Країни Бенгальської затоки ― це група прибережних країн та країн, що не мають виходу до моря, у Південній та Південно-Східній Азії, які використовують Бенгальську затоку в господарській діяльності. Історично Бенгальська затока була транспортним, торговельним та культурним простором обміну між різними народами Індійського субконтиненту, Індокитайського півострова та Малайського архіпелагу. Сьогодні регіон Бенгальської затоки є місцем злиття двох великих геополітичних блоків – Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) і Асоціації регіонального співробітництва Південної Азії. Міжнародна організація семи країн Південної та Південно-Східної Азії Ініціатива Бенгальської затоки для багатогалузевого технічного та економічного співробітництва (BIMSTEC) сприяє регіональній взаємодії в регіоні. Країни Бенгальської затоки часто відносять до категорії морських субрегіонів. Через затоку пролягають життєво важливі судноплавні маршрути, що з'єднують її прибережні та внутрішні території, що не мають виходу до моря, з Індійським океаном. Його морське дно досліджується та розробляється на запаси вуглеводнів.
Прибережні країни
Бангладеш : Народна Республіка Бангладеш - восьма по кількості населення країна в світі. Країна розташована на півночі Бенгальської затоки Загальна довжина морського узбережжя становить 580 км. Бангладеш охоплює найбільшу частину історичного регіону Бенгал, який використовував затоку як джерело харчування, судноплавство, енергії та зайнятості. Бангладеський порт Читтагонг є одним з найзавантаженіших портів затоці. У столиці Бангладеш Даха знаходиться штаб-квартира BIMSTEC. Індія: Індійський штати Західна Бенгалія, Одіша, Андхра-Прадеш і Таміл-Наду мають узбережжя Бенгальської затоки. В портовому місті Колькута, базується Військове командування сходу Індії. Два з найзавантаженіших портів Індії - Ченнай і Визаг - також розташовані на затоці. Штати Асам, Мізорам, Трипура, Мегалайя, Маніпур, Нагаланд і Аруначал-Прадеш не мають виходу до океану, але вони також використовують індійські порти узбережжя Бенгальської затоки. Також країні належать Острова Андаман і Нікобар, по яким проходить південно-східний кордон затоки та на яких розташовано військові бази індійської армії. Індонезія: По північній частині індонезійського острова Суматра (провінція Ачех) проходить південно-східна межа Бенгальської затоки. М'янма: Більша частина узбережжя країни розташовано на Бенгальській затоці. Від мису Модін (Пагода) на півострові М'янма до острову Шри-Ланка проходить південна межа затоки. Також на узбережжі розташовано портове місто Сітуе. Шрі-Ланка: Від Дондра на півдні Шрі-Ланки проходить південно-західна межа Бенгальської затоки. На узбережжі розташовані порти Яфна, Гамбантота. Таїланд: Західне узбережжя Таїланду пов'язано з Бенгальською затокою через Андаманське море. Країни, що не мають виходу до моря
Бутан : Бутан з давніх часів використовує морські порти Індії та Бангладеш для морської торгівлі. найчастіше Бутан залежить від індійського порту Колькута Китай: Узбережжя Бенгальської затоки М'янмою іноді називають "друге узбережжі Китаю". З морського порту Кяукпхю кітайсько-м'янмарські трубопроводи транспортують нафту та природний газ з до Провінції Юньнань. Автономний регіон Тибет також використовує територію Бенгальської затоки. Непал: Непал має транзитні угоди з Індією та Бангладеш для використання їх морських портів.
Інші залежні країни
Мальдіви : Хоча Мальдіви не розташовані в Бенгальському регіоні, їх риболовна промисловість залежить від затоки. Рибний сектор є одним з основних галузей зайнятості на Мальдівах. Малайзія : Півострівна Малайзія використовує Бенгальську затоку для рибальства та транспорту. Сінгапур: Економіка Сінгапуру значно залежить від контейнерного руху з прибережних країн Бенгальського затоку, які використовують Порт Сингапуру для перевантаження.
Морська історія
Рання історія
На карті Птолемея Бенгальська затока називається затокою Ганг .
Південно-індійська династія Чола домінувала в регіоні в 11 столітті, а записи описують Бенгальську затоку як озеро Чола. Індуїстсько-буддистські королівства в Південно-Східній Азії залежали від Бенгальської затоки для торгівлі та культурного обміну. Іслам у Південно-Східній Азії також поширювався через Бенгальську затоку, служачи мостом між Малайським архіпелагом та індо-ісламськими державами на субконтиненті.
У 14-му та 15-му століттях мандрівники та дослідники Ібн Батута, Нікколо де Конті та адмірал Чжен Хе з Китаю, відвідали Бенгальську затоку.
В епоху великих географічних відкриттів з 16 століття португальська імперія почала проходити морськими шляхами через Бенгальську затоку на картах вона вже була позначена як «Бенгальська затока» .
У 18 столітті численні європейські торгові компанії створили поселення по всьому регіону, в зручних гаванях побудували порти.
У 19 столітті британський уряд встановив пряме правління корони на Індійському субконтиненті. Колоніалізм припинив традиційні морські мережі регіону.
Сучасна епоха На початку 20-го століття морські перевезення між Британською Індією та Британською Бірмою швидко зросли. Рангун став одним із найбільш завантажених портів світу для прибуття іммігрантів, поряд із Нью-Йорком. У Рангуні тисячі індійських мігрантів прибули, щоб оселитися в Британській Бірмі. Міграція сприяла міцним економічним зв'язкам між Індією та Бірмою. Нафтова промисловість Британської Бірми забезпечувала більшу частину попиту на нафту в Індії. Однак комерційні зв'язки були порушені під час Другої світової війни, коли Бірма потрапила під японську окупацію. Після поділу Індії в 1947 році і здобуття Бірмою незалежності в 1948 році індо-бірманська торгівля занепала.
Під час індійсько-пакистанської війни 1971 року за незалежність Бангладеш індійський і пакистанський флоти брали участь у морських боях у Бенгальській затоці. У грудні 1971 року Сполучені Штати і Радянський Союз мобілізували ударні групи ВМС навколо Бенгальської затоки.Rais, R.B (1987), The Indian Ocean and the Superpowers, Rowman & Littlefield, .
У 2008 році Бангладеш і М'янма вступили в протистояння на морі через спірну морську територію. Дві країни врегулювали свій морський кордон у 2012 році в Міжнародному трибуналі з морського права . У 2014 році Індія та Бангладеш вирішили свої суперечки щодо морських кордонів у трибуналі ООН .
Населення За словами Суніла С. Амріта, кожна четверта людина на землі живе в країнах, що межують з Бенгальською затокою. У його прибережних районах, включаючи прибережні регіони східної Індії, Бангладеш, Шрі-Ланки, М’янми, Таїланду, Малайзії та Суматри, проживає понад півмільярда людей. Економіка
Статистичні дані (2021) Країна Номінальний ВВП Паритет купівельної спроможності На душу населення Валюта Бангладеш 416,26 мільярда доларів 1,11 трильйона доларів 2520 доларів США Бангладеш така Бутан 2,547 мільярда доларів 7,701 мільярда доларів 3117 доларів США Бутанський нгултрум Китай 19,912 трильйона доларів 30,18 трлн доларів 14 096 доларів США юань Індія 3,535 трильйона доларів 11,745 трильйона доларів 2543 долари США Індійська рупія Індонезія 1,150 трильйона доларів 3,530 трильйона доларів 4224 долари США індонезійська рупія М'янма 78 мільярдів доларів 258 мільярдів доларів 1422 долари США К'ят М'янми Непал 36,084 мільярда доларів 122,62 мільярда доларів 1236 доларів США Непальська рупія Шрі-Ланка 84,532 мільярда доларів 306,997 мільярда доларів 3830 доларів США Шрі-Ланкійська рупія Таїланд 536,841 мільярда доларів 1340 мільярдів доларів $7674 тайський бат
Рибальство Рибальство є важливою економічною діяльністю в країнах з узбережжям Бенгальської затоки, зокрема в Шрі-Ланці, Індії, Бангладеш, М'янмі, Таїланді та Індонезії. Рибна промисловість у районі Бенгальської затоки забезпечує роботу та засоби до існування для великої кількості людей. За останніми оцінками, загальна кількість зайнятих на повний робочий день у рибальстві в районі Бенгальської затоки становить 1,85 мільйона. Крім того, велика кількість людей займається рибальством як неповний робочий день. Загальна чисельність домогосподарств тих, хто займається рибальством, повний або неповний робочий день, у цьому районі оцінюється в десять мільйонів.
В останні роки рибна промисловість перетворилася на важливий джерело надходжень іноземної валюти за рахунок експорту морської та водної продукції. У Бангладеш експорт риби становить 15 відсотків від загальних доходів від експорту. Хоча відсотковий внесок сектору рибальства в загальні доходи від експорту країни все ще незначний в інших країнах в абсолютному вираженні, доходи від експорту зростали дуже швидко. Риба та рибні продукти є дуже важливими як експортні товари, оскільки чистий дохід від цих продуктів є надзвичайно високим, оскільки вони майже на сто відсотків базуються на місцевих ресурсах.
Збільшення виробництва морської риби відбулося в першу чергу завдяки моторизації традиційних ремесел, впровадженню нових ремесел, а також введенню та популяризації нових типів синтетичних снастей, які замінили традиційні снасті. Тільки в Таїланді приватний/комерційний сектор взяв на себе ініціативу впровадження та розширення ремесла та обладнання; державна підтримка або втручання в цю діяльність у цій країні були дуже незначними. Дедалі більша увага до розвитку прибережної аквакультури є ще однією рисою, притаманною майже кожній країні регіону. У таких країнах, як Бангладеш, Шрі-Ланка та Індія, основною причиною збільшення уваги до прибережної аквакультури є збільшення валютних надходжень від розведення креветок.
Андаманське узбережжя Таїланду є найбільшим центром туризму в регіоні. Туристична індустрія Шрі-Ланки розвивається, незважаючи на десятиліття громадянської війни на півночі країни. Бангладеш та Індія значно розвинули свою індустрію внутрішнього туризму, наприклад у Кокс-Базарі. Відомі храмові міста Південної Індії, такі як Танджор, розташовані поблизу Бенгальської затоки. У Бангладеш біля Бенгальської затоки розташоване відоме місто-мечеть Багерхат. М’янма надає пріоритет розвитку туризму, зокрема на таких об’єктах культурної спадщини, як Мраук У та Баган.
Транспорт Таїланд та Індія підписали угоди про пряме каботажне судноплавство з Бангладеш у 2016 році.
Порт Коломбо на Шрі-Ланці є найбільш завантаженим морським портом BIMSTEC. Він обробляє понад 5 мільйонів двадцятифутових еквівалентних одиниць (TEU) контейнерних перевезень. Порт Читтагонг у Бангладеш обробляє понад 2 мільйони TEU контейнерних перевезень. Порт Ченнаї в Індії обробляє близько 1,7 мільйона TEU контейнерних перевезень. Чіттагонг є найбільш завантаженим морським портом на узбережжі Бенгальської затоки , за ним йдуть Ченнаї, Колката, Тхутхукуді, Вісакхапатнам. Порт Сітуе і Хамбантота є іншими важливими портами в регіоні.
Ресурси Бенгальської затоки Бенгальська затока має великі запаси нафти та природного газу . Геологи вважають, що регіон містить багато з найбільших запасів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. В Бенгальській затоці працює кілька морських платформ Shwe, що управляється Daewoo International. Нафту повставляють до Китаю через М'янму. Індійська компанія Reliance Industries почала добуток поблизу узбережжя Індії в 2009 році.
Бенгальська затока є основною зоною стратегічної конкуренції між двома найбільшими країнами Азії — Китаєм та Індією. Китай та Індія боролися за стратегічний вплив у Бангладеш, Шрі-Ланці та Непалі. Після побудови китайсько-м’янманського трубопроводу і фінансованого Китаєм проекту порту Кяукпю, був створено мультимодальний транзитний транспортний проект Каладан, який фінансувала Індія. Шрі-Ланкійський порт Хамбантота був побудований китайцями.
У 2014 році прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе оголосив про ініціативу розвитку промислового коридору в Бангладеш для посилення економічного впливу Японії в регіоні. Ініціатива називається «Пояс промислового розвитку Бенгальської затоки» (BIG-B). Японія прагне створити центр морського спостереження в регіоні Індійського океану на Шрі-Ланці.
Безпека і стратегічне значення