Казімєж Рачинський

Казімєж Ян Непомуцен Рачинський гербу Наленч ( 2 березня 1739, Войновиці — 25 листопада 1824) — військовий і державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, генерал війська польського (1768), писар великий коронний (1768—1776), маршалок надвірний коронний (1783—1793), консул і маршалок (1782—1784) Постійної Ради, член Комісії поліції обох народів (1792); староста чарненський(1764—1765), червоногродський (?1761—1772), зельґнєвський (бл. 1765—1772), староста генеральний Великопольщі (1778—1793).

Життєпис Народився Казімєж 2 березня 1739 року в Войновицях, у сім'ї Віктора Рачинського (1698—1764) та Маґдалени з Дзялинських (1719—1743). Мав брата та двох сестер. Був названий на честь діда, воєводи каліського і познанського Міхала Казімєжа Рачинського.

Казімєж отримав гарну початкову домашню освіту, потім навчався в в Познані (1756). Короткий час він, імовірно, також навчався в Collegium Nobilium піарів у Варшаві.

1760 року був обраний комісаром на Коронний Скарбовий трибунал у Радомі від Каліського та Познанського воєводств. У травні 1761 року, як делегат трибуналу до Августа III, перебував у Варшаві. Ймовірно, що вже тоді отримав староство червоногродське на Поділлі.

Політичну кар'єру Рачинський розпочав під час виборів короля 1764 року як прихильник майбутнього монарха Станіслава Августа Понятовського. Цього року він був обраний маршалком конфедерації Великопольських воєводств у конфедерації Чарторийських і послом на конвокаційний сейм року від Познанського воєводстваVolumina Legum, t. VII, Petersburg 1860, s. 91.. Від цього ж воєводства був електором короля Станіслава АвгустаAkt elekcyi Roku Tysiąć Siedemset Sześćdziesiątego Czwartego, Miesiąca Sierpnia, Dnia dwudziestego siódmego, s. 35., пізніше обирався послом на тогорічний коронаційний сеймLudwik Zieliński, Pamiątki historyczne krajowe, Lwów 1841, s. 24.. Тоді ж став старостою гаммерштинським (чарненським)Arkadiusz Kamiński, Starostowie czarneńscy (1466—1772) — ich herby, pochodzenie, urzędy, koligacje rodzinne, s. 2. Szkic heraldyczno-genealogiczny . 1765 року король відзначив його орденом Святого СтаніславаZbigniew Dunin-Wilczyński, Order Świętego Stanisława, Warszawa 2006, s. 177.. Того ж року Рачинський відступив староство чарненське Александру Унругу, проте, ймовірно, тоді ж отримав староство зельґнєвське.

Був послом Познанського та Каліського воєводств на сейм 1767 року. У додатку до телеграми від 2 жовтня 1767 року президенту Колегії закордонних справ Російської імперії Нікітє Паніну російський посол Ніколай Рєпнін назвав його послом, відповідальним за реалізацію російських планів на цьому сейміНосов Б. В. Установление российского господства в Речи Посполитой. 1756—1768 гг. — Москва, 2004. — С. 666..

8 березня 1768 року Казімєж Рачинський був призначений на посаду писаря великого коронного, перебував на ній до 20 квітня 1776 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 99.. Паралельно він розвивав також свою військову кар'єру. Від звання ротмістра він у цьому ж році був підвищений до генерала коронного війська.

Після захоплення Познані російськими військами 20 березня 1770 року, в місті почала організовуватися група шляхти, яка представляла прокоролівські та проросійські кола. Її очолювали , Казімєж Рачинський, брати Владислав і Александр Ґуровські. Командувач російськими військами скликав 10 травня 1770 року, який мав засудити Барську конфедерацію та закликати до виходу з неї представників великопольської шляхти. Однак ця спроба створити сильну опозицію конфедерації провалилася.

Рачинський був обраний послом на Розділовий сейм 1773—1775 років від Познанського воєводстваVolumina Legum, t. VIII, Petersburg 1860, s. 7.. 16 квітня 1773 року він став членом проросійської конфедерації Адама ПонінськогоActum in Curia Regia Varsaviensi Feria Tertia post Dominicam Conductus Paschae videlicet, die vigesima Mensis Aprilis Anno Domini Millesimo Septingentesimo Septuagesimo Tertio. [Inc. tekst pol.:] My Posłowie na Seym blisko następuiący […], b.n.s.. Під час сейму увійшов до складу делегації, обраної під тиском дипломатів Королівства Пруссії, Габсбурзької монархії та Російської імперії, яка мала виконати перший поділ Речі Посполитої на їхню користьRyszard Chojecki, Patriotyczna opozycja na sejmie 1773 r., w: Kwartalnik Historyczny, LXXIX, nr 3, 1972, s. 545—562.. 18 вересня того ж року підписав трактати віддання в цесію Річчю Посполитою земель, загарбаних трьома вищевказаними державами, чим юридично закріпився перший поділVolumina Legum t. VIII, Petersburg 1860, s. 20-48..

1774 року Казімєж Рачинський був нагороджений орденом Білого Орла, пізніше був також нагороджений володарями Пруссії та Росії орденами Червоного (1802) та Чорного орла (1804) й Святого Олександра Невського (1804) відповідноJerzy Sewer Dunin Borkowski, Almanach Błękitny, Warszawa, 1908, s. 787..

Рачинський був послом від Познанського воєводства на сейм 1776 рокуSeries Senatorow y Posłow Na Seym Ordynaryiny Warszawski 1776. Roku: Z wyrazeniem Ich Rezydencyi gdzie który stoi / zbiorem Seb. Kaź. Jabłońskiego, 1776, [b.n.s], приєднався до конфедерації Volumina Legum, t. VIII, Petersburg 1860, s. 528.. Цього ж року підтвердив отримання від росіян 750 червоних злотих, що становило половину річної платні в 1500 червоних злотих, яку йому виплачували з каси російського посольства до кінця місії російського посла Отто Магнуса фон ШтакельбергаDorota Dukwicz, Sekretne wydatki rosyjskiej ambasady w Warszawie w latach 1772—1790, w: Gospodarka, społeczeństwo, kultura w dziejach nowożytnych, red. A. Karpiński, E. Opaliński, T. Wiślicz, Warszawa 2010, s. 457, Gazeta Rządowa nr 58, 31 sierpnia 1794, s. 234.

Наприкінці 1778 року Казімєж Рачинський став генералом (генеральним старостою) Великопольським, останнім в історії обіймав цей урядUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. I: Wielkopolska (Województwa poznańskie i kaliskie), Zeszyt 2: Urzędnicy wielkopolscy XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Adam Bieniaszewski; Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk-Łódź, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987, s. 167.. 23 листопада цього ж року король створив Познанську , яку очолив генеральний староста Рачинський. Її діяльність вважалася зразковою, отримала гарячу підтримку міщан та особисту підтримку Станіслава Августа, який вклав власні кошти на її діяльність. Постійна рада наказала надрукувати закони Познанської комісії як зразки для інших органів цього типу.

З 1780 року Казімєж Рачинський став консулом Постійної РадиVolumina Legum, t. VIII, Petersburg, s. 582.. Протягом 1780—1784 та 1786—1788 років був її членом, у 1782—1784 роках був її маршалком. 1783 року став членом Департаменту іноземних справ цієї радиKolęda warszawska na rok przybyszowy 1783, Warszawa 1783, [b.n.s], протягом 1786—1788 років очолював її Департамент поліції, був консулом цього ДепартаментуKalendarzyk Polityczny Na Rok Przestępny 1788, Warszawa 1788, [b.n.s]. Протягом 1783—1793 років обіймав також посаду маршалка надвірного коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 89..

Рачинський був членом конфедерації Чотирирічного сейму (1788—1792)Kalendarzyk narodowy y obcy na rok … 1792. …, Warszawa 1791, s. 310.. 1792 року був членом Ciąg dalszy Kalendarzyka narodowego i obcego na rok … 1792 czyli II część, z konstytycyami od roku 1788 dnia 6 października do roku 1791 dnia 23 grudnia przez daty oznaczonemi, , s. 537.. Виступав проти реформ Чотирирічного сейму. Зокрема, він згадувався в списку послів і сенаторів, складеному російським послом Яковом Булгаковим 1792 року, на яких росіяни могли розраховувати як на противників конфедерації та Конституції 3 травняŁukasz Kądziela, Między zdradą a służbą Rzeczypospolitej. Fryderyk Moszyński w latach 1792—1793, Warszawa 1993, s. 46; Сборник Русского исторического общества, t. 47, Санкт-Петербург, 1885, С. 271..

Був консулом генеральної коронної конфедерації в Тарговицькій конфедераціїDariusz Rolnik, Szlachta koronna wobec konfederacji targowickiej (maj 1792 — styczeń 1793), Katowice 2000, s. 163., послом на Гродненський Сейм (1793).

30 січня 1793 року прусські війська під командуванням генерала підійшли до Познані. Полк, що становив гарнізон міста, під командуванням Казімєжа Рачинського, зіткнувшись з перевагою ворога, залишив місто та відступив до Курніка — 31 січня місто було зайняте без бою.

Зранку 17 квітня 1794 року, коли вибухнуло , Казімєж Рачинський залишив це містоMaria I. Kwiatkowska, Pałac Raczyńskich, Warszawa, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1980, s. 47., ймовірно уникнувши таким чином страти. Після третього поділу Речі посполитої він припинив публічну діяльність.

Протягом 1797—1804 років очолював Комісію Банкову, створену з метою ліквідації польської банківської діяльності.

6 липня 1798 року отримав прусський графський титулJuliusz Karol Ostrowski, Księga herbowa rodów polskich, Cz. 2, Warszawa, Główny skład Księgarnia Antykwarska B. Bolcewicza, 1897-1906, s. 298..

Рачинський працював над зібранням великопольських документів, яке було видане його онуком 1840 року як Кодекс дипломатичний Великої Польщі.

Помер Казімєж Рачинський 25 листопада 1824 року у Варшаві. Був похований у Вожніках, після чого труну перенесено до родинного мавзолею в Роґаліні.

Сім'я 1761 року Казімєж Рачинський одружився з Терезою з Мощенських (1745—1818), донькою каштеляна сантоцького Стефана Домініка Мощенського. Подружжя мало 2-х доньок: Маґдалену Марію (1765—1847) — дружину Міхала Любомирського. Міхаліну Марію (1768—1790) — дружину .

Маєтності та фундації 1760 року Казімєж Рачинський отримав від батька досить великий маєток. Здебільшого він знаходився у Познанському воєводстві (Войновиці, Лаґви, Козлово). Дружина принесла як посаг три села у Накельському повіті й одне село в Краківському воєводстві. 1768 року Рачинський придбав Роґалін і Шьвйонтники під Познанню. 1778 року викупив у австрійської влади своє колишнє староство червоногродське за 140 000 злотих. Після 1785 року придбав маєтності радзимінські (бл. 15 населених пунктів) у Чарторийських, а 1789 року маєток Чарноляс (5 сіл) у Радомському повіті за 200 000 злотих. Володів також селами в Підляському повіті. 1818 року вартість його маєтностей складала близько 6 400 000 злотих..

На межі XVIII і XIX століть він збудував бароково-класицистичний у Роґаліні з рококовим садом у французькому стилі, а також каплицею (1817—1820), у підземеллях якої знаходиться мавзолей роду Рачинських. У палаці зібрав бібліотеку, яка дала початок Бібліотеці Рачинських у Познані.

1786 року власником став генерал , який 1787 року передав його своєму тестеві Казімєжові Рачинському. Останній того ж року розпочав перебудову будівлі у стилі класицизму за проєктом, який приписують Йогану Християну Камзецеру чи Ryszard Mączyński, Zawadzki i Kamsetzer — dowód przyjaźni i współpracy architektów. Rozważania o warszawskich pałacach Tyszkiewiczów i Raczyńskich, «Sztuka i Kultura», 5, 2018, s. 185—189..

Окрім вищевказаних Рачинський також володів палацом у Радзиміні, збудував також модринову садибу в Чарнолясі. Перед 1781 роком він володів також помістям на Гроблі в Познані.