Альфур, Альфурс, Алфурос, Алфурес, Аліфороес, Аліфуру або Хорафора (голландською мовою Alfoeren) — широкий термін, уживаний за часів португальської морської імперії для позначення всіх немусульманських і нехристиянських народів, які проживали у важкодоступних районах у східній частині Приморської Південно-Східної Азії, переважно з району Арафурського моря.
Етимологія
Було запропоновано кілька джерел походження терміна «алфур», зокрема з іспанської, португальської та навіть арабської мов. Однак найбільш імовірна гіпотеза полягає в тому, що воно походить від тідорезського halefuru, сполуки, що складається з коренів hale «земля» та furu «дикий». З Тідоре його перейняли та використовували малайські торговці, а також португальські, іспанські та голландські авантюристи та колоністи, які прибули на Острови прянощів.
Цей термін стосувався певних земель та їхніх мешканців, які вважалися «дикими», «неприрученими» або «язичницькими», особливо в регіонах, що підпали під вплив Тідора та сусіднього Тернату. Таким чином, цей термін особливо використовувався щодо народів на Малукських островах (зокрема, Хальмахера, Серам і Буру) і прилеглих районах північного та центрального Сулавесі. До 1900-х папуасів також часто називали «алфури». У 1879 році Ван Мусшенбрук, колишній житель Менадо, описав використання цього терміна так:
«Загальний місцевий критерій того, чи є хтось досі [чи вже не є] алфуром, полягає в тому, що він відмовився від язичництва через прийняття монотеїстичної релігії, будь то християнство чи іслам. Таким чином, алфури є серед найрізноманітніших рас, як серед меланезійських жителів Нової Гвінеї та справжніх полінезійців Серама, а також серед (мікро?)-незійських сангірців та малайсько-полінезійських мешканців Целебеса».
Як і у випадку з так званими індіанцями Південної Америки, різні народи, яких разом називають алфурами, не були культурно однорідними. Таким чином, загалом стверджується, що термін «алфур» не має етнологічної цінності, і незабаром після початку ХХ століття він практично зник з голландських адміністративних та академічних писань. Слово «Alfuren» продовжував використовувати у своїх роботах німецький антрополог Георг Фрідрічі. Він використовував це в більш конкретній манері для позначення тубільців або ранніх жителів Малуккських островів, а також для жителів острова Сулавесі.
Сучасне використання У сучасних публікаціях, таких як путівники, поняття «алфур» включено як загальну назву для корінного населення, що живе в лісових районах більших Молуккських островів, таких як Халмахера та Серам.
Культура Зазвичай ці люди зберігають традиційну автономію у питаннях соціальної організації, їжі та одягу. Як сумку, жінки часто носять характерний воронкоподібний кошик.
Алфури зазвичай мало контактують з більш урбанізованим суспільством прибережних міст, до якого входять поселенці-трансмігранти. Їхнім військовим начальником був вождь Амбон I.Kal Muller, Spice Islands; The Moluccas, Indonesia Travel Guides. Periplus editions. Singapore 1991 Алфури зберігали звичай полювання за головами до 1940-х років. Ніні вони перебували під керівництвом вождя Амбука Аба Ампаланга (на прізвище Алфур).
Алфури беруть участь у війнах, наприклад, в боях з іншими племенами, щоб стримувати ворогів від нападу на них. Вони воюють як солдати, озброєні мачете, ножами, списами, луками і стрілами, а також мушкетами для вищих посадових осіб. Їх основним обладунком є шкіряні елементи. У деяких випадках алфури звертаються по допомогу до народу вемале, оскільки вони мають з ними союз.
Рада алфурів стверджує, що представляє їх інтереси в уряді Індонезії.
Див. також Меланезійці Арафурське море Амбонці Молуккські острови Манусела Нуаулу Вемале Алуне Народи Індонезії
Примітки
Посилання Роберт Гордон Летам, Про язичницьке (не магометанське) населення Індійського архіпелагу Відео про свідомість Аліфуру Рада Аліфуру