mówią Wieki», Nr 5/1986, str. 10-15. Великих втрат завдали місту пожежі та епідемії. Найбільша пожежа мала місце у 1658 році. Вона знищила усю південно-західну частину міста. Чергова пожежа в 1668 році знову знищила більшу частину міста. Згадкою про ті часи стала щорічна урочистість — «Свято вогню», що відбувалась в Грифіцах до XVIII ст.

У XVIII столітті настало економічне пожвавлення. В другій половині XVIII століття під час Семирічної війни місто тричі займали війська цариці Єлизавети Петрівни.

На початку XIX століття кількість мешканців зросла до близько 3 тисяч. Це призвело до розбудови міста. Від 1816 внаслідок адміністративної реформи, воно стало повітовим центром в провінції Померанія. На межі XIX і XX століть економічний розвиток продовжувався, на теренах міста збудовано ряд фабрик: цукрову, керамічну, крохмальну, фабрику мармеладу. Грифіце отримали залізничне сполучення в 1882 році завдяки будівництву лінії Домбє—Колобжег.

Грифіце пережили Другу світову війну без руйнацій. Червона армія зайняла місто в березні 1945 року. Внаслідок цілеспрямованих підпалів влаштованих радянськими солдатами після зайняття міста, знищено 318 об'єктів, що становило 40% забудови міста.

1945 року місто включено до складу Польщі. Мешканців було виселено до Німеччини. На початку 50-х років XX ст. мали місце т. зв «грифіцькі випадки» — факти примусу, застосування сили і зловживань владою при експропріації збіжжя у землеробів, об'явлених «кулаками». Метою цих зловживань було дотримання необхідних квот експропріації збіжжя і підготовка до колективізації у сільському господарстві. У цих акціях взяли участь місцеві органи влади, правоохоронні органи і Союз польської молоді. Акції закінчились судовим процесом 25 травня 1951 року в Грифіцах.

Від 1970 року Грифіце були командним центром 26 бригади артилерії Державної протиповітряної оборони. В тому ж році здано в експлуатацію нинішню будівлю ратуші. У 1982 закінчено будівництво лікарні.

В 1945—1988 роках місто належало до Щецинського воєводтва. 1 січня 1999 Грифіце знову стали повітовим центром. Під кінець 2001 року розформовано грифіцьку військову частину.

Етнографія На базі автохтонної культури давніх поморських племен (т. зв. Венедів), на грифіцьких землях нашаровувались впливи інших регіональних культур із різних періодів історії від XII по XIX століття, принесені черговими хвилями переселенняВ німецьких джерелах і літературі автори не звертали уваги на формування етнічних відносин. .

Цей процес призвів до втрати тих культурних відмінностей, котрі можна було спостерігати у ранньому середньовіччі. Прикладом можуть бути волиняни, бережани чи пижичани, котрі зустрічались в XIX ст. чи після Другої світової війни в самих Грифіцах і є наслідком міграцій. Прикладом також є германізація і поява польських робітників у XIX ст. чи масових репатріацій після 1945 року.

На асиміляційні процеси в культурі народу регіону вплинули два чинники: зростання кількості німецького населення і регулююча діяльність місцевих влад, котрі репрезентували німецьку, а після 1945 — радянську і польську культурну специфіку.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Топонімія