Міколай Станіславович Талвош, Тальво(а)ш гербу Лебідь ( 1598) — державний і військовий діяч, дипломат Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, каштелян мінський (1566—1570) і жмудський (1570—1588), маршалок надвірний литовський (1588—1596), каштелян троцький (1596—1598); тивун (1577—1598), староста динабурзький і радунський.
Життєпис Народився Міколай, імовірно, у третій чверті XVI століття в сім'ї Станіслава Талвоша та Анни з Фальковичів.
З підліткового віку під час Лівонської та литовсько-московської війни 1558—1570 років воював під керівництвом таких визначних литовських полководців, як Роман Санґушко, Григорій Ходкевич і Міколай РадзивіллSzymon Starowolski, Wojownicy sarmaccy, Warszawa, Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1978, s. 240.. Щонайменше від червня 1564 року по 1566 рік був старостою динабурзькимUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. IX: Inflanty. Urzędnicy inflanccy XVI—XVIII wieku: Spisy / oprac. Krzysztof Mikulski i Andrzej Rachuba, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 180., наприкінці згадується в документах як Динабурзький намісникUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. IX: Inflanty. Urzędnicy inflanccy XVI—XVIII wieku: Spisy / pod red Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Krzysztof Mikulski i Andrzej Rachuba, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 35.. 1565 року, будучи вже полковником, відзначився у битвах в Інфлянтах. Зокрема, він був відправлений Яном Ходкевичем на чолі частини війська проти шведських військ під проводом короля Еріка XIV. Переміг 6-тисячне військо шведів під Кірумпяя біля Ревеля, чотириста чоловік узяв в полон і захопив деякі хоругвиKasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. Wydany przez J. N. Bobrowicza, T. 9 : [T-W], Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1842, s. 4..
23 березня 1566 року був номінований на новостворений уряд каштеляна мінськогоJózef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 109..
Брав участь у сеймах Речі Посполитої та Головних з'їздах і сеймиках Великого князівства Литовського 1569, 1577, 1582, 1592, 1593 роківПадалінскі У. А., Дыпламатычныя прадстаўнікі Вялікага княства Літоўскага (1569—1601 гг.): калетыўны партрэт // Дипломатия Беларуси: прошлое и настоящее / под ред. А. В. Русаковича. — Минск, 2015. — С. 8—9.. 29 червня 1569 року входив до складу комісії польських і литовських депутатів, які остаточно погодили зміст акта Люблінської уніїHubert Wajs, Dokument Unii Lubelskiej w Archiwum Głównym Akt Dawnych, [w:] Unia Lubelska 1569 roku i unie w Europie Środkowo-Wschodniej: Pamięci Profesora Henryka Lulewicza (1950—2019) / Redakcja naukowa Jacek Krochmal. Archiwum Główne Akt Dawnych. — Warszawa, 2020, s. 170., пізніше став підписантом цього актаSkarbiec diplomatów papiezkich, cesarskich, krolewskich, książęcych; uchwał narodowych, postanowień różnych władz i urzędów posługujących do krytycznego wyjaśnienia dziejów Litwy, Rusi Litewskiéj i ościennych im krajów. t. II., Wilno 1862, s. 330..
Міколай Талвош був видатним дипломатом. Зокрема, він разом із Яном Кротоським, Анджеєм Обринським-Харитоновичем і Рафалом Лещинським протягом листопада 1569 — лютого 1570 років перебували з посольством у МосквіMarcin Janakowski, Kierunki działań dyplomacji Rzeczypospolitej Obojga Narodów w latach 1569—1589 — próba analizy, [w:] Progress. Journal of Young Researchers, Nr. 5, 2018, s. 129., за результатами якого 22 червня 1570 року було підписане трирічне перемир'я, що завершило Литовсько-московську війну 1561—1570 років. Посли також представили Івану IV на конфіденційній аудієнції проєкт обрання його королем Речі Посполитої на наступних виборахKrzysztof Surowiec, Aleksander Razin, Założenia geopolityki Iwana IV Groźnego i jej realizacja w Rosji w latach 1547‒1584. Cz. II, [w:] Humanities and Social Sciences, Quarterly, Volume XXI (April — June), Research Journal 23 (2/2016), s. 223.. Ймовірно, як нагороду за вдалу дипломатичну місію, Талвош 1570 року був призначений каштеляном жмудськимJózef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 143..
Під час проведення литовськими магнатами та шляхтою 24—27 вересня 1572 року Міколай Талвош долучився до ньогоHenryk Lulewicz, Zjazd w Rudnikach we wrześniu 1572 roku, [w:] Przegląd Historyczny, T. 91, nr. 2, 2000, s. 210.. Під час з'їзду обговорювалися теми, пов'язані з функціонуванням і безпекою, розпорядженням королівськими землями й організацією зовнішньої політики Великого князівства Литовського.
1573 року підтвердив вибір Генріха III польським королемŚwiętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572—1576, Kraków 1917, s. 149..
1577 року став тивуномUrzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego: Spisy, T. III, Księstwo Żmudzkie XV‒XVIII wiek / pod redakcją Andrzeja Rachuby; opracowali Henryk Lulewicz, Andrzej Rachuba, Pracemysław P. Romaniuk, Warszawa, DiG, 2015, s. 89.. 1581 року згадується як староста радунський.
У березні — серпні 1582 року Міколай Талвош разом із Янушем Збаразьким і Михайлом Гарабурдою знову їздив з посольством до Москви, де в цілому відстояв інтереси Речі Посполитої щодо ІнфлянтівПадалінскі У. А. Міхайла Гарабурда — выбітны дыпламат Вялікага Княства Літоўскага другой паловы XVI ст. // Дипломатия Беларуси: прошлое и настоящее. Материалы научного семинара. Минск, 16 марта 2016 г. / Редкол.: В. Г. Шадурский [и др.]. — Минск, 2016. — С. 24.. У листопаді цього ж року Талвош повторно отримав динабурзьке староство, яке тримав, щонайменше, до кінця зими 1583 року. 1585 року з фундації власника Міколая Талвоша в цьому місті був збудований мурований .
У січні 1588 року був призначений маршалком надвірним короннимUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 77..
12 лютого 1596 року отримав посаду каштеляна троцькогоJózef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 65.. Був директором троцького депутатського сеймику 1598 рокуAndrzej B. Zakrzewski, Sejmiki Wielkiego Księstwa Litewskiego XVI—XVIII w. — ustrój i funkcjonowanie: sejmik trocki, Warszawa 2000, s. 215..
Помер наприкінці весни — на початку літа 1598 року.
Сім'я Міколай Талвош був одружений із Катериною з Кунцевичів. Подружжя мало сина ( 1622) — каштеляна жмудського, старосту динабурзького, останнього представника роду по чоловічій лінії.
Примітки
Джерела Henryk Lulewicz, Talwosz Mikołaj (zm. 1598), [w:] Polski słownik biograficzny T. 52: Świrski Łukasz — Taube Jerzy, Warszawa ; Kraków, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2017—2019, s. 144—150.