Спорядження для скелелазіння відрізняється залежно від конкретного типу скелелазіння. Для боулдерінгу потрібно найменше обладнання: тільки скельні туфлі, магнезія і, за бажанням, краш-пади. Для спортивного скелелазіння додаються мотузки, страхувальні системи, страхувальні пристрої та відтяжки для фіксації в попередньо встановлених анкерах. Для традиційного скелелазіння необхідно мати "комплект" тимчасових пасивних і активних страхувальних пристроїв. Для багатоверстового лазіння та пов’язаного з ним лазіння великими стінами додаються пристрої для підйому та спуску по закріплених мотузках. Нарешті, для технічного лазіння використовується спеціальне обладнання для механічної допомоги у підйомі (наприклад, стремена).

Прогрес в обладнанні є ключовою частиною історії скелелазіння, починаючи з використання мотузок. Сучасні пристрої дозволяють виконувати завдання, які раніше виконували вручну, із більшим контролем – у будь-яких умовах – і з меншими зусиллями. Наприклад, замінами стали: страхувальна система (замість прив’язування мотузки до талії), карабін (замість багатьох вузлів), пристрій для спуску/дюльфер (замість дюльфер-сидіння), зажим (замість вузла прусика), страхувальний пристрій (замість страхування тілом), і закладні елементи/гекси (замість каменів, що затискаються).

Сучасне обладнання включає динамічні мотузки, інструменти для пліометричних тренувань, вдосконалені пружинні камуфляжні пристрої (SLCD) для захисту та вдосконалені пристрої для роботи з мотузкою, такі як самоблокувальні пристрої (SLD), пристрої для захоплення прогресу (PCD) і страхувальні пристрої з асистованим гальмуванням (ABD). Сучасне обладнання виготовляється з передових матеріалів, які стають все більш довговічними, міцними і легкими (наприклад, spectra/dyneema та алюмінієві сплави). Обладнання повинно відповідати певним стандартам (наприклад, стандартам UIAA) щодо міцності, довговічності та надійності, а також має бути сертифіковане і протестоване відповідно до таких стандартів, з маркуванням сертифікації на кожному елементі.

Використання та сертифікація

Тип скелелазіння Обладнання для скелелазіння значно відрізняється залежно від типу скелелазіння, яке виконується. Починаючи з найменш ресурсомісткого типу лазіння, загальні потреби в обладнанні такі:

Вільне соло-лазіння та його глибоководний соло- варіант потребують найменшого спорядження, оскільки не використовуються засоби захисту або мотузки. Обладнання, як правило, обмежується взуттям для скелелазіння та крейдою з мішком для крейд. У боулдерінгу та його змагальному варіанті боулдерінгу використовується те саме базове обладнання для вільного соло, але з необов’язковим додаванням килимків для боулдерінгу, які також називаються краш-матами або краш-падами. Верхнє лазіння по мотузці та його змагальний варіант швидкісного лазіння додають мотузку, ремені та страховку. Перед підйомом мотузка підвішується до точки кріплення у верхній частині, як правило, за допомогою карабінів, строп, шнура або їх комбінації. Спортивне скелелазіння та його варіант лазіння на змаганнях додають відтяжки, які закріплюються в попередньо просвердлених на місці болтах, поки альпініст веде лазіння по маршруту. Додатковий захист від скелелазіння не потрібен. Традиційне скелелазіння вимагає більшої частини спорядження для вищезазначених дисциплін, але з додаванням широкого захисного спорядження для скелелазіння (гайки, шестигранники та SLCD), яке альпініст встановлює під час проходження маршруту. Через вагу додаткового захисту може знадобитися міцніший ремінь безпеки та/або ремінь для передач . Багатоступеневе скелелазіння, яке можна виконувати як у спортивному, так і в традиційному форматах, вимагає додаткових мотузкових пристроїв, як-от підйомників і спусків для переміщення вгору та вниз по фіксованих мотузках. Варіант із великою стіною потребує важких мотузкових пристроїв для перенесення більшої кількості спорядження, наприклад порталів і провізії, які перевозяться в транспортних сумках . Одиночне лазіння по мотузці виконується в багатьох форматах (спортивне, традиційне, з кількома кроками) і потребує великого асортименту мотузкових пристроїв, оскільки кожну веревку потрібно проходити самостійно (за допомогою самоблокуючих пристроїв або SLD), спускатися вниз (за допомогою спусків). ), а потім повторно піднявся (за допомогою залізниць). Простіший варіант самостійного лазіння по мотузці вимагає лише SLD. Ейд-лазіння та його чистий варіант айд-лазіння зазвичай виконується в традиційному форматі, а також, швидше за все, на маршрутах з кількома кроками та великою стіною. На додаток до стандартного обладнання для таких маршрутів, для лазіння на допомогу використовується спеціальне обладнання, таке як айдери та шлейфові ланцюжки, а також молотки для крючків і мідників .

Атестація

Обладнання для скелелазіння загалом класифікується як засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Міжнародна федерація скелелазіння та альпінізму (відома як UIAA) була важливим першим органом — і єдиним до 1995 року — у встановленні стандартів для обладнання для скелелазіння. Комісія з безпеки UIAA продовжує відігравати центральну роль у цій сфері у всьому світі. Європейський комітет зі стандартизації (CEN) також є важливим регуляторним органом для ІЗС, який тісно співпрацює з Комісією з безпеки UIAA через свою робочу групу CEN із альпіністського спорядження.

У Північній Америці існує менше специфічних регуляцій щодо обладнання для скелелазіння, оскільки воно не класифікується як військове чи професійне ІЗС і, відповідно, не підпадає під регуляції Американської адміністрації з охорони праці (OSHA); Таким чином, UIAA і CEN стали найважливішими органами для встановлення стандартів і регулювання обладнання для скелелазіння у всьому світі, а більшість основних виробників і дистриб'юторів виробляють обладнання, сертифіковане та маркуванням UIAA та CE . Після виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу в країні була запроваджена сертифікація UKCA замість CEN.

Мотузки та стропи

Мотузки

Сучасні мотузки для скелелазіння мають довжину від 50 до 80 метрів (160–260 футів) — довші версії призначені для багатоверстового лазіння. Вони мають конструкцію типу «кернмантл», яка складається з внутрішнього ядра (керна) із скручених нейлонових волокон і зовнішньої оболонки (мантла) із грубих кольорових нейлонових волокон. Мотузки бувають двох типів: динамічні, які можуть розтягуватися для поглинання енергії падіння скелелаза, і статичні, які є менш дорогими, але більш зносостійкими. Статичні мотузки призначені лише для ситуацій із постійним навантаженням, таких як спуск (наприклад, дюльфер) і підйом (наприклад, жумаринг ).

Деякі скелелази використовують одну мотузку повної товщини, приблизно 9–11 мм, тоді як інші застосовують здвоєні мотузки, або «половинні мотузки», щоб зменшити тертя мотузки (наприклад, одна мотузка закріплюється в будь-якому конкретному анкері чи точці страхування). Товщина таких мотузок зменшена до приблизно 8–9 мм, щоб обмежити вагу додаткової мотузки. Система подвійних мотузок використовує дві тонші мотузки, зазвичай товщиною 7–8 мм, які обидві закріплюються в кожній точці страхування. Таким чином, подвійні мотузки не призначені для зменшення тертя, а використовуються для забезпечення резервної мотузки на довгих підйомах.

Слінги

Сучасний слінг (або «стропа») виготовляється зі міцного трубчастого нейлону або ще міцнішого матеріалу спектра/дайнема. Скелелази використовують стропу, яка була зшита відповідно до сертифікованого стандарту зміцненого шва, у вигляді різних довжин закритих петель, відомих як «стрічки» (або «резервуари»). Їх можна використовувати в широкому діапазоні ситуацій, включаючи обмотування ділянок скелі для дюльферу, створення страхувальних анкерів або як пасивне захист, або прив’язування до іншого обладнання — часто через карабіни — для створення більш довгої версії відтяжки або імпровізованого шнурку.

Стропи можуть бути виготовлені в більш складні елементи спорядження, такі як шлейфовий ланцюг, який використовується в допоміжному скелелазінні, і персональна якірна система, яка використовується для закріплення альпініста на фіксованій точці кріплення.

Шнури

Хоча відрізки стропи можна зв'язати вузлом, наприклад, водяним, щоб створити петлі потрібної довжини замість попередньо зшитих строп фіксованої довжини, їхня несуча здатність може суттєво зменшитися, що робить їх менш безпечними. Замість цього альпіністи використовують шнур (або «аксесуарний шнур»), який являє собою відрізок тоншої, приблизно 4-8 мм, статичної мотузки, зав'язаної подвійним рибальським вузлом в замкнуті петлі будь-якого розміру.

Шнурові петлі (також відомі як «корделетки») виконують широкий спектр функцій у скелелазінні. Вони використовуються для створення фрикційних вузлів Прусика для підйому або захоплення закріплених альпіністських мотузок, зазвичай з більш тонкого шнура товщиною приблизно 5-6 мм, або для кріплення і вирівнювання зусиль в декількох точках кріплення, наприклад, при встановленні анкерів для страховки на багатоступеневих скелелазних маршрутах, зазвичай з більш товстого шнура товщиною приблизно 7-8 мм.

Мотузкові з’єднувачі Кілька сучасних видів мотузкового з'єднувального обладнання допомагають альпіністам надійно прикріплювати предмети до альпіністської мотузки, наприклад, себе за допомогою сучасної альпіністської обв'язки, або різні захисні пристрої за допомогою сучасних карабінів і швидкознімних пристроїв. До винаходу цих елементів мотузкового з'єднувального обладнання альпіністи використовували альтернативні методи, такі як обв'язування мотузки навколо тіла замість обв'язки (наприклад, натільний ремінь) і обв'язування мотузки навколо різних скель як форму захисту. На додаток до цих ранніх технік, альпіністи також використовували різні альпіністські вузли для зв'язування мотузок і точок кріплення разом, які зараз замінені обладнанням для з'єднання мотузок, таким як карабіни.

Карабіни

Карабіни - це закриті металеві затискачі з підпружиненими воротами, які використовуються як з'єднувачі між мотузкою та різними пристроями. Сучасні карабіни виготовляються з легкого, але міцного алюмінієвого сплаву, який витримує навантаження при падінні. Карабіни бувають різних форм, найпоширенішою з яких є асиметрична/зміщена D-подібна форма, а також різного типу (наприклад, прямий або вигнутий). Особлива відмінність полягає в тому, чи є карабін замикаючим, що забезпечує додаткову безпеку при страхуванні, але робить карабін важчим і трохи складнішим для застібання, або незамикаючим, який найлегше застібати і розстібати, наприклад, при проходженні спортивного скелелазного маршруту, але з ризиком того, що карабін може ненавмисно відкритися.

Джгути Альпіністські обв'язки використовуються для з'єднання мотузки з альпіністом через «страхувальну петлю» на обв'язці. Обв'язки виготовляються з міцних матеріалів відповідно до спеціальних норм міцності, які можуть витримати навантаження при значному падінні. Існує багато типів конструкцій обв'язок і матеріалів, що використовуються в залежності від типу скелелазіння. Приклади включають мінімальні «сидячі» обв'язки для спортивного скелелазіння, оскільки вони вимагають мало петель для кріплення спорядження, легкі та знімні петлі для ніг для альпінізму, які облягають важкий зимовий одяг, м'які обв'язки для лазіння по великих стінах, які забезпечують комфорт при підвішуванні страхувальних систем та перил, а також обв'язки для дітей або перенесення важких вантажів.

Шнурки