Друга комісія Урсули фон дер Ляєн — європейська комісія під головуванням Урсули фон дер Ляєн, переобраної на цю посаду 18 липня 2024 р.
Сформована на підставі результатів європейських виборів 6—9 червня 2024 року. Має тільки два рівні керівництва: виконавчі віцепрезиденти та комісари. 27 листопада Європейський парламент затвердив склад Комісії, набравши 51 % голосів — це найнижчий рівень підтримки Європейської комісії з боку парламенту з 1993 року, коли парламент отримав право голосувати щодо складу колегії.
Формально комісія розпочала роботу 1 грудня 2024 року і працюватиме в такому складі до 31 жовтня 2029 року.
Формування 17 вересня 2024 року на пресконференції Урсула фон дер Ляєн оголосила новий склад Колегії комісарів та їхні посади. Їхні кандидатури ще має затвердити Європарламент.
28 листопада 2024 року Європейська рада своєю постановою затвердила склад нової Європейської Комісії, надавши їй повноваження з 1 грудня 2024 року.
Частка жінок у запропонованій комісії становить 40,7% проти 44,4% у 2019 році. Середній вік нових кандидатів у комісії становить 52 роки, порівняно з 56 у 2019 році.
Що стосується структури, то налічується шість виконавчих віцепрезидентів проти 7 у Єврокомісії з 2019 року. Запропонована колегія включає п'ять перепризначених членів: троє з них обрано вдруге (Шуїця, Варгеї, Гукстра), тоді як для Домбровскіса це вже третій строк у складі Єврокомісії, а для Шефчовича — четвертий. Перерозподіл портфелів відображає оголошені пріоритети, де приділяється значна увага конкурентоспроможності, промисловій політиці та обороні.
Колегія комісарів Складається з комісарів, обраних на 5-річний строк по одному від кожної країни-члена Європейського Союзу, включаючи призначену президентку, висунуту від Німеччини.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн дбає за збереження гендерного балансу: у її новій команді з 27 комісарів 16 представляють чоловіки і 11 — жінки, водночас задля вирівнювання балансу 6 посад виконавчих віцепрезидентів обіймають 4 жінки і 2 чоловіки. Також заради рівноваги по 3 виконавчі віцепрезиденти обрано як зі Сходу, так і з Заходу. Одну посаду віцепрезидента одержала праворадикальна партія Європейські консерватори та реформісти, яка не входить до коаліції більшості, утвореної з Народної партії, соціалістів та «Оновити Європу».
+Делегати на посади комісарів від держав-членівКомісарСлуханняІм'я та прізвищеСтатьЄвропартіяДержава-членПризначений портфельДатаКомітетРішенняМагнус Бруннер ЄНПКомісар зі внутрішніх справ і міграції5 листопада 2024Аджа Лябіб АЛДЄКомісарка з готовності та управління кризамиКомісарка з рівності6 листопада 2024Катерина Захарієва ЄНП Комісарка зі стартапів, досліджень та інновацій5 листопада 2024Дубравка Шуїця ЄНПКомісарка з питань Середземномор'я5 листопада 2024Костас Кадіс Незал.Комісар у справах рибальства та океанів6 листопада 2024Йозеф СікелаНезал.Комісар із міжнародного партнерства6 листопада 2024Дан ЙоргенсенПЄСКомісар з енергетики та житлового господарства5 листопада 2024Кая КалласАЛДЄВиконавча віцепрезидентка із зовнішньої політики та політики безпекиВисока представниця із закордонних справ та оборонної політики12 листопада 2024Генна ВірккуненЄНПВиконавча віцепрезидентка з технологічного суверенітету, безпеки та демократії, комісарка з цифрових та передових технологій12 листопада 2024Стефан Сежурне Незал.Виконавчий віцепрезидент з питань процвітання та промислової стратегії, комісар з питань промисловості, бізнесу та єдиного ринку12 листопада 2024Урсула фон дер ЛяєнЄНППрезиденткаОбрана Європарламентом 18 липня 2024Апостолос ЦіцікостасЄНПКомісар з питань збалансованого транспорту та туризму4 листопада 2024Олівер Варгеї Незал.Комісар із питань охорони здоров'я та добробуту тварин6 листопада 2024Майкл МакҐратАЛДЄКомісар з питань демократії, справедливості, верховенства права та захисту прав споживачів4 листопада 2024Раффаеле Фітто АКРЄВиконавчий віцепрезидент із питань згуртованості та реформ, комісар із питань політики згуртованості, регіонального розвитку та міст12 листопада 2024Валдіс ДомбровскісЄНПКомісар з економіки та продуктивностіКомісар із реалізації та спрощення7 листопада 2024Андрюс Кубілюс ЄНПКомісар з оборони та космосу6 листопада 2024Крістоф Гансен ЄНПКомісар із сільського господарства та продовольства4 листопада 2024Глен Мікалеф ПЄСКомісар із питань міжпоколіннєвої справедливості, культури, молоді та спорту4 листопада 2024 ЄНПКомісар із питань клімату, нульових викидів та чистого зростання7 листопада 2024Пйотр Серафін ЄНПКомісар із бюджету, боротьби з шахрайством та державного управління7 листопада 2024Марія Альбукерке ЄНПКомісарка з фінансових послуг і Союзу заощаджень та інвестицій6 листопада 2024Роксана Минзату ПЄСВиконавча віцепрезидентка з кадрів, навичок та готовності, комісарка з навичок, освіти та культури, якісних робочих місць і соціальних прав12 листопада 2024 Комісар із питань торгівлі та економічної безпекиКомісар із питань міжвідомчих відносин та прозорості4 листопада 2024 Незал.Комісарка з питань розширення, також відповідальна за східне сусідство та відновлення України7 листопада 2024 ПЄСВиконавча віцепрезидентка з чистого, справедливого та конкурентного переходу, комісарка з питань конкурентоспроможності12 листопада 2024 Єссіка Русвалль ЄНПКомісарка з питань довкілля, водостійкості та конкурентоспроможної економіки замкнутого циклу5 листопада 2024Слухання:
Політика Політичні пріоритети другої Комісії фон дер Ляєн були спочатку викладені у 30-сторінковому документі «Політичні настанови для наступної Європейської Комісії 2024–2029», який Урсула фон дер Ляєн опублікувала у липні 2024 року. Сім пріоритетних напрямків:
Новий план для сталого процвітання та конкурентоспроможності Європи Нова ера європейської оборони та безпеки Підтримка людей, зміцнення наших суспільств та нашої соціальної моделі Підтримка якості нашого життя: продовольча безпека, вода та природа Захист нашої демократії, підтримка наших цінностей Глобальна Європа: Використання нашої сили та партнерства Спільні зусилля та підготовка нашого Союзу до майбутнього
Як важлива міжгалузева пріоритетна сфера, Комісія також зосередилася на оптимізації нормативних актів та скороченні бюрократичних процедур, навіть якщо подібні спроби зменшити «адміністративне навантаження» регулярно фігурували в порядку денному ЄС з 1990-х років. Однак цього разу ці зусилля були ще більше посилені та перетворені на комплексні директиви, спрямовані на нещодавно запроваджені правила ЄС у сфері правил корпоративної стійкості та відповідальності.
Європейська зелена угода Європейська зелена угода, схвалена у 2020 році, – це низка політичних ініціатив Комісії фон дер Ляєн, головною метою яких є досягнення Європейського Союзу до 2050 року. У листопаді 2024 року віцепрезидентка з питань чистого, справедливого та конкурентного переходу Тереза Рібера висловила підтримку Європейській зеленій угоді та зеленому переходу. В інтерв'ю El País вона сказала: «Урсула фон дер Ляєн доручила мені посаду віцепрезидента: це сигнал того, що [зелений порядок денний] залишається пріоритетом. Екологічний перехід є одним із головних двигунів майбутньої економічної та промислової трансформації». У грудні 2024 року Рібера попередила, що Комісія не відкладатиме заборону на продаж автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння в ЄС після 2035 року.
26 лютого 2025 року Комісія оголосила про низку заходів, підтриманих 100 мільярдами євро (104,94 мільярда доларів США), для підтримки , виробленого в ЄС, під назвою «». Рібера заявив, що «до 2030 року лише цілі ЄС щодо відновлюваної енергетики створять понад 3,5 мільйона нових робочих місць у секторі відновлюваної енергетики. Але цей перехід означає зміни — деяким секторам доведеться зіткнутися зі складними обставинами».
2 липня 2025 року Комісія запропонувала нову кліматичну ціль на 2040 рік, спрямовану на скорочення чистих викидів парникових газів на 90% порівняно з рівнями 1990 року.
Згідно з дослідженням вчених Утрехтського університету, опублікованим 24 серпня 2025 року, Атлантична меридіональна перекидна циркуляція (AMOC) може почати руйнуватися з 2060-х років. Руйнування AMOC стане серйозною кліматичною катастрофою, що призведе до похолодання Північної півкулі. Європейський комісар з питань клімату Вопке Хукстра назвав ці висновки «тривожним сигналом». У серпні 2025 року Тереза Рібера запропонувала «додати AMOC до списку абревіатур національної безпеки в Європі», враховуючи серйозні наслідки руйнування AMOC.
Зовнішні питання
У листопаді 2024 року кандидатка на посаду Високої представниці з питань зовнішньої політики Кая Каллас заявила, що Китайська Народна Республіка має заплатити «вищу ціну» за свою підтримку російського вторгнення в Україну. У лютому 2025 року Каллас знову засудила Китай, заявивши, що «без підтримки Китаю Росія не змогла б продовжувати свою військову агресію з такою ж силою. Китай є найбільшим постачальником товарів подвійного використання та чутливих предметів, які підтримують військово-промислову базу Росії та які знаходяться на полі бою в Україні».
17 січня 2025 року Європейська Комісія завершила переговори щодо модернізації Глобальної угоди між ЄС та Мексикою. Модернізована угода має на меті зниження тарифів на сільськогосподарську продукцію, спрощення стандартів та встановлення співпраці між сторонами у сфері клімату та трудових прав. 3 вересня 2025 року Комісія надіслала Раді свою пропозицію щодо рішення про ратифікацію Угоди.
20 лютого 2025 року Каллас висловив сумніви щодо спроб президента США Дональда Трампа домовитися про мирну угоду у війні між Росією та Україною, попередивши, що «якщо ми віддаємо агресору все, що маємо, це надсилає сигнал усім агресорам у світі, що вони можуть це зробити».
24 лютого 2025 року Каллас зустрівся з міністром закордонних справ Ізраїлю Гідеоном Сааром у Брюсселі на перших офіційних переговорах між Ізраїлем та ЄС з часів війни в Газі. Європейська комісія відхилила запит Ірландії та Іспанії щодо перегляду Угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем.
У січні 2025 року європейська комісарка Аджа Лябіб зустрілася з президентом Сирії Ахмедом аш-Шараа, лідером сунітського ісламістського угруповання «Хаят Тахрір аш-Шам». 8 березня 2025 року Європейська служба зовнішніх справ засудила напади «проасадівських елементів» на сирійські урядові сили під час . 17 березня 2025 року Європейський Союз пообіцяв надати 2,5 мільярда євро допомоги сирійському перехідному уряду.
На зустрічі з Каєю Каллас у липні 2025 року міністр закордонних справ Китаю Ван І заявив, що Китай не хоче, щоб Росія програла війну в Україні. За словами європейських дипломатів, Китай стурбований тим, що Сполучені Штати більше зосередяться на Азії після завершення конфлікту в Європі.
15 липня 2025 року Каллас та міністри закордонних справ держав-членів ЄС вирішили не вживати жодних заходів проти Ізраїлю через ймовірні та на Західному березі річки Йордан. Запропоновані санкції проти Ізраїлю включали призупинення дії Угоди про асоціацію між ЄС та Ізраїлем, призупинення безвізового режиму або блокування імпорту з ізраїльських поселень. Ізраїль розцінив рішення ЄС не запроваджувати санкції проти Ізраїлю як дипломатичну перемогу. Міністр закордонних справ Палестини розкритикував це рішення, заявивши: «Це шокує та розчаровує, бо все кришталево ясно... Весь світ бачив, що відбувається в Газі. Вбивства, звірства, воєнні злочини».
У вересні 2025 року президент США Трамп звернувся до ЄС із проханням запровадити 100 % тарифи на Китай та Індію, щоб покарати їх за купівлю російської нафти та фактичне фінансування російського вторгнення в Україну. Кая Каллас висловила підтримку зміцненню торговельних та безпекових зв'язків між ЄС та Індією, водночас критикуючи тісну співпрацю Індії з Росією, включаючи її участь у військових навчаннях «Захід — 2025».