Simplicity — альбом продюсера електронної музики Стівена Міллера, відомого як Afterlife, випущений у 1999 році. Він більш відомий під назвою свого дводискового перевидання 2000 року Simplicity Two Thousand, до якого додано ремікси та бонус-треки. Згідно з лейблом Hed Kandi : «Спочатку Simplicity був випущений у вересні 1999 року, але... його швидко зняли, щоб покращити та повторно продати ширшій аудиторії».
Стиль Кажуть, що альбом відображає «приховане альтер-его» острова Ібіца. Міллер, британський продюсер даунтемпо, який у той період був найбільш відомий своїми виступами на збірках Café del Mar попередніх років,він сказав, що на нього «глибоко вплинули» люди та пейзажі острова, коли він відвідав і зробив альбом як відображення його часу там. В альбомі присутні впливи тріп-хопу, фламенко та колискової. Письменник-мандрівник Ієн Стюарт назвав альбом «Балеарська музика справжнього змісту» та підкреслив «милозвучний» вокальний внесок Рейчел Ллойд.
Виробництво За словами Міллера, Ллойд створив і записав вокал для треку «Breather» як імпровізований однодубовий спів. Вона записала додатковий вокал протягом кількох сеансів запису, як «потік вокальної свідомості»: не прослуховуючи інструментальний трек перед тим, як зробити її дублі. Далі він стверджує, що для перевидання 2000 року цей трек був перероблений у ремікс у стилі Bossa nova з додаванням гітари та інших живих інструментів — за пропозицією співробітника NRK, який потім займався додатковою студійною роботою та розробляв мікс.
Сприйняття Рецензент The Press високо оцінив гру вокалістки Рейчел Ллойд і дав альбому чотири з половиною зірки. Він писав: «Небагато виконавців, які з’являються на компіляціях Café del Mar, здатні підтримувати цілий альбом, не кажучи вже про два, як у цьому випадку, але Ллойд та її когорти справляються з цим і з оригінальним матеріалом також. У книзі The Mojo Collection альбом був названий «розкішним подвигом меланхолії» з усіма дванадцятьма піснями, які «плавно перетікають у чудово виконану розповідь».
Трек-лист
Примітки