Апасіаки (Пасіаки; ) — давнє масагетське плем'я, що мало основною своєю базою . Апасіаки були одним із чотирьох племен, згаданих античними джерелами як учасники завоювання Бактрії.
Походження Першовідкривач давньохорезмійської цивілізації ототожнює плем'я апасіаків з огузським племенем печенігів, яких грецькі автори називали пацанак (Печенеги, народ // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.):
Історія Локалізація апасіаків була уточнена за часів СРСР. Було встановлено, що вони між IV ст. до н. е. та першими століттями до і після н. е. (коли їх ще знали під різними іменами Полібій, Страбон, Помпоній Мела, Птолемей, Стефан Візантійський) займали території північно-західних та північно-східних околиць дельти Амудар'ї, де найбільш достовірними пам'ятками їхньої культури є античні шари городищ Девкесен і Шахсенем (сучасний Туркменістан) на заході, а на сході — городище Чирик-Рабат (сучасний Казахстан) і навколишній комплекс руїн.
Багато уваги Дж. Р. Гардінер-Гарден приділяє апасіакам — племені, тісно пов'язаному з парфянською історією (IV, с. 18-20, 40-43). Античні відомості про цей далекий скіфський народ фрагментарні і досить невиразні, тому і в тлумаченні їх сучасними дослідниками немає згоди.
Примітки