А́вгустдо́рф () — колишня німецька колонія, що існувала протягом 1834—1940 років. Увійшла до меж містечка Снятина. З'явилась внаслідок німецької колонізації Галичини наприкінці XVIII — середини XIX століття. Вважалась однією з найбільших німецьких колоній у королівстві Галичини та Володимирії і в Галичині.
Планування поселення було регулярним: забудова формувала характерну структуру у формі літери «Н», що відображало типовий підхід до організації німецьких колоністських сіл. Одна з вулиць спускалася у напрямку Снятина й поєднувалася з вулицею Прикордонною, названою через близькість державного кордону, який до Другої світової війни проходив неподалік протікаючого Турецького потоку. У різні періоди це був кордон Польщі та Румунії, а з 1939 року — СРСР і Румунії, що зумовлювало прикордонний характер місцевості.
Августдорф відігравав роль локального осередку німецької громади, яка займалася сільським господарством і підтримувала власні культурні та релігійні традиції. У жовтні 1939 року майже все населення колонії було примусово репатрійоване на історичну батьківщину. З 1940 року адміністративно належала до Снятина на правах села. Протягом 1945—1947 років заселена українцями з Закерзоння. У 1950-х роках увійшла до меж Снятина як вулиця Гоголя. Події Другої світової війни й повоєнні зміни кордонів призвели до занепаду колонії та зникнення її як окремого поселення, однак пам'ять про неї збереглася в історії Снятинщини та місцевій топоніміці.
У 2025 році про історію колонії було знято однойменний фільм на основі спогадів жителів та їх нащадків. Стрічка відтворює історію виникнення колонії, повсякденне життя колоністів, їхні господарські традиції та культурні особливості, а також події Другої світової війни, які призвели до занепаду поселення. У фільмі використано архівні матеріали, фотографії та спогади місцевих жителів і нащадків колоністів, що дозволило відтворити багатонаціональне минуле Снятинщини.
Географія Августдорф розташовувався на північний схід від центру Снятина, у межах Івано-Франківської області, на території Покуття поблизу кордону з Буковиною. Поселення розміщувалося в мальовничій долині, оточеній пагорбами та лісами, приблизно за 100 кілометрів на південний схід від Івано-Франківська. Географічні координати відповідали 48°27′ північної широти і 25°34′ східної довготи.
Невелика територія колонії зосереджувалася навколо сільськогосподарських угідь і житлових будинків німецьких поселенців. На схід від Августдорфа протікає ріка Турецький Потік. На заході колонія межувала з селом Потічок, на півдні — з селом Балки, на сході — з лісом села Оршівці, а на півночі — з сільськогосподарськими угіддями села Стецева. Нині місце, де розташовувався Августдорф, інтегроване в адміністративні кордони міста Снятин на правах вулиці Гоголя. Природній ландшафт на території колонії здебільшого зберігся.
У спогадах Зиновія Буцьо Августдорф описувалося як село, яке розташоване на північ від міста Снятина, на високому пагорбі, з якого на тлі далеких Карпат, що простягалися за Прутом, було видно міську ратушу. Обабіч неї здіймалися над зеленими шатами дерев бані двох церков, а трохи лівіше, у напрямку Чернівців, розміщувалися костел і синагога. Від міської ратуші до центру Августдорфа було близько 3 км. Німецьку колонію спорудили у формі літери «Н»: її ліва частина спускалася вниз і з’єднувалася з вулицею Прикордонною у Снятині. Назва вулиці походила від того, що до Другої світової війни неподалік від Августдорфа, вздовж невеликого Турецького потоку, пролягав державний кордон між Польщею і Румунією, а з 1939 року — між СРСР і Румунією.
Походження назви Назва «Августдорф» має декілька можливих версій походження. Вважалося, що колонія могла бути названа на честь останнього короля Польщі Станіслава-Августа Понятовського або на честь снятинського бургомістра Августа Теодоровича. Саме Теодорович був головним лобістом надання окремої земельної ділянки для потреб німецьких колоністів.
Також існує легенда, що німці прибули в цю місцину в серпні (), опісля жнив. Найімовірніше, що назва колонії походить від назви міста Аугустдорф у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, звідки походила більшість колоністів.
Історія
Австрійська доба
Розбудова поселення Перші німецькі поселенці з’явилися в регіоні ще за княжих часів, зокрема в самому Снятині вони фіксуються вже у 1370 році. Проте масовий приплив колоністів відбувся значно пізніше — в останній чверті XVIII століття. За даними Михайла Бажанського, упродовж 1777–1787 років, у період активної колонізаційної політики Габсбурзької монархії, на територію Снятинщини переселилася значна кількість німецьких колоністів, переважно вихідців із Пфальцу, Баварії, Бадену, Нассау та Вюртембергу. Для новоприбулих було виділено землі на північ від Снятина, поблизу Галицького передмістя. Австрійська влада створила сприятливі умови для заселення: колоністам надавали земельні наділи на пільгових умовах із тривалими термінами виплат, забезпечували будівельною деревиною з державних тартаків, а також полегшували доступ до кредитів через місцеві фінансові установи. Описані процеси відбувались у період між першим та другим поділами Речі Посполитої, внаслідок чого Галичина перейшла до Австро-Угорщини.
Формування колонії Августдорф на півночі Снятина розпочалося у 1830-х роках. Датою заснування вважається 7 листопада 1837 року. Переважна більшість перших німців у колонії були вихідцями з Північного Рейну-Вестфалії, Баварії, та Східної Пруссії. Краєзнавець Василь Харитон у праці «Населені пункти Снятинщині» з посиланням на працю Дмитра Бучка «Походження назв населених пунктів Покуття» стверджує, що Августдорф було засновано в 1827 році.
За даними газети «Deutsches Volksblatt für Galizien» (Німецька народна газета для Галичини), у 1830 році бургомістр міста Снятин видав заклик до всіх тодішніх німецьких громад Галичини про те, що тут парцелюються міські поля. Це призвело до того, що кілька німецьких родин із різних німецьких поселень Галичини оселилися тут і спочатку орендували у міста Снятин поля на правах ліцитації. Звідти вони викупили ділянки коштом своїх статків, які тоді ще були неопрацьованими та незабудованими. Вони жили не в місті, а на полях, які обробляли. Коли у 1836 році кількість німецьких родин у Снятині досягла десяти й площі земель у їхніх руках значно зросли, виникла потреба в заснуванні окремого німецького поселення.
У 1847 році в Августдорфі сталася велика пожежа, яка знищила всі господарства та школу; загинули також чотири особи й значна кількість худоби. Після пожежі колоністи відбудували дерев’яну шкільну будівлю, де надалі проводилися богослужіння. У середині XIX століття до громади переселялися нові німецькі родини, переважно з колоній Йозефсберг та Кавсько, завдяки чому до 1867 року кількість родин зросла приблизно до тридцяти. Спершу в колонії мешкало близько 100 осіб, на початку XX століття у Снятині налічувалося вже 315 німців, 300 з яких жили в колонії. Серед поширених німецьких прізвищ у поселенні налічувалися Коп, Рікріх, Бах, Фраєр, Ловенберг, Ріппель, Пауер, Гавер, Фромбах, Поппель, Болембах, Нібергаль. Німці становили 90 % етнічного складу Августдорфа, решта 10 % — поляки, українці та євреї.
У поселенні налічувалося від 60 до 70 домогосподарств. Більшість німецьких обійсть мала по два будинки: один для старшого покоління, другий — для молодшого. Таким чином німці уникали сварок всередині родин. Основним заняттям німецьких поселенців було рільництво, проте на початках болотяна місцевість Августдорфа заважала нормальній роботі. У 1830 — 1840-х роках німці провели меліорацію, осушивши болота, що дозволило займатися землеробством як для власних потреб, так і на продаж. Крім землеробів, Августдорф населяли теслярі, візники, ковалі, шевці та кравці.
У другій половині XIX століття 1863 року у колонії збудували початкову школу, що, крім кількох класів, мала кухню та дві вчительські кімнати. Після четвертого класу учні могли продовжити навчання в Коломийській, Дрогобицькій гімназіях або у Снятині. 15 червня 1867 року на території колонії Августдорф згоріло 9 будинків із прилеглими господарськими спорудами. Шкода від лиха становила близько 10 000 золотих ринських. За іншими даними, у 1867 році пожежа на Августдорфі знищила 13 господарств і шкільну будівлю. У 1868 році громада спорудила нову муровану школу-церкву, будівництво якої фінансувалося власним коштом колоністів та за підтримки Спілки Густава Адольфа. Під час пожежі 1891 року, що охопила п’ять господарств, будівля церкви вціліла.
У 1892 році німецька колонія Августдорф опинилася в центрі масштабної кампанії з оздоровлення Снятина, спричиненої загрозою епідемії холери. Через відсутність у місті сучасної каналізації, місцева влада під керівництвом бурмистра Тита Нємчевського та лікаря доктора Вернера розробила план санітарного очищення «єврейського гетто», де сотні будинків не мали вбиралень. Згідно з цим проєктом, нечистоти мали вивозитися в бочках на спеціально відведену за містом ділянку, де їх перетворювали на компост. Августдорф відігравав ключову роль у цьому циклі, оскільки колоністи викуповували ці добрива для своїх потреб. Це було стратегічно важливим рішенням для поселення, адже ґрунти Августдорфа описувалися як «піщані та бідні», а використання міського компосту дозволяло значно підвищити їхню родючість.
20 липня 1911 року Августдорф було включено до урядової програми про закупівлі ремонтних коней для потреб частин крайової оборони (Ландверу). Урядова комісія в колонію Августдорф повинна була прибути для закупівель 23 вересня того ж року. Під час цих закупів урядувала асентерункова (приймальна) комісія для ремонтних коней кінних відділів цісарсько-королівської (ц. к.) крайової оборони, яка закуповувала лише коней, вирощених або вихованих самими господарями, забезпечених відповідно до § 8 закону від 6 серпня 1909 року за державним збірником законів № 177 тваринними паспортами, віком від 4 до 7 років, зростом від 158 до 166 сантиметрів, із доброю спиною і правильними, виразними ходами. Коні, що відповідали всім вимогам, установленим для кавалерійських ремонтів, закуповувалися за ціною 700 крон. Крім того, з фондів ц. к. Міністерства сільського господарства надавалися премії — залежно від якості коней та інших обставин, у середньому по 100 крон за коня.
Пожежі початку XX століття Як і у XIX столітті, пожежі були одними з найбільших стихійних лих в історії Августдорфа та Снятина на початку XX століття. Однією з наймасштабніших стала пожежа 17 квітня 1906 року, яка виникла через необережне поводження з вогнем місцевого жителя Василя Захаркевича. За повідомленням газети Czernowitzer Allgemeine Zeitung, унаслідок стихії в Снятині згоріло близько 400 будинків, а збитки оцінювалися у 200 000 крон. Полум’я швидко поширювалося через переважно солом’яні стріхи та охопило всю північно-західну частину міста аж до цвинтаря, де загорілися дерев’яні хрести. Через сильний сухий вітер, який тривав упродовж кількох днів, рятувальні роботи були значно ускладнені. Вирішальну роль у локалізації пожежі відіграли пожежні команди зі Снятина, Августдорфа та Стецеви, які швидко прибули на місце події та спільними діями зуміли зупинити подальше поширення вогню, запобігши ще більшій катастрофі.
Попри зусилля вогнеборців, значна частина міста була знищена, а вогонь був настільки сильним, що згоряли навіть речі, заховані у підвалах. Масштаби трагедії стали одним із чинників, які спонукали місцеву владу пришвидшити будівництво нової снятинської ратуші, завершене у 1909 році. Наприкінці 1912 року велика пожежа спалахнула на Августдорфі. В той рік вогонь знищив понад 60 дворів місцевих колоністів і завдав значних матеріальних збитків громаді. Того ж року Снятинщина постраждала і від масштабної повені на Пруті, спричиненої тривалими дощами. Річка затопила значні площі земель, частину Запруття, Микулинців та будинки, розташовані поблизу річища. В окремих місцях ширина розливу води сягала до 1,5 км.
Перша світова війна