У хімії реагент (або аналітичний реагент) — це речовина або сполука, яка додається до системи з метою викликати хімічну реакцію або перевірити, чи відбувається така реакція. Терміни "реагент" і "реагент" часто використовуються як синоніми, проте реагент визначає речовину, що споживається під час хімічної реакції.

Визначення

Органічна хімія В органічній хімії термін «реагент» позначає хімічний інгредієнт (сполуку або суміш, зазвичай неорганічних або малих органічних молекул), який додається для викликання бажаного перетворення органічної речовини. Приклади таких реагентів включають , реактив Фентона та реагенти Гріньяра.

Аналітична хімія В аналітичній хімії реагент — це сполука або суміш, яка застосовується для виявлення присутності або відсутності іншої речовини, наприклад, за зміною кольору, або для вимірювання концентрації речовини, наприклад, за допомогою колориметрії. Приклади таких реагентів — реактив Фелінга, реактив Мійона та реактив Толленса.

Комерційні або лабораторні препарати У комерційних або лабораторних продуктах термін "чистий для аналізу" (або Reagent grade) означає хімічні речовини, що відповідають стандартам чистоти, необхідним для забезпечення наукової точності та надійності під час хімічного аналізу.

Біологія У біології біотехнологічна революція 1980-х років стала можливою завдяки створенню реагентів, які дозволяли ідентифікувати та маніпулювати хімічними сполуками в клітинах і на їхній поверхні. До таких реагентів належали антитіла (як поліклональні, так і моноклональні), олігонуклеотиди, різноманітні модельні організми, імморталізовані клітинні лінії, а також реагенти й методи, розроблені для молекулярного клонування та реплікації ДНК.

Інструментальні суміші Інструментальні сполуки становлять важливий клас реагентів у біології. Це невеликі молекули або біохімічні речовини, наприклад, малі інтерферуючі РНК чи антитіла, які впливають на певну біомолекулу, наприклад, на ціль для лікарських засобів. Хоча самі по собі вони зазвичай не мають практичного застосування, ці сполуки часто слугують початковою точкою у процесі розробки нових ліків.

Проте багато природних речовин проявляють активність у майже будь-якому дослідженні, де їх тестують, що робить їх непридатними для використання як інструментальних сполук. Такі речовини хіміки-медики відносять до інтерференційних сполук. Одним із прикладів є куркумін.

Дивіться також

Флакон з реагентом Субстрат (біохімія)

Примітки