Дана Айві (; , Атланта, Джорджія, США) — американська акторка. П'ятиразова номінантка на премію «Тоні» за свою роботу на Бродвеї, лавреатка премії «Драма Деск» 1997 року за найкращу жіночу роль у виставі за її роботу в «Сексі та тузі» та «Остання ніч Балліху». Зіграла головну роль у постановці «За кермом міс Дейзі». Серед її появ у фільмах: «Барва пурпурова» (1985), «Несусвітні шахраї» (1988), «Родина Адамсів» (1991), «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» (1992), «Несплячі в Сіетлі» (1993), «Моральні цінності сімейки Адамсів» (1993), «Кохання з повідомленням» (2002), «Білявка в законі 2» (2003), «Година пік 3» (2007) і «Прислуга» (2011).

Біографія Народилася в Атланті, штат Джорджія. Її мама, Мері Нелл Айві Сантакроче (до шлюбу Маккойн), була вчителем, логопедом й акторкою, яка знялася у постановках «За кермом міс Дейзі» та викладала в Університеті штату Джорджія. Джон Г'юстон вважав Мері Нелл «однією з трьох-чотирьох найвеличніших акторок світу»NYT April 21, 1999. Її батько, Г'ю Догерті Айві, був фізиком і професором. У неї є молодший брат Джон і зведений брат Ерік Сантакроче, а також один племінник Еван Сантакроче від повторного шлюбу її матері з Данте Сантакроче.

Здобула ступінь бакалавра в Роллінз-колледжі у Вінтер-Парку, штат Флорида. Була членом жіночого братства Phi Mu й отримала грант Фулбрайта на вивчення драматургії в Лондонській академії музичного та драматичного мистецтва. У лютому 2008 року здобула ступінь почесного доктора (гуманітарних наук) у Роллінз-колледжіOrlando Sentinel article, February 15, 2008.

Кар'єра

Театр Наприкінці 1970-х років брала участь у численних американських і канадських театральних постановках і працювала режисером DramaTech в Атланті у 1974—1977 роках, як і її мама у 1949—1966 роках. 1981 року дебютувала на Бродвеї, зігравши дві невеликі ролі у виставі «Макбет». Наступного року отримала важливішу роль другого плану у відновленні п'єси Ноеля Коварда «Сьогодні сміх», за яку отримала нагороду Кларенса Деруента як найкраща акторка у виставі. Отримала номінації на дві премії «Тоні» того ж сезону (1984) — за найкращу жіночу роль у мюзиклі Стівена Сондхейма «Неділя в парку з Джорджем» і за найкращу жіноча роль у виставі за відновлення «Будинку, де розбиваються серця» — цей успіх змогли повторити лише три акторки: Аманда Пламмер, Джен Максвелл і Кейт Бертон.

Участь в «Умовах Квотермейна» та «За кермом міс Дейзі» (головна роль) принесла їй нагороду «Обі», як і в постановці «Професії місіс Воррен» (2005).

2009 року зіграла на нью-йоркській прем'єрі «Суперечок в савані» Евана Сміта в «Playwrights Horizons». Серед інших акторів Мерілуїза Берк, Рід Бірні та Келлі Овербі.

У липні 2010 року з'явилася в ролі Вінні у «Щасливих днях» Семюела Бекета у «Westport Playhouse». 2011 року з'явилася в ролі міс Призми в бродвейській виставі «Як важливо бути серйозним». Зіграла місис Кандор у виставі «Школа скандалу» 2016 року в театрі Люсіль Лортел.

У грудні 2016 року її запросило Товариство Ноеля Коварда покласти квіти до статуї сера Ноеля Коварда в театрі Гершвіна на Мангеттені, щоб відсвяткувати 117-й день народження «Майстра».

Кіно Кінодебют відбувся у науково-фантастичному фентезі-фільмі «Дослідники» Джо Данте 1985 року з Ітаном Гоуком і Рівер Фенікс. Її перша велика поява на екрані відбулася в екранізації Стівена Спілберга «Барва пурпурова» Еліс Вокер того ж року. Серед інших її робіт у фільмах — «Несусвітні шахраї», ремейк «Сабріни» 1995 року, «Саймон Бірч», «Листівки з краю безодні», «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку», «Родина Адамсів», «Несплячі в Сіетлі», «Моральні цінності сімейки Адамсів», «Білявка в законі 2», «Пригоди Гека Фінна», «Країна чудіїв», «Година пік 3», «У пошуках свята», «Як важливо бути серйозним», а також у ролі матері героїні Сандри Баллок, місис Келсон, у фільмі «Кохання з повідомленням». 2011 року зіграла Грейс Хіггінботем у фільмі «Прислуга», який отримав схвалення критиків, і знялася у фільмі «Головний бій Мухаммеда Алі».

Телебачення 1978 року дебютувала на телебаченні в денній мильній опері «Пошук завтрашнього дня». Серед її телеролей головна роль у ситкомі «Тиха вулиця» разом із Лоні Андерсон і гостьова роль у «Убивчий відділ», «Закон і порядок», «Фрейзер», «В'язниця Оз», «Практика», «Секс і місто», «Не краса по-американськи», «Підпільна імперія», «Монк» (епізод «Містер Монк й інший детектив»).

Фільмографія

Ролі у театрі Макбет (1981) Справжній сміх (1983) Будинок, де розбиваються серця (1984) Неділя в парку з Джорджем (1984) Зграя брехні (1985) Одруження Фігаро (1985) Нерозсудливість (1995) Секс і туга (1996) Остання ніч Балліху (1997) Чекаючи крил (1999/2000) Майор Барбара (2001) Генріх IV (2003) День смерті Джо Егга (2003) Суперники (2005) Батлі (2006) Як важливо бути серйозним (2011)

Театральні премії та номінації

«Драма Деск» 1983 року за найкращу жіночу роль у виставі (Умови Квотермейна, номінація) «Драма Деск» 1983 року за найкращу жіночу роль у п'єсі («Справжній сміх», номінація) «Тоні» 1984 року за найкращу жіночу роль у мюзиклі («Неділя в парку з Джорджем», номінація) «Тоні» 1984 року за найкращу жіночу роль у виставі («Будинок розбитих сердець», номінація) «Драма Деск» 1987 року за найкращу жіночу роль у п'єсі («За кермом міс Дейзі», номінація) «Тоні» 1997 року за найкращу жіночу роль у виставі («Остання ніч Баллігу», номінація) «Драма Деск» 1997 року за найкращу жіночу роль у виставі («Остання ніч Балліху» та «Секс і туга», переможець) 2005 «Тоні» за найкращу жіночу роль у виставі («Суперники», номінація) 2007 «Тоні» за найкращу жіночу роль у виставі («Батлі», номінація) 2008 Зал слави американського театру

Примітки

Посилання