Calotriton arnoldiAmphibian Species of the World: Calotriton arnoldi — вид земноводних родини саламандрових (Salamandridae). Один із 2 видів родуAmphibiaWeb: Calotriton. Ендемік ІспаніїAmphibiaWeb: Calotriton arnoldi. Мешканець холодних гірських потоків і водойм. Вид занесений до Червоного списку МСОП.
Етимологія Calotriton arnoldi названий на честь відомого британського герпетолога Е. Н. Арнольда.
Назва на інших мовах: Montseny Brook Newt, Montseny Newt (англ.; дослівно «струмковий тритон монценський», «тритон монценський»)Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 78—79) .
Опис Тритон середнього розміру. Загальна довжина (L. + L.cd.) сягає 12 см. Спостерігається статевий диморфізм: самиця більша за самця. За своєю будовою схожий на тритона піренейського (Calotriton asper), але менший за розмірами. Тіло в поперечному перерізі овальне, з деякою дорсо-вентральною компресією. Хвіст відносно короткий і сильно стиснутий збоку, дуже глибокий біля основи та поступово звужується до тупого кінця. Клоака в самців конічна, має форму напівсфери, у самиць — загострена назад, циліндрична і відносно вузька. Пальці ніг не подовжені і не перетинчасті, їх кінчики темні й гострі. Голова сильно сплощена, з найширшою частиною на рівні очей, з досить великими позавушними залозами (паротидами). Морда притуплена з опуклими боками, помітно піднята. Шкіра відносно груба, але меншою мірою ніж у тритона піренейського. Горбки мають кінчики з широкими, тупими і жорсткими шипами на спині, меншими та більш розкиданими на голові та боках.
Забарвлення верхньої сторони тіла звичайно коричневого, шоколадного або темно-сірого кольору, рідше світло-сірого кольору, часто з оливковим відтінком (загалом темніше ніж у тритона піренейського), інколи з легкими сріблясто-золотистими або білуватими вкрапленнями з боків. Уздовж середини спини іноді тягнуться переривчасті жовті смужки, особливо в нестатевозрілих особин. Горло рожево-жовтувате, дуже світле, майже без плям або з легкою темною крапкою. Черево напівпрозоре, від жовтого до охристого або помаранчевого кольору, часто з темними плямами і крапками. Клоака має яскравий червонувато-помаранчевий кінчик.
Поширення
Ендемік Іспанії. Ареал обмежений площею 120 км² серед гірського масиву Монцені у ПіренеяхCalotriton arnoldi в Червоному списку МСОП.
Загальна чисельність обстежених у 2013 році 7 популяцій Calotrion arnoldi в межах природного парку «Ель Монцені» становила 1000—1500 статевозрілих особин. За останні 10 років чисельність популяції скоротилась на 15 %.
Місця проживання Представники роду Calotriton мають невеликі легені, що знижує плавучість і зменшує ймовірність бути занесеними течіями, тому їм необхідно жити в середовищах, багатих киснем. Вони населяють холодні гірські струмки і невеликі оліготрофні водойми, а також старі зволожені ділянки серед розріджених широколистяних, переважно дубових і букових лісів, на висотах від 600 до 1200 м н. р. м. Водотоки і ставки можуть бути тимчасовими, що пересихають влітку. На суші трапляються рідко, віддаючи перевагу кам'янистим ділянкам із розвиненою листяною підстилкою поблизу водойм.
Особливості біології Струмкові тритони майже все життя проводять у воді. Дорослі C. arnoldi найбільш активні в струмках навесні та восени, коли кліматичні та гідрологічні умови сприятливі. Активні весь рік, але при посухах та взимку можуть забиватись у тріщини скель і переживати несприятливі періоди в холодних підземних водах з температурою води нижче 15° С. Зазвичай тримаються під камінням і колодами у воді й дуже рідко і тільки в дорослому віці — на берегах струмка. У товщі води можна побачити тільки дорослих тритонів. Молоді особини ведуть потайний спосіб життя на дні, цьому сприяє їх забарвлення, яке нагадує опале у воду листя бука і дуба.
Статева зрілість у самців настає в 2,5—3 роки, у самиць — у 4 роки. Розмножуються тритони протягом року, але переважно навесні або восени. Самці активно шукають самок або заманюють їх піднятим хвостом, розташувавшись на відкритому просторі. Коли самиця наближається, самець швидко схоплює її щелепами і утримує своїм хвостом, обгорнутим навколо неї. Копуляція може тривати до 30 годин (але зазвичай менше), під час якої самець масажує клоаку самиці й вкладає в неї до 4 сперматофорів. Самиці, використовуючи подовжену клоаку, відкладають до 40 досить великих яєць, діаметром близько 2,5 мм (без оболонок), розміщуючи їх поодинці під каменями та колодами. Через 6 тижнів з'являються личинки. Молоді тритони зазвичай проводять один рік у воді до завершення метаморфозу.
Живиться різноманітними водними безхребетними, віддаючи перевагу личинкам комах.
Охорона Раритетний вид амфібій, занесений до Червоного списку МСОП (охоронна категорія: вид перебуває в критичному стані).
Найбільшою загрозою для виду є висихання гірських потоків, спричинене тривалими посухами взимку та влітку. Крім того, гірські потоки пересихають через велику кількість води, яка видобувається для виготовлення та продажу бутильованої води. Ще однією загрозою є зміна середовища існування внаслідок надмірної рекреації. Виду можуть також, певним чином, загрожувати захворювання: 1) хітридіомікоз, викликане Batrachochytrium salamandrivorans, що має тенденцію до поширення серед саламандр Європи; 2) пігментні пухлини шкіри, які, ймовірно, виникають внаслідок антропогенного забруднення водойм.
Практичне значення Струмкові тритони, у тому числі тритон монценський, належать до слаботоксичних земноводних. Для захисту від хижаків вони використовують молочноподібну рідину із неприємним запахом і смаком, яку виділяють їх паротиди та інші шкірні залози. При потраплянні цього секрету на слизові оболонки людини спостерігається легке печіння. Тому після «спілкування» із тритонами треба ретельно мити руки.
Систематика Один із 2 видів роду струмкових тритонів (Calotriton)Carranza, S and Amat, F. 2005. Taxonomy, biogeography and evolution of Euproctus (Amphibia: Salamandridae), with the resurrection of the genus Calotriton and the description of a new endemic species from the Iberian Peninsula. Zoological Journal of the Linnean Society, (145), 555—582.
Calotriton arnoldi відокремився від Calotriton asper 1,1—2 мільйони років тому в плейстоцені. Хоча ареали їх поширення розділяють лише 25 км, з тої пори вони еволюціонували незалежно. Крім того, хоча між двома видами все ще існує подібність у морфології та поведінці, не було жодних ознак гібридизації, ймовірно, через географічну ізоляцію.
У межах вузьколокального ареалу, прив'язаного до долини р. Тордер у гірському масиві Монцені (Піренеї), описано 2 популяції струмкового тритона монценського. Представники західної популяції характеризуються рівномірним коричневим забарвлення та іноді мають білий колір морди. В особин східної популяції спинна й бокові поверхні тіла вкриті жовтими плямами.
Джерела. Примітки
Література Boehme, W., Grossenbacher, K., and Thiesmeier, B. (1999). Handbuch der Reptilien und Amphibien Europas, band 4/I:Schwanzlurche (Urodela). Aula-Verlag, Wiesbaden Carranza, S and Amat, F. 2005. Taxonomy, biogeography and evolution of Euproctus (Amphibia: Salamandridae), with the resurrection of the genus Calotriton and the description of a new endemic species from the Iberian Peninsula. Zoological Journal of the Linnean Society, (145), 555—582 Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 78—79). ISBN 978-1-4081-5459-5
Посилання Amphibian Species of the World: Calotriton arnoldi AmphibiaWeb: Calotriton arnoldi Calotriton arnoldi в Червоному списку МСОП