Нюрнберзьке бургграфство () — держава Священної Римської імперії з початку XII до кінця XV століття. Як бургграфство, це було графство з центром у місті Нюрнберг. З 1219 року Нюрнберг отримав пряме імперське підпорядкування і бургграфство втратило владу над містом. В 1398 році Нюрнберзьке бургграфство (без Нюрнберга) було розділено на Бранденбург-Ансбахське і Бранденбург-Байройтське князівства.
Історія
Згідно з першою документальною згадкою про місто в 1050 році, Нюрнберг, ймовірно, був заснований на початку XI століття як місце розташування імператорського замку між Східним Франкським королівством та Nürnberg, Reichsstadt: Politische und soziale Entwicklung (Political and Social Development of the Imperial City of Nuremberg), . У 1050 — 1571 роках місто розширювалося і швидко набуло важливості через своє розташування на ключових торгових шляхах. Король Конрад III заснував бургграфство та першу адміністрацію та суди на навколишніх імперських територіях. Перші бургграфи походили з австрійського дому , але після вимирання їхньої чоловічої лінії, близько 1190 року бургграфство успадкував зять останнього графа з дому Гогенцоллернів. Проте з кінця XII століття до міжцарів'я (1254—1273 рр.) влада бургграфів зменшилася, оскільки імператори з дому Штауфенів передали більшість невійськових повноважень каштеляну, а з 1173/74 року передали міську адміністрацію та муніципальні суди імперському меру (Reichsschultheiß). Каштелян не лише керував імперськими землями навколо Нюрнберга, але й стягував податки та був найвищою судовою інстанцією у справах, пов'язаних з браконьєрством і лісовим господарством; він також був призначений захисником різних церковних установ, церков і монастирів, навіть . Привілеї цього каштелянства передані місту наприкінці XIV — на початку XV ст. Напружені стосунки між бургграфами та каштелянами зрештою переросли у відкриту ворожнечу, яка значно вплинула на історію міста.Нюрнберг часто називають «неофіційною столицею» Священної Римської імперії, переважно через те, що в Нюрнберзькому замку збиралися імперські сейми (рейхстаги) і суди. Нюрнберзькі рейхстаги були важливою частиною адміністративної структури імперії. Зростаючий попит королівського двору та зростаюче значення міста привернули до Нюрнберга активну торгівлю, яку підтримували імператори з дому Гогенштауфенів. Фрідріх II (правління 1212—1250) надав місту у 1219 році Великий лист свободи (), включаючи міське самоуправління, імперську безпосереднє підпорядкування (), привілей карбувати монети та незалежну митну політику, майже повністю вивівши місто з компетенції бургграфів. Незабаром Нюрнберг разом з Аугсбургом став одним із двох великих торгових центрів на шляху з Італії до Північної Європи.
Список бургграфів
Дім Раабс 1105 — Готфрід II Раабський (правив до ) Конрад I () Готфрід III (правив до ) Конрад II ( /30 — 1191/92, помер без нащадків чоловічої статі)
Гогенцоллерни 1192—1200/1204 Фрідріх I (1139—1200/1204), спочатку Фрідріх III, граф Цоллерна, одружився з Софією, дочкою Конрада II, згодом став бургграфом завдяки цьому союзу. 1204—1218 Фрідріх II (1188—1255, молодший син Фрідріха I) 1218—1261/1262 Конрад I дер Фромм (бл. 1186—1261/2, старший син Фрідріха I і брат Фрідріха II). Граф Цоллерн як Конрад III 1262—1297 Фрідріх III дер Ербер (бл. 1218—1297, син Конрада I) 1297—1300 Іоанн I (бл. 1279—1300, старший син Фрідріха III). Правив разом зі своїм братом Фрідріхом IV. 1297—1332 Фрідріх IV (1287—1332, молодший син Фрідріха III і брат Іоанна I). Перебрав одноосібне правління бургграфством після смерті брата. 1332—1357 Іоанн II Ервербер (1309—1357, син Фрідріха IV) 1357—1397 Фрідріх V (1333—1397, син Івана II) 1397—1420 Іоанн III (1369—1420, син Фрідріха V). Також маркграф Бранденбург-Кульмбахський з 1398 року. 1398—1427 Фрідріх VI (1371—1440, син Фрідріха V). Як Фрідріх I, також маркграф Бранденбург-Ансбахський з 1398 р., курфюрст Бранденбурга з 1415 р., маркграф Бранденбурга з 1417 р. і маркграф Бранденбург-Кульмбахський з 1420 р.
Примітки
Джерела
Sigmund Benker, Andreas Kraus (ed.): Geschichte Frankens bis zum Ausgang des 18. Jahrhunderts. 3rd edition. Beck, Munich 1997. Max Spindler, Gertrude Diepolder: Bayerischer Geschichtsatlas. Bayerischer Schulbuch-Verlag, Munich 1969 Gerhard Taddey: Lexikon der deutschen Geschichte. 3rd edition. Kröner, Stuttgart 1998. Markus Twellenkamp: Die Burggrafen von Nürnberg und das deutsche Königtum (1273—1417). Korn und Berg, Nuremberg 1994.