Ніна Леонтіївна Лужницька, до шлюбу Конашинська (2 лютого 1902, Сестрятин, Радивилівський район, Рівненська область — 9 березня 1984, Філадельфія, Пенсільванія, США) — українська акторка.

Життєпис Закінчила Інститут шляхетних дівчат у Житомирі (1918). У складі гуртка української патріотично налаштованої молоді разом з Армією УНР 1920 перейшла р. Збруч і потрапила до табору інтернованих осіб у м. Ланьцут (Підкарпатське воєводство), згодом — у м. Александрув Куявський (Куявсько-Поморське воєводство; обидва — Польща).

Сценічна діяльність Сценічну діяльність розпочала в таборовому ама­торському театрі під керівництвом В. Тимченка в Ланьцуті, продовжила у професійному Драматичному театрі ім. М. Садовського під керівництвом Й. Мандзенка в Александруві Куявському. На його сцені 1921 виконала роль Галі («Назар Стодоля» Т. Шевченка). 1922 переїхала до Львова, де працювала до 1924 в Українському народному театрі товариства «Українська бесіда» під керівництвом О. Загарова і Й. Стадника.

1922–25 — в Українській драмшколі, заснованій О. Загаровим і М. Вороним при Вищому музичному інституті;

1925–28, 1930–31 — артистка мандрівного «Українського театру» на чолі з Й. Стадником (виступала під прізвищем Смиринська);

1928–29 — артистка Українського народного театру ім. І. Тобілевича (м. Станіслав, нині Івано-Франківськ).

1944 емі­грувала до Австрії (м. Ґрац), 1949 — до Філадельфії, де організувала драматичні гуртки при Спілці української молоді й товаристві «Пласт».

Література та джерела

Лужницька Ніна Леонтіївна / Р. Я. Пилипчук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017.

Сірий Й. Козацький театр // Свобода. 1963, 23 листоп.; Климовський Я. Про видатну акторку // Америка. 1984, 18 квіт.; Падох Я. Пам'яті великої акторки Ніни Лужницької // Свобода. 1984, 5 трав.; Ревуцький В. В орбіті світового театру. К.; Х.; Нью-Йорк, 1995. Примітки