Кооперативні настільні ігри — настільні ігри, в яких гравці працюють разом для досягнення спільної мети, а не змагаються один з одним.. Гравці або виграють, досягаючи заздалегідь визначеної мети, або всі програють, часто не досягнувши мети до певної події, яка завершує гру.

Визначення У кооперативних настільних іграх усі гравці разом виграють або програють. Ці ігри не слід плутати з неконкурентними іграми, такими як The Ungame, які просто не мають умов перемоги або визначеної мети для виконання.

Хоча пригодницькі настільні ігри з елементами рольових ігор та підземелля-квестів, як-от Gloomhaven, можуть бути включені до цього визначення, чисті настільні рольові ігри, як-от Descent: Journeys in the Dark, виключаються через можливість мати нескінченну кількість умов перемоги з постійними ігровими персонажами.

Крім того, ігри, у яких гравці змагаються разом у складі двох або більше груп, команд чи партнерств (наприклад, Axis & Allies, а також карткові ігри, такі як Бридж і Піки), не входять до цього визначення, навіть якщо під час гри відбувається тимчасова співпраця між деякими гравцями. Багатокористувацькі конфліктні ігри, такі як Diplomacy, також можуть містити елементи тимчасової співпраці в процесі гри. Проте вони не вважаються кооперативними, оскільки гравців усувають, і зрештою виграти може лише одна людина.

Характеристики

У роботі Хосе П. Загала, Йохена Ріка та Ідріса Хсі «Collaborative games: Lessons learned from board games» висвітлено уроки, які дослідники отримали, та те, що робить хорошу кооперативну настільну гру.

По-перше, гра повинна демонструвати недоцільність конкуренції, дозволяючи гравцям приймати рішення, які приносять користь їм особисто, а не групі в цілому. По-друге, кожен гравець має мати можливість приймати рішення без консультацій з іншими учасниками. По-третє, гравці повинні розуміти, які дії мали позитивні або негативні наслідки. По-четверте, гра повинна винагороджувати альтруїстичних гравців через унікальні ролі чи здібності.

Дослідники також вказують на виклики в розробці кооперативних ігор через наступні труднощі:

Гра може виродитися в ситуацію, коли один гравець приймає рішення за всіх. Щоб гра залишалася захопливою, гравці мають бути зацікавлені у результаті, а виграш повинен приносити задоволення. Для повторних ігор досвід має змінюватися, а складність повинна еволюціонувати.

Гра як противник Учасники зазвичай грають проти самої гри. Кооперативні настільні ігри здебільшого передбачають, що гравці об'єднують зусилля для протистояння грі, і їх можна грати без залучення будь-кого у ролі опонента чи майстра гри. Наприклад, у Пандемія гравці разом працюють над тим, щоб зупинити і вилікувати різні штами хвороб.

У деяких кооперативних іграх гравці співпрацюють навіть із протилежними силами гри. Наприклад, у Max the Cat гравці виступають у ролі мишей, які стримують агресивного кота, пропонуючи йому молоко та інші поступки. Таким чином, усі учасники конфлікту задовольняються, і результат стає по-справжньому кооперативним або «виграш-виграш».

Випадковість У багатьох сучасних кооперативних іграх випадкові пристрої забезпечують різноманітність ігрового досвіду при багаторазовому проходженні. Наприклад, можуть використовуватися кубики, карти, які витягуються з перетасованої колоди, або модульні частини ігрового поля, які відкриваються для створення випадкових цілей, подій і викликів. Це забезпечує конфлікт чи виклики в грі, роблячи її поступово складнішою для гравців. Наприклад, у Save the Whales гравці об'єднуються, щоб захистити китів від небезпек ігрового середовища, таких як радіоактивні відходи та комерційний китобійний промисел.

Кооперація та її варіації Більшість кооперативних ігор надають гравцям різні здібності або обов'язки, що стимулює співпрацю. Деякі кооперативні ігри можуть мати додатковий рівень інтриги, надаючи гравцям особисті умови перемоги. У Dead of Winter: A Cross Roads Game, грі про зомбі-апокаліпсис, для перемоги гравці повинні досягти спільної умови перемоги та виконати особисту мету. Gloomhaven — це кооперативна настільна гра для 1–4 гравців, створена Ісааком Чайлдресом і випущена Cephalofair Games у 2017 році, де кожен гравець також має особисту мету.

Протилежні команди У деяких іграх є протилежні команди, члени яких співпрацюють одне з одним, працюючи проти інших команд. Такі команди можуть мати рівну або нерівну кількість гравців, іноді у форматі «один проти всіх». Наприклад, у Scotland Yard і The Fury of Dracula один гравець контролює «ворога», тоді як інші гравці співпрацюють, щоб знайти і перемогти його.

Зрадник Гра зі зрадником або напівкооперативна гра може розглядатися як кооперативна гра з механізмом зради. Як і в стандартній кооперативній грі, більшість гравців працюють над спільною метою, але один або кілька гравців таємно призначаються зрадниками, які виграють, якщо інші гравці зазнають поразки. Визначення особистості зрадників зазвичай є ключовим елементом таких ігор. Наприклад, у Battlestar Galactica: The Board Game гравці, таємно призначені сайлонами, можуть бути більш ефективними, якщо людські гравці не знають, хто вони, і отримувати вигоду, коли люди підозрюють один одного. Інші ігри, як-от Betrayal at House on the Hill, починаються як повністю кооперативні, але в середині гри одного з гравців призначають лиходієм.

Приклади

Саботер (2004) Пандемія (2008) Ханабі (2010) Flash Point: Fire Rescue (2011) Legends of Andor (2012) Zombicide (2012) Outfoxed! (2014) Mysterium (2015) Arkham Horror: The Card Game (2016) Gloomhaven (2017) Острів духів (2017) Codenames: Duet (2017) Zombie Kidz Evolution (2018) The Mind (2018) Одним словом (2018) Сіміло (2019) Obscurio (2019) Палео (2020) ТОП 10 (2020) Tranquility (2020) Підлітки проти зомбі (2020) МікроМакро: Вбивче місто (2020) Так кмітливо! (2021) The Adventures of Robin Hood (2021) Dorfromantik: The Board Game (2022) Цікаві факти (2022) Mists over Carcassonne (2022) Kites (2022) Пілоти (2023) Daybreak (2023) Sail (2023) Дроноводи (2025)

Примітки