Георгій Іраклійович Асатіа́ні (; 10 червня 1914, Борзя — 17 листопада 1977, Тбілісі) — радянський кінорежисер та кінооператор документального кіно; член Спілки кінематографістів СРСР з 1957 рокуГеоргий Асатиани / Музей ЦСДФ .

Біографія Народився року в місті Борзі (нині Забайкальський край, Російська Федерація). З травня 1930 до червня 1931 працював слюсарем-механіком взуттєвої фабрики імені Сталіна у Тифлісі. У 1931—1935 роках навчався в Ленінградському корабельному інституті. З вересня 1935 по листопад 1936 року працював інструктором районної ради Робітничо-селянських та червоноармійських депутатів Володарського району Ленінграда. У 1936 році закінчив операторський факультет Ленінградського інституту кіноінженерів.

У кіно — з 1937 року, працював кінокореспондентом Нижньоволзької кіностудії в Астрахані. Член ВКП(б) з 1940 року.

Після початку німецько-радянської війни, у вересні 1941 року, призваний до Червоної армії Кіровським районним військовим комісаріатом міста Астрахані. Служив у військовому званні майораАсатиани Георгий Ираклиевич / Память народа. . Протягом 1942—1943 років працював оператором на Куйбишевській студії кінохроніки; у 1943—1944 роках — оператором на Тбіліській студії художніх фільмів; знімав на Північно-Кавказькому та Кримському фронтах. Зняв для воєнної кінохроніки всі основні віхи війни, зокрема: бої під Москвою, оборону Сталінграда, взяття Берліна, брав участь, як кінооператор, у бойових вильотах авіації.

У 1945—1946 роках — кінокореспондент Центральної студії документальних фільмів по Грузинській РСР, знімав сюжети для кіножурналу «Новости дня» і грузинської кінохроніки. З 1946 року — оператор Тбіліської студії художніх фільмів / кіностудії «Грузія-фільм». У 1958—1977 роках — оператор, режисер Грузинської студії хронікально-документальних та науково-популярних фільмів, одночасно у 1965—1977 роках — художній керівник кіностудії.

Помер в Тбілісі 17 листопада 1977 року. Похований в Тбілісі на пантеоні Сабуртало.

Сини Георгій (1942—2024) — актор Молодіжного театру Алтаю (Барнаул). Заслужений артист РРФСР (1986); Іраклій (1946—1985)Ираклий Асатиани / kino-teatr.ru.  — грузинський кінорежисер, член Спілки кінематографістів Грузинської РСР.

Фільмографія Матеріали відзняті ним під час німецько-радянської війни увійшли у фільми: «Взяття Новоросійська» (1943); «Взяття Бердичева» (1944); «Гвардійська армія Чанчибадзе…» (1945); «Розгром гітлерівської авантюри на Кавказі» (1945). 1956 року брав участь як оператор у зніманні фільму «100 днів у Бірмі»; у 1958 році — у зніманні фільму «Брюссель, 1958». У подальшому поєднував операторську роботу з авторською та режисерською, створив низку фільмів про закордонні країни:

«Подорож до Непалу» (1959, режисер і оператор разом з Отаром Деканосідзе); «Полювання в джунглях» (1959, сценарист, режисер та оператор разом з Отаром Деканосідзе); «Різноповерхова Америка» (1961, режисер, оператор і сценарист разом з Іллею Сухішвілі); «Алжирський щоденник» (1962, сценарист і режисер; оператор Отар Деканосідзе); «Земля марокканців» (1962, сценарист і режисер; оператор Отар Деканосідзе); «Сахара» (1962, сценарист і режисер разом з Резо Ебралідзе); «Народження республіки» (1963, сценарист, режисер та оператор разом з Отаром Деканосідзе); «Країна стародавньої культури» (1963, сценарист, режисер та оператор); «Дороги п'ятого континенту» (1964, сценарист, режисер та оператор); «Крізь імлу віків» (1964, режисер, оператор); «Уругвай» (1964, сценарист, режисер та оператор); «В країні інків» (1964, сценарист, режисер та оператор); «Зустріч з Грецією» (1964, сценарист, режисер та оператор); «Один день в Буенос-Айресі» (1964, сценарист, режисер та оператор); «Париж… Париж» (1965, режисер); «Англійські замальовки» (1967, режисер, оператор); «За екватором між океанами» (1968, режисер); «Мюнхен, чверть століття потому» (1969, режисер, оператор); «Іспанія-73» (1971, режисер, оператор); «У країні басків» (1976, режисер, оператор). </div> Інші фільми: «Квітуча Грузія» (1957, режисер і оператор); «Розповідь про чотирьох солдатів» (1960, оператор разом з іншими); «Світ аплодує» (1961, сценарист разом з Іллею Сухішвілі); «Грузія святкує» (1971, режисер, оператор); «Весна людства» (1975, режисер, оператор); «Світло свободи» (1976, режисер, оператор); «Зорі назустріч» (1977, режисер, разом з Гурамом Жванією).

Відзнаки нагороджений орденами: двома Червоної Зірки (5 жовтня 1943; 19 лютого 1944), Вітчизняної війни II ступеня (16 травня 1944), Червоного Прапора (28 квітня 1945), Трудового Червоного Прапора (1964); медалями: «За оборону Сталінграда» (1 травня 1944), «За оборону Кавказу» (1944), «За перемогу над Німеччиною» (1945), «20 років перемоги» (1965), «50 років Збройних Сил СРСР» (1968), «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)Георгий Астиани / kino-teatr.ru. , «30 років перемоги» (1975); почесні звання народний артист Грузинської РСР (1961); народний артист СРСР (1967); премії Ломоносовська премія (1964; за фільм «Країна стародавньої культури»); премія Всесоюзного кінофестивалю (1964; за фільм «Дороги п'ятого континенту»). премія Всесоюзного кінофестивалю (1977; за фільм «Світло свободи»).

Примітки

Література Асатиани, Георгий Ираклиевич // ;