Петро Андрійович Забудкін (, місто Одеса — , місто Одеса) — радянський діяч, відповідальний секретар Миколаївського окружного комітету КП(б)У.
Життєпис Народився в багатодітній робітничій родині. Здобув освіту в початковій народній школі. Трудову діяльність розпочав у п'ятнадцятирічному віці учнем слюсаря у приватній майстерні міста Одеси. Із сімнадцятирічного віку працював учнем слюсаря у Головних залізничних майстернях Одеси, потім став слюсарем. Паралельно навчався на вечірніх курсах за програмою середньої школи.
З 1901 року брав участь у революційній діяльності, відвідував нелегальні зібрання, поширював прокламації. Після повстання на броненосці «Потьомкін» у 1905 році був учасником демонстрації під час похорону Григорія Вакуленчука. Через участь у жовтневому політичному страйку 1905 року втратив роботу.
У 1906 році призваний на військову службу, служив на Тихоокеанському флоті у Владивостоці. Закінчив військову школу мінерів, служив на крейсері «Аскольд».
Після демобілізації повернувся до Одеси, працював слюсарем, продовжував революційну діяльність.
Член РСДРП(б) з 1917 року.
Після Лютневої революції 1917 року — голова Ради робітничих депутатів залізничних майстерень Одеси, голова залізничного комітету Одеського вузла. У 1918 році — завідувач відділу Всеросійського виконавчого комітету залізничників («Вікжедору»). У 1918—1919 роках — голова революційного комітету Одеського відділу залізниці.
У 1920—1922 роках — на відповідальній роботі в Одеському губернському комітеті КП(б) та в Привокзальному районному комітеті КП(б)У міста Одеси.
У 1923 році — відповідальний секретар Миколаївського окружного комітету КП(б)У.
З вересня 1923 до червня 1924 року — голова Одеського лінійного комітету профспілки залізничників (лінкпрофсожу).
На 1924—1928 роки — голова Одеського дільничого комітету профспілки залізничників (дікпрофсожу) при управлінні Південно-Західної залізниці. На 1929—1930 роки — голова Одеського окружного відділу профспілки залізничників.
Потім працював на відповідальній профспілковій та партійній роботах.
З 1961 року — персональний пенсіонер республіканського значення.
Помер 21 січня 1973 року, похований на Другому Християнському цвинтарі міста Одеси.
Нагороди та звання орден «Знак Пошани» медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1969) Почесний громадянин міста Одеси (30.10.1967) — «за активну участь у відновленні та розвитку народного господарства та вихованні молоді на бойових та трудових традиціях»
Примітки
Джерела Забудкин Пётр Андреевич Забудкин Пётр Андреевич