Богородицька фортеця (ретраншемент) — фортеця, збудована у 1688 році на місці, як вважають історики, давнього козацького міста Самар за наказом московського царя Петра Олексійовича і правительки Софії Олексіївни для московського гарнізону. Вважається першою фортецею, збудованою московитами на території Війська Запорозького Низового. Створення фортеці стало одним із перших актів у наступі царату на території Війська Запорозького.
Територія Богородицької фортеці була більшою за фортецю міста Самар й склала 250×300 м. Згодом фортеця була розбудована вдруге й отримала назву Новобогородицька фортеця.
Спорудження Богородицької фортеці було викликане необхідністю зміцнити тилову базу московсько-українських військ у їх боротьбі проти Кримського ханства, а водночас посилити контроль уряду над Запорозькою Січчю.
Зараз на місці фортеці знаходиться район Шевченко міста Дніпро.
Спорудження фортеці 12 (22) липня 1687 р. почали будувати фортецю і наступного року в основному завершили. Важливу роль у цій справі відіграли гетьман Іван Мазепа і московський воєначальник Леонтій Неплюєв.
Будівельником фортеці був голландський інженер-полковник фон-Залін (Фонзалін), присланий з Москви. На території фортеці збудували двір для воєводи, 260 просторих хат: одну приказну та три воєводських, льох і лазню; для полкових припасів 17 плетених повіток, 7 дворів для гетьмана й старшини, а також дерев'яну церкву на честь пресвятої Богородиці, від якої й отримала назву сама фортеця. За стінами фортеці відвели місце для посаду, навколо якого насипали вал і викопали рів. При в'їздах до фортеці через рів перекинули мости. Протяжність міських стін становила 1641 сажень, а самої фортеці — 600 сажнів.
До фортеці призначили воєводу та цілий штат різних службовців, у тому числі й аптекаря. Її гарнізон повинен був складатися з 4491 чол. Посад її заселявся поселенцями з України та Московії. Їм надавалося право торгувати різними товарами, медом, горілкою. Як військам, так і поселенцям заборонялося чинити будь-які кривди та утиски кодачанам, севрюкам і запорожцям, якщо вони побажають селитися вище по Самарі. Навпаки, належало охороняти їх пасіки та сприяти іншим заняттям Яворницкий Д. І. Історія запорозьких козаків. — К., 1991. — Т.3. — С.49 .
Історія фортеці У 1687 році у фортеці було поставлено московський гарнізон.
У Кримському поході 1689 року Богородицька фортеця відіграла важливу роль.
У 1691 році під час Повстання Петрика фортецею оволоділи повстанці Петрика (Петра Іваненка); він же контролював її певний час і у 1692—1693 роках Під час боїв Богородицька фортеця була спустошена.
1697 року під час походу військ Івана Мазепи та князя Долгорукова на Кримське ханство було вирішено відбудувати фортецю.
У 1698 році вона відбудована як Ново-Богородицька фортеця. Тут Іван Мазепа поселив робітників, котрі мали виготовляти селітру. 1701 році запорожці розігнали їх. Кіш Запорозької Січі писав протести цареві Петру I, безрезультатно вимагаючи ліквідувати Ново-Богородицьку фортецю.
У 1708 році біля фортеці точилися бої між запорожцями, учасниками повстання Булавіна, та урядовими військами.
У 1711 року фортеця була взята в облогу спільним загоном татар та запорожців, що діяли у рамках походу Пилипа Орлика проти московської влади, але фортеця встояла.
За умовами Прутського миру (1711) Ново-Богородицька фортеця була зруйнована.
1736 року, під час Російсько-турецької війни 1735—1739 рр. укріплення було відновлене під назвою Самарський ретраншемент, який після війни зливається з Самар'ю (Старою Самарою).
1742 року ця територія тимчасово увійшла до складу Гетьманщини.
1783 року за указом Катерини ІІ всі фортеці у Новоросії скасовані. Територія колишньої Самарі спустіла.
Особи
Богородицька й Новобогородицька фортеці
Воєводи
1688 — окольничий Малєєв Костянтин Григорович, 1688 — намістник Волоколамський, думний дворянин Косагов Григорій Іванович. 1688—1689 — боярин Волинський Іван Федорович (помер 1696/97). 1689—13 травня 1690 — окольничий Ржевський Олексій Іванович (біля 1638-13.05.1690) — помер від пошесті чуми у фортеці; 1691 — думний дворянин Неплюєв Семен Протасович. 1697—1700 — окольничий Потьомкин Петро Іванович (1617—1700). 1701—1711 — стольник, підполковник Шеншин Семен Поліектович.
Воєводські товарищи
1688 — 28 жовтня 1688 воєвода, стольник Каменєв Сидір Петрович (за воєводи Косагова Г. І.). 1688 — воевода, стольник Вердеревський Василь Петрович (за воєводи Волинського І. Ф.).
Дяки
1688 — Полянський Макар Артемович. 1689 — Судейкин Клим. 1689 — Єфимьєв Федоір Дорофійович. 1691 — Обрютін Іван Семенович (Самсонович). 1694 — Корницький Артемій Васильович. 1698 — Афанасьєв Андрій Дмитрович. 28 січня 1699 — Салтанов Іван Зиновійович. 1709 — піддячий Дровнин Тимофій.
Проектувальники фортеці
13 липня 1688 — полковник Вілім Миколайович фон Зален. 13 липня 1688 — полковник Юрій Степанович Ліма (помер 1702).
Старо-Самарський (Богородицький) ретраншемент (1736 рік)
Командири гарнізону (Коменданти)
1749 — майор Ковальов. 1752 — майор Юрій Юрійович Бутовський. 1755 — майор Данило Федорович Веригін. 1756 — майор Парфен Фомич Щетинін. 1758 — секунд-майор Матвій Бровцин. 1762 — секунд-майор Какурин. 1762 — прем'єр-майор, князь Сергій Юрійович Баратов. 1765 — секунд-майор; премьєр-майор Карл фон Фогт. 1770 — секунд-майор Рязанцев. 1777 — секунд-майор Андрій Карпов
Примітки
Джерела
КОВАЛЬОВА І. Ф. Ступінь використання археологічних джерел у дослідженнях з козацької проблематики Новобогородицька — перша російська фортеця на території низового козацтва До уточнення місцезнаходження містечка Самари (Старої Самари) Стара Самар. На околицях Дніпропетровська збереглися рештки фортеці, збудованої Іваном Мазепою на місці давнішого козацького поселення. Український тиждень. 18 липня, 2011
В. Н. Шалобудов Находки монет на территории Богородицкой крепости
Посилання Д. С. Вирський. БОГОРОДИЦЬКА ФОРТЕЦЯ //
https://kolokray.com/f/bogoroditskaya-novobogoroditskaya-krepost.html