Рут Вінсент (; при народженні Емі Рут Банн, Baptism of Amy Ruth Bunn (1879), via Ancestry.com , Ярмут, Норфолк — , Лондон) — англійська оперна співачка й акторка, найбільше запам'яталася своїми виступами сопрано в операх савой з театральною компанією D'Oyly Carte у 1890-х роках і ролями на Вест-Енді протягом першого десятиліття XX століття, зокрема роллю Софії в «Томі Джонсі».

1894 року приєдналася до D'Oyly Carte. Почала кар'єру з невеликих ролей, згодом зігравши більші ролі у відновленні «Ґілберта і Саллівана», а потім створивши провідні ролі, зокрема Ізи у «Великій герцогині Герольштейн» (1897—1998), Лайне в «Камені краси» (1898) і Принцесу Лаулу у «Щасливій зорі» (1899). 1898 року виконала партії Касильди в «Гондольєрах», Алін у «Чародіях» таіЖозефіни в «Кораблі Їі Величності „Пінафор“» 1899 року. Через відмову зіграти провідну роль у «Троянді Персії» покинула компанію наприкінці 1899 року.

Продовжила кар'єру в едвардіанських музичних комедіях, опері та концертному співі. Створила провідні ролі у театрі Вест-Енду у «Вероніці» (1904—1905), «Томі Джонсі» (1907), «Красуні з Бретані» (1909) та кількох інших, а також виступала на Бродвеї. З 1910 року розпочала велику оперну кар'єру в «Ковент-гардені» та «Друрі-Лейн», а потім виступала з ораторіями та концертами, у вар'єте до 1930 року.

Біографія Емі Рут Банн народилася 1873 року в Ярмуті, Норфолк, в сім'ї Емми (до шлюбу Лонг) і Генрі Вінсента Банна, м'ясникаGillan, Don. «Ruth Vincent (1874—1955)» , Stage Beauty, accessed 11 April 2021. Навчалася співу у вчителя в Норвічі, потім у Германа Кляйна в Лондоні.

Кар'єра з D'Oyly Carte Opera Company

1894 року у 17 років приєдналася до оперної трупи D'Oyly Carte Opera як співачка хору у «Вожді» у театрі «Савой». 1895 року з хором гастролювала британськими провінціями. У «Савої» виконала маленьку роль Гретхен у «Великому герцогові» 1896 року, а також час від часу грала більшу роль Лізи. Співала в хорі у відновленні «Мікадо», а 1897 року зіграла невелику роль Доротеї в «Його величності» (Френсіс Коулі Бернанд й Александер Маккензі). Вона співала роль Кейт у відновленні «The Yeomen of the Guard», починаючи з 1897 року, недовго виконуючи головну роль Елсі у липні того ж року, а потім отримала роль у серпні, коли Ілька Палмай покинула компанію.

Протягом наступних двох років була головним сопрано компанії, виконуючи головні ролі Ізи у «Великій герцогині Герольштейн» (1897—1998) і Касильди в «Гондольєрах» (1898), створивши роль Лайне в «Камені краси» (1898), співала партію Алін у «Чародії» (1898), створила роль принцеси Лаули у «Щасливій зорі» (початок 1899 року) і роль Жозефіни в «Кораблі ЇЇ Величності „Пінафор“» (пізніше 1899 року). Коли їй відмовили в партії провідного сопрано султанши Зубедії в «Троянді Персії», Вінсент відхилила запропоновану їй партію («Запах лілій») і залишила оперну компанію D'Oyly Carte у листопаді 1899 року. На цю роль обрали американку Еллен Біч Яу, але її звільнили через два тижні, і можливість замінити її дісталася молодій Ізабель ДжейCannon, John. «The Suppressed Saga of Two Savoy Sultanas», The Gilbert and Sullivan Archive 15 July 2007.

Молодша сестра Вінсент, Медж Вінсент, також працювала у D'Oyly Carte у 1898—1900 роках, а потім продовжила кар'єру в музичному театрі.

Вест-Енд і велика оперна кар'єра Зрештою отримала шанс зіграти Султаншу в «Троянді Персії» в Нью-Йорку в постановці Чарльза Фромана 1900 року в театрі «Дейлі» (з Джоном Ле Геєм у головній ролі). Одружилася з підполковником Джоном Фрейзером з королівської кінної гвардії та на кілька років залишила сцену, продовжуючи навчання вокалу в Парижі у Жаку Буї. Пізніше навчалася в Берліні у мадам Кореллі«Miss Ruth Vincent, Soprano», The Musical Standard, 33:854, 14 May 1910, p. 311. Повернулася на лондонську сцену музичного театру, зокрема зіграла Мерву Саннінгдейл у «Медалі та служниці» 1903 року (і в Нью-Йорку 1904 року). Зіграла головні ролі у театрі Вест-Енду в опереті «Вероніка» у 1904—1905 роках (і в Нью-Йорку у 1905—1906 роках) і в «Дівчині на сцені» 1906 року. Зіграла позивачку в комічній опері «Суд присяжних» на святкуванні ювілею Еллен Террі 12 червня 1906 року та в головній ролі принцеси Амасіс у виставі «Амасіс: Єгипетська принцеса» у 1906—1907 рокахJohnson, Colin M. Amasis: An Egyptian Princess . Victorian and Edwardian Musical Shows, accessed 23 June 2010. У «The English Illustrated Magazine» писали, що Вінсент «має кілька чарівних пісень, яким її повний багатий голос надає чудового ефекту». Потім зіграла Софі в комічній опері «Том Джонс» (1907) і 1909 року головні ролі в «The Belle of Brittany» і «Перській принцесі».

1910 року дебютувала у великій опері в сезонах Томаса Бічама в «Ковент-гарден» і «Друрі-Лейн», виступаючи в операх «Гензель і Гретель» (в ролі Гензель), «Так чинять усі» (в ролі Фіорділіджі)The character's name was changed to «Isidora» in this production. See The Manchester Guardian 29 June 1910, p. 5, «Казки Гофмана» (в ролі Антонії), «Кармен» (як Мікаела) і «Дон Жуан» (як Церліна). Вона виконала роль Вренхен (роль Джульєтти) в опері Деліуса «Сільський Ромео і Джульєтта»The Times, 17 February 1910, p. 8; and 16 May 1910, p. 11. «The Manchester Guardian» прокоментував: «Міс Рут Вінсент грала з великою щирістю та чарівністю, як Вренхен, і чудово співала… у неї надзвичайно чистий голос, здатний на велику експресію»The Manchester Guardian, 23 February 1910, p. 14.

1911 році здійснила концертне турне британськими провінціями та 1912 року вперше виступила в ораторії «Месія» в Альберт-голіThe Observer, 7 April 1912, p. 5 та «Елайджа» на Фестивалі трьох хорів у Герефорді 1912 рокуThe Manchester Guardian, 11 September 1912, p. 12 та в Глостері 1913 рокуThe Manchester Guardian, 10 September 1913, p. 8. Наприкінці кар'єри виступала з концертами, ораторіями (включно з «Гаяватою», що щорічно ставилася з диригентом Малколмом Сарджентом й іншими в Альберт-голі), а також у вар'єте в лондонському «Палладіумі», театрі «Колізей» і в провінціїThe Times, 6 February 1922, p. 8; 1 February 1926, p. 10; and 11 July 1955, p. 13. 1930 року залишила кар'єру. Серед її захоплень були їзда на конях і садівництво.

Померла 1955 року у Лондоні. У січні 2000 року деякі з її особистих речей продали на аукціоні Крістіз у Лондоні«A large suitcase of coffee colour leather» that «belonged to the celebrated opera singer Ruth Fraser (known as Ruth Vincent)», Christies, 25 January 2000, accessed 15 February 2012.

Записи У 1904—1920 роках зробила низку записів пісень для HMV і Columbia, зокрема «The Waltz Song» з комічної опери «Том Джонс» Едварда Германа та пісні Луїджі Ардіті, Гайдна Вуда, Персі Флетчера та Фредеріка Гімена КоуенаGramophone Company, Gramophone Records of the First World War: HMV Catalogue 1914—1918, David and Charles, 1975. .. Її голос можна почути на компакт-диску «The Art of the Savoyard» (Pearl GEMM CD 9991).

Виноски

Примітки

Посилання