Німецьке вторгнення в Данію () або Данська операція/Окупація Данії () — вторгнення військ вермахту на територію нейтральної Данії в ході проведення у квітні 1940 року операції «Везерюбунг» під час Другої світової війни. Німецьке вторгнення в Данію відбувалося одночасно з вторгненням до Норвегії.
Стратегічне значення Данії для Німеччини було обмеженим. Основною метою вторгнення було використання Данії як плацдарму для операцій проти Норвегії та забезпечення шляхів постачання військ, які мали бути там розгорнуті на північному фланзі Західного фронту, а також недопущення висадки союзників антигітлерівської коаліції та створення додаткового фронту. Напад на Данію був прямим порушенням пакту про ненапад, який Данія підписала з Німеччиною менше ніж року тому. Початковий план полягав у тому, щоб підштовхнути Данію погодитися з тим, що німецькі сухопутні, військово-морські та повітряні сили можуть використовувати данські бази, але Адольф Гітлер згодом наполіг на повноцінному вторгненні до Норвегії і Данії.
Збройні сили Данії поступалися чисельністю та оснащенням і після швидкоплинного шестигодинного зіткнення були змушені капітулювати. Після менш ніж двох годин боротьби прем'єр-міністр Данії Торвальд Штаунінг припинив спротив німецькій атаці, побоюючись, що німці розбомблять Копенгаген, як вони зробили це з Варшавою під час вторгнення до Польщі у вересні 1939 року. Через труднощі з комунікацією деякі данські війська продовжували чинити опір, але ще за дві години спротив припинився.
Німецька наземна кампанія проти Данії, яка тривала близько шести годин, була однією з найкоротших військових операцій Другої світової війни. Невдовзі на території Данії було розміщено частини армії Третього Рейху. Зокрема, Люфтваффе побудувало на окупованій території розгалужену мережу радіолокаційних систем для виявлення британських бомбардувальників, що атакували об'єкти в Німеччині. До серпня 1943 збройні сили Данії в умовах німецької окупації повністю зберігали свій кадровий склад і озброєння. 29 серпня 1943 року уряд Данії було розігнано, а німецькі військові провели операцію «Сафарі», під час якої частини данської армії було роззброєно, а її військовослужбовці — інтерновані.
Історія
Передумови 31 травня 1939 року між Данією і нацистською Німеччиною було укладено пакт про ненапад. Однак, вже 14 грудня 1939 року командування вермахту отримало розпорядження від Гітлера дослідити можливість захоплення Норвегії. Хоча порушення нейтралітету ще однієї країни було небажаним у політичному контексті, в замисел операції включили також захоплення Данії: для постачання «норвезького» десанту потрібні були аеродроми Ютландії; необхідно було також забезпечити безпечний рух морського транспорту Данськими протоками. Для вторгнення в Данію виділили 170-ту, 198-му піхотні дивізії, а також 11-ту стрілецьку бригаду й частини посилення і підтримки. Німецьке командування планувало висадити десанти на летовищі Ольборг і в Копенгагені, а також почати наступ на півострові Ютландія, щоб якнайшвидше окупувати Данію. Попри те, що данський уряд знав про можливий напад, данською владою було ухвалено рішення не розпочинати розгортання своїх збройних сил, щоб не допустити ескалації та унеможливити провокацію з німецького боку.
З ухваленням політичного рішення на окупацію Данії, командування вермахту розпочав розроблення плану «Везерюбунг Суд», який став складовою частиною стратегічного задуму плану вторгнення до Норвегії. Щоб захопити Норвегію, німці повинні були забезпечити надійний контроль над портами за межами Ольборга на півночі Ютландії. Вище командування Крігсмаріне схвалило окупацію Данії, щоб розширити німецьку мережу морської оборони на північ, що ускладнило б британським кораблям можливість обійти її з півночі, атакуючи кораблі в Атлантиці. Норвезькі фіорди також забезпечували чудові бази для німецьких підводних човнів, що активно діяли в Північній Атлантиці. Гітлерівське керівництво виправдовувало вторгнення як акт захисту від нібито неминучого нападу з боку Великої Британії.
Німецьке верховне командування запланувало комбіновану атаку на Данію з метою якнайшвидшого захоплення країни. Задум включав висадку повітряного десанту на аеродроми Ольборга, висадку піхоти з допоміжних військово-морських суден у Копенгагені та одночасний наземний наступ через півострів Ютландія. 4 квітня адмірал Вільгельм Канаріс, шеф Абверу, який брав участь у опорі нацизму, попередив своїми каналами данців про неминуче вторгнення.
Данські збройні сили напередодні вторгнення Перед початком Другої світової війни данські збройні сили були модернізовані та реорганізовані. Взимку 1939/40 року чисельність збройних сил була збільшена з 6600 до 15 000 осіб. На вечір 8 квітня 1940 року Королівська армія мала 2 дивізій загальною чисельністю 14 500 осіб, до складу яких входили 7 піхотних, два кавалерійських і один артилерійський полк. На озброєнні польової артилерії перебували гармати 75-мм M.1902, 10½ cm M.1930, гаубиці 15 cm M.1917, 15 cm M.1923 та 15 cm M. 1929, а також 37-мм протитанкові гармати «Бофорс».
Основу Королівських повітряних сил Данії становив Армійський авіаційний корпус, який мав на озброєнні 94 літаки, серед яких 13 літаків були англійськими Gloster Gauntlet, а ще 7 — Fokker D.XXI. Крім того, у данських ПС лічилося 28 літаків-розвідників та 19 бомбардувальників.
Військово-морські сили Данії складалися з двох броненосців берегової оборони, дев'яти тральщиків, чотирьох мінних загороджувачів, шести есмінців та одинадцяти підводних човнів. Загальна чисельність ВМС Данії становила 1500 осіб. Крім цього, до складу ВМФ Данії входила морська авіація, що складається з 13 гідропланів Heinkel HE 8 і 8 винищувачів Hawker Nimrod Mk. II.
Верховним головнокомандувачем збройних сил Данського королівства був Вільям Вайн Пріор.
Хоча Королівська армія Данії була попереджена про напад південного сусіда, їй було відмовлено в дозволі розгорнутися до повної бойової готовності або висунутися на оборонні позиції через політичну позицію уряду Королівства. Лише невеликі та розрізнені підрозділи прикордонної охорони та підрозділи Ютландської дивізії були готові зустріти наземне вторгнення. Вважаючи, що атака була неминучою, війська були приведені в повну бойову готовність о 13:30 8 квітня.
Вторгнення О 04:15 9 квітня 1940 року дансько-німецький кордон було прорвано німецькими військами в Седі, Ренсі, Падборзі та Крузаа. Оскільки Крігсмаріне одночасно висадили війська в Ліллебельті, данські війська на кордоні опинилися відрізаними від головних сил ще до початку боїв. Тривога була подана о 04:17, а перші данські частини вирушили у визначені райони та на рубежі о 04:35.
Перше зіткнення між данською армією та німецькими військами вторгнення відбулося під Лундтофтб'єргом, де данський протитанковий взвод, озброєний двома 20-мм гарматами та легким кулеметом, займав позиції, прикриваючи дорогу. Німецька колона з'явилася о 04:50 і 20-мм гармати відкрили вогонь по бронемашинах, а кулемет відкрив вогонь по мотоциклістах. Унаслідок вогню спалахнув сарай, наповнивши повітря димом і ускладнив німецьке просування. Згодом протитанковий взвод був змушений відійти до Аабенро. Приблизно в 1,5 кілометрах на північ велосипедний взвод організував оборону залізничного мосту, але вогонь з бронеавтомобілів і обстріл винищувачів з повітря змусив їх відступити, і третина з них була захоплена в полон. Німці втратили два бронемашини і три мотоцикли, а данці зазнали втратами одного вбитого і одного пораненого.
Інша німецька колона досягла Хоккерупа за кілька кілометрів на схід від Лундтофтб'єрга о 05:30. Вони наразилися на блокпост, встановлений поспіхом із сільськогосподарського обладнання лише 20 хвилинами раніше 34 данськими солдатами. Данці підбили три передові бронемашини, змусивши їх відступити. Натомість німці вивели 37-мм гармату на відстань 300 метрів, яка встигла вистрілити лише один снаряд, перш ніж була підбита двома снарядами з 20-мм гармати. Відбувся рукопашний бій, у якому один данець був убитий і троє поранені, один смертельно. За підтримки з повітря близько 100 німецьким солдатам вдалося оточити та захопити данський підрозділ о 06:15.
За 7 кілометрів на північ від Лундтофтб'єрга один мотоциклетний і два велосипедних взводи прибули в Б'єргсков близько 05:00. Підполковник С. Клаузен влаштував оборонну позицію, озброєну двома 20-мм гарматами, а решта взводів зосередив у лісі. О 6:30 з'явилася колона німецьких військ. Їхні танки виявили данський блокпост і відкрили вогонь. Одна гармата відкрила вогонь у відповідь, поки її не переїхав танк. Навідник намагався втекти в ліс, але був убитий, коли німецький літак обстріляв дорогу. Друга гармата вийшла з ладу. Данці намагалися втекти на мотоциклах, але німці оточили їх бронетехнікою та захопили в полон. Ще четверо данських солдатів були поранені, а один німецький бронеавтомобіль пошкоджено.
За 10 кілометрів на північ від кордону в Бредеваді, німецький авангард із чотирьох броньованих машин наблизився до села. Данський підрозділ прибув о 6:30 ранку і, не встигнувши організувати оборону, сховався в саду. Попереджувальні постріли відкрили кулемет і 20-мм гармата. Коли німці проігнорували це, данці відкрили вогонь з 300 метрів, підбивши головний бронеавтомобіль і вбивши його водія. Зав'язалася коротка сутичка. Данці підбили ще три німецькі броньовики і зазнали втрату чотирьох осіб. О 07:15 німецька моторизована колона підкріплення прибула з Тінглева, відрізавши данців і змусивши їх здатися. Двоє данських військових було вбито і п'ятеро поранено.
У місті Гадерслев дислокувався гарнізон із 225 осіб Ютландської дивізії під командуванням полковника А. Гарца, який захищав як казарми в місті, так і дорогу, що вела до них. Війська в місті були підняті по тривозі о 07:00, почувши оголошення про вторгнення, що транслювалися з гучномовців поліцейських автобусів. Посилені відступаючими підрозділами, приблизно 400 данців захищали місто. Було встановлено три оборонні позиції: один з вагонів-самоскидів, два інших із запасних пиломатеріалів.
Приблизно о 07:50 на південній околиці Гадерслева данська 37-мм протитанкова гармата з обслугою у п'ять осіб атакувала бронетранспортер, що наближався. Два німецькі танки відкрили вогонь. Данці зробили три постріли — один у гусеницю танка, — але двоє з обслуги гармати були вбиті, а решта поранені. Один танк тоді переїхав гармату. За поворотом на вулиці Сондербро дві 20-мм гармати та кулемет чинили опір з позиції біля вагонів. Німці вели щільний вогонь. Данський солдат був убитий і двоє були поранені, але німці були фактично притиснуті до землі. Бій тривав протягом десяти хвилин, поки з Копенгагена по телефону не надійшов наказ про капітуляцію. Потім німцям дозволили продовжити шлях до Гадерслева, але дислокований там данський гарнізон не отримав наказу здатися і відкрив по них вогонь. Два німецькі танки та мотоцикл, нічого не підозрюючи, рушили до казарм, які захищав протитанковий підрозділ з Лундтофтб'єрга. Вони відкрили вогонь, убивши мотоцикліста та розірвавши гусениці в одного танка, який врізався в будинок. Однак данський гарнізон капітулював о 08:15, коли нарешті надійшов наказ здатися. Один данський солдат загинув у ході оборони казарм, а троє мирних жителів були вбиті в результаті бою.