Русифікація (зросійщення) румунів — політика російських урядів та інституцій, спрямована на асиміляцію та зросійщення, тобто нав'язування російської мови й культури представникам румунського етносу, які мешкають на підконтрольних росіянам територіях. Має місце з 1812 року, коли внаслідок Бухарестського мирного договору за підсумками російсько-турецької війни 1806—1812 рр. Російська імперія здобула контроль над східними землями Молдавського князівства, що на лівому березі річки Прут. Особливістю цього різновиду русифікації є всебічне нав'язування «молдаванської» ідентичності, що була сконструйована завдяки використання факту тривалої феодальної розробленості на землях заселених носіями румунської мови. Метою такої політики був відрив румунів, що населяли Бесарабію, від решти румунської нації. Завдяки цьому на землях, що раніше входили до складу Російської імперії, нині існує Республіка Молдова, а спроби об'єднання цих територій із рештою румунських земель зазнали невдачі.
Російська імперія
У перші роки російської окупації після 1812 року понад 95 % населення краю становили румуни, і румунська мова була визнана офіційною мовою в бессарабських установах поряд з російською. На окупованих землях була утворена Бессарабська губернія.
Царська влада поставила залізну завісу на кордоні Прута з Румунією. Анексія частини Молдавського князівства 16 травня 1812 року під османським суверенітетом також призвела до культурно-мовного викорінення, перешкоджаючи природній еволюції разом із народом, який у 1859 році об'єднався з Валахією через подвійне обрання румунського правителя Александру Йоан Куза.
Поступово російській мові стали надавати все більшого значення. За рішенням імперської влади, з 1828 р. офіційні документи почали публікувати лише російською мовою, а близько 1835 р. було встановлено 7-річний термін, протягом якого державні установи ще могли приймати документи, написані румунською мовою.Heitmann, K., 1989, Moldauisch. In Holtus, G., Metzeltin, M. și Schmitt, C. (eds), Lexicon der Romanschinen Linguistik, Tübingen, vol 3. 508-21.
У 1833 р. використання румунської мови в церквах було заборонено.
Румунська мова також була прийнята як мова викладання в державній освіті до 1842 року, з цього моменту її статус став другорядним предметом. Так, у семінарії в Кишиневі румунська мова була серед обов'язкових предметів вивчення (10 годин на тиждень) до 1863 року, коли відповідну кафедру було скасовано. У середній школі № 1 з Кишинева студенти мали можливість вибирати для вивчення одну з наступних мов: румунську, німецьку та грецьку до 9 лютого 1866 року, коли імперська влада заборонила вивчення румунської мови, пропонуючи таке пояснення: «учні знають це мову практично, а вивчення її переслідує інші цілі».
Карл Маркс і Фрідріх Енгельс у середині ХІХ століття говорили, що «волохомовні дако-румуни становили основну масу населення території між Нижнім Дунаєм і Дністром» і що «старий і новий царі Росії» боялися визнати це й змушують молдаван русифікуватисяGheorghe Ghimpu — Conștiința națională a românilor moldoveniK. Marx, Însemnări despre români (Manuscrise inedite), București, 1964, p.106..
У 1871 році Олександр ІІ видав указ «Про припинення вивчення румунської мови в школах Бессарабії», оскільки «в Російській імперії не вивчаються місцеві мови».Heitmann, K., 1989, Moldauisch. In Holtus, G., Metzeltin, M. și Schmitt, C. (eds), Lexicon der Romanschinen Linguistik, Tübingen, vol 3. 508-21
Молдавство, яке в умовах середньовічної феодальної роздробленості було географічною версією румунства, поширеного й у інших регіонах, набуло особливого значення в Бессарабській губернії. Завдяки цій концепції, спеціально розробленій для дезорієнтації, румунське населення між Прутом і Дністром було змушене шукати своє коріння виключно в суто провінційній спадщині до 1812 року і забути про одноплемінників з колишнього Молдавського князівства. За цих умов культурно-мовний фон цього населення обмежувався творами молдавських літописців, особливо народною мовою та творчістю, яка не пройшла фази розвитку румунської літератури. Таким чином, уся румунська культура та література, навіть ті, що розвинулися поза політичними кордонами, наприклад внесок Арделенської школи, відкидаються як чужорідне.
Російська імперія перешкоджала розвитку автентичної місцевої інтелігенції та нав'язувала концепцію окремої молдавської мови, що є версією румунської, заснованої на рудиментарному народному та літописному мовленні, несформованому сучасною культурою. У совєцький період ця версія румунської мови на офіційну мову, спочатку в Молдавській Автономній Республіці Україна, потім у Молдавській РСР. У 1994—2023 роках Республіка Молдова зберігала у своїй конституції термін «молдовська мова» для позначення державної мови.
Зросійщення в Молдавській РСР Вперше Совєцький Союз окупував Бесарабію на один рік, починаючи з літа 1940 року через окупацію Бессарабії та Північної Буковини після пакту Молотова — Ріббентропа.
Після трирічної перерви у 1941—1944 роках Союз знову повернув під свій контроль Бесарабію. За 48 років совєцької влади (1940-41 і 1944-91) Комуністична партія Совєцького Союзу авторитетно і примусово нав'язувала власну модель цивілізації: формування і виховання «нової людини» — homo sovieticusArhiva Națională a Republicii Moldova, fond 3026, inv. 1, d.59, pag. 46 позбавивши румунів ліворуч від Пруту мови, алфавіту, культури, історії та традиційMarius Bâtcă — 28 iunie 1940 — Zi de doliu. 71 de ani de la anexarea Basarabiei și Bucovinei de nord Adus la 28 iunie 2011. Accesat la 30 iulie 2011.. Найдієвішим засобом русифікації були школи для молоді та культурно-освітні заклади для дорослого населення. Культурно-освітні заклади в системі совєцької тоталітарної надбудови мали на меті пропаганду комунізму, підміну духовного змісту політичним, засновану на класовому відношенні в оцінці явищ і подій, пріоритеті політики комуністичної партії, концепція комуністичної моралі. У цей час совєцька влада проголосила румунську мову, перейменовану на «молдовську» (румунську мову, написану кирилицею), мовою «народу, що проживає в Молдавській РСР, відмінною від румунської»; захисники кирилиці приховували той факт, що з історичної точки зору румунська/молдовська була написана румунською кирилицею, а не «молдовською», адаптованою з російської. У школах основною мовою навчання була російська, «мова міжнаціонального спілкування» та топоніми були русифікованіGheorghe Negru, Politica etnolingvistică în R.S.S. Moldovenească, ed. «Prut Internațional», Chișinău 2000, 132 pp., ISBN 9975-69-100-5.. Це призвело до русифікації еліт, а потім і інших соціальних категорійNikolai Feodorovici Bugai, «Выселение произвести по распоряжению Берии…» О депортации населения из Молдавской ССР в 40-50- е годы — Исторические науки в Молдавии. no 1. Кишинев, 1991. 1.0); Deportarea popoarelor din RSS Bielorusia, Ucraina și Moldova, ed. Dittmar Dahlmann și Gerhard Hirschfeld, Essen, Germania 1999 (Депортация народов из Украины, Белоруссии и Молдавии: Лагеря, принудительный труд и депортация. Германия, Эссен. 1999. 1.3, p. 567—581; Prikazul 467cc al Politbiuroului Comitetului Central al PCUS ordonează NKVDiștilor să îndeplinească operația «Iug» (" Sud "): .
Книжковий фонд було переглянуто: румунську літературу, яка вважалася іноземною, було конфісковано та замінено російсько-совєцькою пропагандистською літературою, що призвело до неможливості увічнення національної свідомості та появи румунофобії серед румунівIon Constantin — Basarabia sub ocupație sovietică de la Stalin la Gorbaciov, București, 1994, pag. 75.
1945—1950 роки У цей період відбулися важливі події, які потрясли румунство в Бессарабії: посуха, голод, організований росіянами, колективізація одноосібних селянських дворів на правому боці Дністра, ліквідація чиабурі (заможних селян) як класу, депортація тисяч людей. Фізичний геноцид був доповнений культурним і духовним: ці роки являють собою момент розриву природної еволюції бессарабських (східно-молдовських) румунів і їх примусового включення до системи совєцької держави.
Після 1944 р. у Бессарабії почалася ліквідація існуючої системи освіти. У більшовицькій інтерпретації ця система мала роль затемнення та румунізації корінного молдавського населення. Вживаються надзвичайні заходи: забороняється діяльність національних установ, націоналізуються всі книгозбірні, очищаються бібліотеки від антисовєцької літератури, знищуються румунські книгиArhiva Națională a Republicii Moldova, fond 51, inv. 2, dosar 9, pag. 137.
Кадри культури Починається комплектування совєцьких культурно-освітніх установ новими кадрами, на основі соціального походження та лояльності до режиму. Через біженців до РумуніїIoan Agrigoroaiei, Gheorghe Palade — Basarabia în cadrul României reîntregite (1918—1944), Chișinău, 1993, pag. 100 чи ліквідацію національних кадрів, знищення та остракізм інтелігенції у совєцькій Молдові утворився інтелектуальний вакуум, що призвело до інтелектуальної деградації всього суспільства. Це призвело до вербування комуністичних кадрів, частка яких досягла 62 % у 1950-х рокахArhiva Națională a Republicii Moldova, fond 3026, inv.. У 1945 році при Раді Народних Комісарів МРСР було створено Комітет у справах культурно-освітніх закладів і організовано відповідні комісії при виконкомах повітових, районних, міських і сільських радArhiva Națională a Republicii Moldova, d.495, pag. 7; d.326, pag. 33. Щодо національного складу кадрів культури, то можна спостерігати значне зменшення частки румунів, так у 1947 р. з 1841 робітника 1045 були румунами; у 1949 р. (лише через 2 роки) з 2245 робітників лише 1024 були румунами (менше 50 %). У 1949 році з 67 керівників районних і міських управлінь культури лише 16 були румунамиArhiva Națională a Republicii Moldova, d.393, pag. 24-25. Решта були немісцевими ідеологічними чиновниками, вихованими в дусі великодержавного шовінізму, спеціалістами з денаціоналізації та русифікації місцевого населення.
Інші заходи з русифікації Кінцевою метою нової влади було остаточне розв'язання «бессарабської проблеми». Процес перетворення місцевого румунського населення на меншість здійснювалася низкою підходів:
вимушена еміграція за Прут організований голод депортації. У перші повоєнні роки більшість депортованих звинувачували в «націоналізмі», приналежності до різних «буржуазно-націоналістичних партій». постійні колонізації за допомогою переселення до совєцької Молдови різних «фахівців»«Cugetul», nr. 3-4/1993, pag. 51. інші колонізації культурна пропаганда, як-от: «тимчасова окупація» Республіки спочатку «буржуазно-поміщицьким окупаційним режимом королівської Румунії», а потім «німецько-румунськими окупантами»Moldavscaia S.S.R. v Velicoi…, pag. 405; Культура Молдавии за годы Советской власти…, pag. 147, 221, 230, 246, 248.
Румунофобія Румунофобія стала доктриною державної ідеології та нав'язливою ідеєю всієї системи освіти, квінтесенцією якої стало гасло «Молдо-румунські націоналісти є смертельними ворогами та катами молдовського народу, зрадниками його національних інтересів»В. А. Кердиваренко — Культура Молдавии за годы Советской власти…, Киш., 1967, pag. 113—115, 148—149. Пропагандистська діяльність була спрямована на те, щоб стерти з пам'яті бессарабців сліди злочинів, залишені совєцьким режимом за період окупації 1940—1941 рр. (злочини та звірства, вчинені проти нелояльних до совєцької влади, розкопки румунською владою могили жертв сталінського терору в Кишиневі чи в інших зонах, депортації 13 червня 1941 р., руйнування відступаючими совєцькими військами господарських і культурних об'єктів у липні 1941 р.).