Феміністична психологія — форма психології, зосереджена на соціальних структурах і статіCrawford, M. & Unger, R. (2000). Women and Gender: A feminist psychology (3rd ed.). Boston, MA: McGraw-Hill Companies Inc.. Феміністична психологія критикує історичні психологічні дослідження, зроблені з чоловічої точки зору, вважаючи, що чоловіки є нормою. Феміністична психологія орієнтується на цінності та принципи фемінізму.

Гендерні питання можна розбити на багато різних категорій і можуть бути досить суперечливими. Вони можуть включати те, як люди ідентифікують свою стать (наприклад: чоловік, жінка, гендерквір; трансгендер або цисгендер) і те, як на них вплинули суспільні структури, пов'язані зі статтю (гендерна ієрархія), роль статі в житті людини (наприклад, як стереотипні гендерні ролі) та будь-які інші проблеми, пов'язані з статтю.

Основна мета цієї галузі дослідження полягає в тому, щоб зрозуміти індивіда в рамках більших соціальних і політичних аспектів суспільства. Феміністична психологія робить сильний акцент на правах жінок. Тоді як психоаналіз сформувався як клінічний або терапевтичний метод, фемінізм сформувався як політична стратегія.

Історія

Феміністичний психоаналіз Термін «феміністична психологія» був спочатку введений Карен Горні. У своїй книзі Feminine Psychology, яка є збіркою статей, які Хорні написала на цю тему в 1922—1937 роках, вона розглядає попередні переконання щодо жінок, стосунків і впливу суспільства на жіночу психологію.

Функціоналізм, дарвінізм і психологія жінки Початок психологічних досліджень дає дуже мало інформації щодо жіночої психології. Багато жінок не боролися проти гноблення, тому що вони не усвідомлювали, що вони були пригнобленими. Після того, як у Сполучених Штатах з'явився функціоналістичний рух, було розроблено дослідження статевих відмінностей у академічній психології та прототипну психологію жінки. https://psycnet.apa.org/journals/amp/30/7/739.pdf

Антифемінізм після Другої світової війни У 1942 році Едвард Стрекер зробив «мамізм» офіційним патологічним синдромом відповідно до Американської психологічної асоціації. Стрекер вважав, що країна опинилася під загрозою, тому що матері емоційно не відривалися від своїх дітей у досить молодому віці, а матріархат робив молодих чоловіків слабкими та втрачав їхню «чоловічу силу». Це підживлювало той антифеміністичний рух; жінки потребували психотерапії, щоб допомогти своїм психічним захворюванням і запобігти поширенню матерналізму. Психологічна шкода для сім'ї була б серйозною, якби жінка обрала кар'єру, щоб задовольнити свої потреби, на противагу своїй жіночій домашній ролі, покладеній на неї суспільством. Щастя жінки не було важливим, вона повинна була слідувати своїй ролі. Ефект від того, що жінка має незалежні думки і жагу до вивчення своїх можливостей, був величезною загрозою для гендеру, оскільки це призвело до появи маскулінних жінок і фемінізованих чоловіків, очевидно, збиваючи з пантелику молодь країни і прирікаючи їх на майбутнє. Константинополь і Бем погодилися, що чоловікам і жінкам притаманні маскулінність і фемінність, і що наявність обох ознак є психологічною андрогінністю і причиною для психологічної корекції чи оцінки.

Гендерні дослідження 1960-1970-х років Естер Ґрінґласс стверджує, що у 1972 році у сфері психології все ще домінували чоловіки, жінки були повністю виключені. Вживання слова «жінки» у зв'язку з психологією було заборонено, чоловіки відмовлялися бути виключеними з наративу. З її досвіду викладання або роботи доцентом, їм доводилося формулювати це в інтересах людей або ґендеру. У статті Унґер «До переосмислення статі та гендеру» йдеться про те, що використання гендеру свідчить про розділення біологічної та психологічної статі. Психологія жінок є феміністичною, оскільки стверджує, що жінки відрізняються від чоловіків і що поведінка жінок не може бути зрозуміла поза контекстом. Феміністки, у свою чергу, змусили психоаналітиків розглянути наслідки одного з найбільш безкомпромісних тверджень Фройда: «що людські істоти складаються з чоловіків і жінок, і що ця відмінність є найбільш значущою з усіх існуючих». У книзі «Звільняючи уми: Підвищення свідомості як міст між фемінізмом і психологією в Канаді 1970-х років» Нора Рак зазначає: «Американська радикальна феміністка Ірен Песлікіс попереджала, що ототожнення визволення жінок з індивідуальною терапією заважає жінкам по-справжньому зрозуміти і боротися з корінням їхнього пригнічення». Однією з небагатьох країн з науковою категорією фемінізму в психології була Канада. Вони покладалися на групи CR (consciousness raising — підвищення свідомості), щоб побудувати свій рух. Рак описує процес цих груп CR шляхом «подолання напруги» між особистим і політичним. Розвиток CR як власного політичного методу широко приписують нью-йоркському радикальному феміністичному колективу «Redstockings» (Echols, 1989). CR також тісно пов'язана з радикальним фемінізмом, який прагне викорінити дискримінацію та сегрегацію за статтю, і через масовий рух, як соціалістичний фемінізм, стверджує, що гноблення жінок є не побічним продуктом капіталістичного гноблення, а «основною причиною» (Koedt, 1968).

Приєднання до робочої сили Жінки були виключені з визначення психічного здоров'я Фройда (здатність любити і працювати), тому що прагнення жінок до роботи пояснювалося комплексом маскулінності або заздрістю до чоловіків. Між 1970 і 1980 роками відсоток жінок, які працюють поза домом, у Сполучених Штатах зріс з 43 до 51. Хоча жінки повідомляли, що їм важко жонглювати ролями матері і годувальниці, вони знаходили спосіб самореалізуватися без дітонародження. Жінки продовжують становити великий відсоток робочої сили на психологічних посадах. У 2013 році 68,3 % психологічних посад у Сполучених Штатах Америки обіймали жінки, а станом на 2019 рік — 70 %. Це призвело до того, що на 1 чоловіка припадає 2,1 жінки в робочій силі, що є радикальним зрушенням від попередньої школи Фрейда щодо жінок у робочій силі (American Psychological Association — APA, 2013). У дослідженні також враховуються психологи, які перебувають на пенсії; однак жінки все ще випереджають чоловіків, коли порівнюють працюючих психологів, і мають менший відсоток, ніж чоловіки, серед психологів, які перебувають на пенсії та у відставці (APA, 2013). 1973 року був заснований Комітет жінок у психології (Committee on Women in Psychology, CWP). Його місія — «просувати психологію як науку і професію… — шляхом забезпечення того, щоб жінки в усьому їхньому розмаїтті досягли рівності в психологічній спільноті і в суспільстві в цілому…» (APA, 2017). Існують також журнали, присвячені жінкам у психології, наприклад, SAGE, який визнаний Американською психологічною асоціацією (SAGE, 2017). Журнал SAGE публікує статті про психічне здоров'я жінок, які працюють, і про те, як живеться матерям-одиначкам у країні, що є загальними темами фемінізму (SAGE, 2017). Ці рухи, що відбулися з плином часу, демонструють чіткий зсув у культурі від оригінальної філософії Фрейда щодо психічного здоров'я, де жінки не тільки включені, але й є частиною кожного аспекту роботи психологів. Інститут лідерства для жінок у психології APA виник з метою підтримки та розширення можливостей жінок у психологічній галузі. Такі жінки, як Синтія де лас Фуентес (Cynthia de las Fuentes), не лише сприяють тому, щоб феміністична психологія стала більш популярною темою, але й досліджують, чому деякі жінки відходять від фемінізму, а отже, і від феміністичної психології (APA, 2006).

Організації

Асоціація жінок у психології (Association for Women in Psychology — AWP) Асоціація жінок у психології була створена в 1969 році у відповідь на очевидну відсутність участі Американської психологічної асоціації в Русі за визволення жінок. Організація, створена з метою боротьби та підвищення обізнаності щодо феміністичних проблем у сфері психології. Асоціація зосередила свої зусилля на феміністичному представництві в АРА і нарешті досягла успіху в 1973 році, створивши 35-й відділ АРА (Товариство психології жінок).

Товариство психології жінок (Society for the Psychology of Women) 35-й відділ АРА, Товариство психології жінок було засновано в 1973 році. Він був створений для того, щоб надати всім людям, які цікавляться психологією жінок, доступ до інформації та ресурсів у цій галузі. Товариство психології жінок працює над тим, щоб включити феміністичні проблеми у викладання та практику психології. Відділ 35 також керує низкою комітетів, проектів і програм.

Секція «Жінки та психологія» (Section on Women and Psychology — SWAP) Канадійська психологічна асоціація (Canadian Psychological Association — CPA) має відділ «Жінки та психологія», яка має на меті «підвищити статус жінок у психології, сприяти підвищенню якості життя жінок загалом, а також навчати психологів і громадськість на теми, що стосуються жінок і дівчат». SWAP підтримує такі проекти, як «Феміністичні голоси психології». Журнал Journal of Diversity in Higher Education («Розмаїття у вищій освіті») зазначає, що жінок-психологинь часто вважають неефективними через їхній низький внесок у наукову продуктивність. Таким чином, жінки, як правило, домінують на посадах нижчого рівня, ніж їхні колеги-чоловіки, навіть якщо вони здобувають докторський ступінь. «Вони не виявляли жодного визнання чи розуміння того, що є різниця і що в ній є потреба, і це було приблизно в той час, коли ми читали тут міждисциплінарний курс, а не психологічний. Я все ще не читала тут курс, тому що мені не дозволили це зробити. І чоловіки досить чітко говорили, коли казали: Ти не можеш цього робити, ти просто не робиш цього». (Greenglass, 2005).

Секція психології жінок (The Psychology of Women Section — POWS) Секція психології жінок Британського психологічного товариства була створена в 1988 році, щоб об'єднати всіх, хто цікавиться психологією жінок, забезпечити форум для підтримки досліджень, викладання та професійної практики, а також підвищити обізнаність про гендерні питання та гендерну нерівність у психології як професії та практиці. POWS відкрита для всіх членів Британського психологічного товариства.

Сучасні дослідження

Емоції Основною темою вивчення феміністичної психології є гендерні відмінності в емоціях. Загалом психологині-феміністки вважають емоції культурно контрольованими і стверджують, що відмінності полягають у вираженні емоцій, а не в реальному досвідіBrannon, L. (2005). Gender: Psychological perspectives (4th ed.). Boston, MA: Pearson Education Inc.. Те, як людина демонструє свої емоції, визначається соціально встановленими правилами показу, які визначають прийнятні форми вираження для конкретних людей і почуттів.

Стереотипи про емоції розглядають жінок як більш емоційну стать. Однак феміністичні психологині вказують на те, що вважається, що жінки сильніше переживають лише пасивні емоції, такі як смуток, щастя, страх і здивуванняShibley Hyde. J. (2007). Half the human experience: The psychology of women (7th ed.). Boston MA: Houghton Mifflin Company.. І навпаки, вважається, що чоловіки, швидше за все, виражають емоції більш домінантного характеру, такі як гнів. Феміністичні психологині вважають, що чоловіки і жінки соціалізуються протягом усього свого життя, щоб по-різному сприймати і виражати емоції. З дитинства матері використовують більше міміки, коли розмовляють з немовлятами жіночої статі, і використовують більше емоційних слів у розмові з ними, коли вони дорослішають.