День Вайтангі (), національний день Нової Зеландії, відзначає річницю першого підписання — 6 лютого 1840 року — договору Вайтангі. Договір Вайтангі був угодою щодо британського суверенітету над Новою Зеландію між представниками британської корони та корінними вождями маорі, і тому багато хто вважає його основоположним документом нації.
День Вайтангі вперше відзначили в 1934 році, а в 1974 році його зробили національним державним святом. Річниця підписання Договору Вайтангі відзначається щорічно 6 лютого як державне святого Нової Зеландії, і є вихідним днем. Якщо ж дата Дня Вайтангі припадає на суботу чи неділю, то вихідний переноситься на наступний понеділок.
В цей день урочисті церемонії відбуваються у Вайтангі та інших місцях на честь підписання Договору. Проводяться різноманітні заходи, зокрема вечірки, маорі-хуей (соціальні збори маорійців), громадські дискусії, в рамках яких відбуваються обговорення про історію Нової Зеландії, церемонії вручення державних нагород та отримання новозеландського громадянства. В цей день також була неодноразово відбувалися акції протесту активістів маорі.
День Вайтангі також святкується на офіційному рівні та є вихідним у Ніуе, оскільки Ніуе є самоврядною державою у вільній асоціації з Новою Зеландією та поділяє важливі історичні та культурні події Нової Зеландії, включаючи День Вайтангі.
Історія
Договір Вайтангі () було вперше підписано 6 лютого 1840 року на території будинку Джеймса Басбі — нині відомого як Будинок договору — у Вайтангі, у Бей-оф-Айлендс. Договір був підписаний представниками, які діяли від імені британської корони, і, спочатку, приблизно 45 вождями маорі. Протягом наступних семи місяців британці розвозили копії договору по новозеландському архіпелагу, і зрештою близько 540 вождів маорі підписали його. Підписання мало наслідком забезпечення британського суверенітету над островами Нової Зеландії, який був офіційно проголошений лейтенант-губернатором Нової Зеландії Вільямом Гобсоном 21 травня 1840 року
Попередні святкування До 1934 року більшість урочистостей з нагоди заснування Нової Зеландії як колонії проводилися 29 січня, у день, коли Вільям Гобсон прибув до Бей-оф-Айлендс, щоб опублікувати прокламацію про його призначення, яку підготували представники колоніального офісу в Англії. У Гобсона не було проекту договору. З британської точки зору прокламація була ключовим правовим документом, «те, що говорилося в договорі, було менш важливим».
У 1932 році генерал-губернатор лорд Бледіслоу та його дружина придбали та подарували нації занедбаний будинок Джеймса Басбі, де спочатку було підписано Договір. Згодом вони пожертвували £500 на відновлення будівлі. Будинок Договору та територія були оголошені заповідною зоною 6 лютого 1934 року. Ця подія вважається першим Днем Вайтангі.
У 1940 році на цьому місці відбувся ще один захід, присвячений 100-річчю підписання договору. Захід мав успіх і допоміг підвищити авторитет договору та його дня відзначення в національній свідомості.
Щорічні відзначення Щорічне відзначення підписання Договору почалося в 1947 році. Подією 1947 року була церемонія Королівського флоту Нової Зеландії, центральною подією якої було встановлення флагштоку. Церемонія була короткою, на ній не було присутніх маорі. Наступного року до складу учасників виступів було додано оратора маорі. З 1952 року на урочистих церемоніях у Вайтангі був присутній генерал-губернатор, а з 1958 року — прем'єр-міністр, але не кожного року. З середини 1950-х років у рамках церемонії зазвичай влаштовувався культурний виступ маорі. Багато з цих традицій залишаються частиною церемоній Дня Вайтангі і сьогодні, включаючи військово-морський салют, культурний виступ маорі (тепер зазвичай pōwhiri, урочисте вітання маорі), а також промови низки визначних маорі та пакеха (не маорійців).
Пропозиція відзначати День Вайтангі як вихідний день Лейбористська партія Нової Зеландії заявила у своєму передвиборчому маніфесті 1957 року, що вона зробить День Вайтангі державним святом. Після перемоги на виборах того року партія заявила, що країна не може дозволити собі ще одне державне свято та вихідний (див. Чорний бюджет). Лише за три роки Закон про День Вайтангі 1960 року дозволив населеним пунктам у різних регіонах Нової Зеландії перенести вихідний день зі свого існуючого регіонального державного свята на День Вайтангі.
У 1963 році, після зміни уряду, прийняття поправок до Закону про День Вайтангі дозволило перенести свято, що відзначалося в Нортленді в День річниці Окленда (найближчий понеділок до 29 січня), на День Вайтангі, 6 лютого. Це вперше в історії Нової Зеландії коли День Вайтангі став вихідним в одному з регіонів (лише у Нортленді).
Встановлення вихідного дня на День Вайтангі
День Вайтангі став загальнонаціональним державним святом у 1974 році після того як свято змінило назву. У 1971 році тодішній тіньовий міністр праці у справах маорі Матіу Рата вніс законопроєкт про те, щоб зробити День Вайтангі національним святом і називати його Днем Нової Зеландії. Проте, цей законпроєкт не було прийнято.
Втім, після виборів 1972 року та приходу до влади третього лейбористського уряду Нової Зеландії під керівництвом прем'єр-міністра Нормана Кірка все ж було оголошено, що з 1974 року День Вайтангі стане національним святом, відомим як День Нової Зеландії. Закон про День Нової Зеландії був прийнятий у 1973 році. Для прем'єр-міністра Кірка зміна назви свята була визнанням того, що Нова Зеландія готова рухатися до ширшої концепції нації. З огляду на зростаючу роль країни на міжнародній арені вважалося своєчасним назвати національний день Днем Нової Зеландії. Під час урочистостей у 1974 році на верхівці флагштока у Вайтангі вперше вивішувався прапор Нової Зеландії, а не Юніон Джек (прапор Великої Британії). Крім цього була вивішена копія прапора Об'єднаних племен Нової Зеландії (прапор конфедерації маорійських племен на півночі Північного острова Нової Зеландії, що юридично існувала з 1835 по 1840 роки).
Прихід до влади третього національного уряду Нової Зеландії в 1975 році призвів до того, що святу було повернуто назву День Вайтангі, оскільки новому прем'єр-міністру Роберту Малдуну не сподобалася назва «День Нової Зеландії». Крім цього, багато маорі вважали, що перейменування свята принижує Договір. У 1976 році було прийнято ще один закон про День Вайтангі, щоб юридично повернути назву День Вайтангі.
Згідно зі змінами у новозеландське законодавство, прийнятим у 2013 році, День Вайтангі було визначено, що якщо День Вайтангі припадає на суботу або неділю, то наступний понеділок буде вихідним днем.
Відзначення свята
У Вайтангі
Пам'ятні заходи у Вайтангі зазвичай починаються за два-три дні до Дня Вайтангі. У марае (священному місці) Те Тіі Вайтангі, на південному березі річки Вайтангі, члени уряду Нової Зеландії беруть участь у офіційній церемонії привітання та слухають промови місцевих іві. Ці промови часто стосуються актуальних питань, і виникають бурхливі та серйозні дебати. Політики зазвичай мають право виступати, але іноді це право в них відкликається, як у випадку з лідером опозиції Гелен Кларк у 1999 році, прем'єр-міністрами Джоном Кі у 2016 році та Біллом Інглішем у 2017 році Останніми роками офіційна церемонія поухірі, або вітальна церемонія, для членів новозеландського парламенту перемістилася з Те Тії Вайтангі (іноді його називають «нижнім марае») до Те Уаре Рунанга (іноді це місце називають «верхнім марае», хоча це не справжнє марае), яке знаходиться на території де було укладено Договів Вайтангі (на північ від річки Вайтангі). У 2018 році Джасінда Ардерн стала першим прем'єр-міністром Нової Зеландії, яка відвідала урочисту церемонію за три роки. Згідно з The Guardian, «у часи керівництва Ардерн святкування набуло більш примирливого відтінку, коли прем'єр-міністр зазвичай проводила кілька днів на території де було укладено Договір, слухаючи лідерів маорі. Більше того, у 2018 році Джасінда Ардерн попросила тих, хто зібрався, притягнути її уряд до відповідальності».
У власне День Вайтангі на світанку проводиться громадська церемонія, організована Національним фондом Вайтангі, на якій присутні старійшини та лідери маорі, релігійні лідери, політики, члени дипломатичного корпусу та персонал сил оборони Нової Зеландії. У 2021 році це включало виконання маорійських гімнів, релігійні читання та молитви багатьма мовами. Королівський флот Нової Зеландії підняв прапори на флагштоку, розташованому на території де було укладено Договір. З 2018 року члени уряду, включаючи прем'єр-міністра та членів парламенту та їхні сім'ї, готують сніданок із барбекю для представників громадськості після ранкової служби. Протягом дня відбуваються культурні виставки, такі як капа хака (танець і пісня маорі), вананга (освітні дискусії) та інші розваги, які відбуваються на сценах по всій території святкування. У демонстраціях у гавані також беруть участь кілька вака (маорійські каное), а іноді і кораблі ВМС Нової Зеландії. День завершується традиційною церемонією спуску прапорів ВМС.
В інших місцях Нової Зеландії
Деякі марае використовують цей день як день відкритих дверей та освітній досвід для місцевих громад, що дає їм можливість познайомитися з культурою маорі, або як можливість пояснити, де вони бачать маорі та шлях розвитку маорі в Новій Зеландії з політичної точки зору. Водночас, пам'ятні заходи значно менші порівняно з тими, які можна побачити під час національних днів більшості країн. Немає ні парадів, ні феєрверків, ні справді масових пам'ятних заходів.
Міські ради, музеї, бібліотеки та галереї по всій Новій Зеландії організовують безкоштовні програми публічних заходів на честь Дня Вайтангі, наприклад, у 2023 році в музеї Вайкато (місто Гамілтон) відбулися демонстрації традиційної техніки плетіння маорі, концерт та показ фільму Whina про Фіну Купер — новозеландську активістка та впливову старійшина маорі, яка займалася боротьбою за права свого народу, особливо жінок. У Веллінгтоні відбувся концерт у парку Вайтангі під назвою Te Rā o Waitangi, кінопоказ просто неба, салюти в лагуні Вайрепо та двомовні екскурсії по виставці Те Тоху в Національній бібліотеці, де можна було побачити оригінал Договору Вайтангі 1840 року.
Генерал-губернатор Нової Зеландії проводить щорічну вечірку в саду для запрошених гостей у Будинку уряду у Веллінгтоні. У Будинку уряду в Окленді зазвичай проводяться церемонії отримання громадянства країни. Оскільки цей день є державним святом і збігається з найтеплішою частиною новозеландського літа, багато людей користуються нагодою провести день на пляжі — це важлива частина новозеландської культури.
З 2014 року Товариство авторів Нової Зеландії присуджує літературні нагороди Дня Вайтангі в День Вайтангі.
В Австралії Оскільки в Австралії проживає значна кількість новозеландців, у багатьох містах цієї країни відбуваються урочисті заходи з нагоди Дня Вайтангі. На маслозаводі Kingston Butter Factory у Кінгстоні, штат Квінсленд, асоціація Те Корова Ароха (Плащ Кохання) щорічно проводила мультикультурний фестиваль на честь Дня Вайтангі, починаючи з 2002 року. У Сіднеї приблизно 8000 людей відвідали фестиваль Дня Вайтангі 2013 року в Холройд Гарденс. На фестивалі були представлені артефакти, відбувалась вистава з виконанням танця хака та представленням культури маорі (маорійська кухня, мистецтво татуювання та різьблення по дереву). 6 лютого 2015 року в заповіднику Нуррагінгі відбулося перше вшанування Дня Вайтангі, де більше уваги було приділено самому документу, процесу укладення договору та його значенню для маорі та пакеха (інших громадян Нової Зеландії) сьогодні. Цей захід був спільно організований міською радою Блектауна та вартовими маорі Нового Південного Уельсу (У Новій Зеландії та за її межами налічується близько 900 вартових маорі, які є волонтерами, що забезпечують підтримку, безпеку, контроль за дорожнім рухом, а також надають першу медичну допомогу відповідно до новозеландського Закону про розвиток громади маорі від 1962 року).
У Великій Британії