Сер То́мас Мор (; 7 лютого 1478 — 6 липня 1535) — англійський письменник, філософ, державний діяч, лорд-канцлер (1529—1532). Автор суспільно-політичного трактату «Утопія». Один з основоположників утопічного соціалізму. Святий Мученик у католицизмі і англіканстві.
Життєпис
Освіта
Томас народився 7 лютого 1478 року в сім'ї сера Джона Мора, лондонського судді, який був відомий своєю чесністю. Початкову освіту здобув у школі Св. Антонія. У 13 років він потрапив до Джона Мортона, архієпископа Кентерберійського, і якийсь час служив у нього пажем. Веселий характер Томаса, його дотепність і прагнення до знань вразили Мортона, який передбачив, що Мор стане «дивовижною людиною». Мор продовжив свою освіту в Оксфорді, де вчився у Томаса Лінакра () і Вільяма Гроцина (), знаменитих юристів того часу. У 1494 році він повернувся до Лондона і в 1501 році став адвокатом.
Судячи з усього, Мор не збирався все життя робити кар'єру юриста. Зокрема, він довго вагався між цивільною і церковною службою. Під час свого навчання в Lincoln's Inn (одній з чотирьох юридичних корпорацій, що готують юристів) Мор вирішив стати ченцем і жити поблизу монастиря. До самої смерті він дотримувався чернечого способу життя з постійними молитвами і постами. Проте бажання Мора служити своїй країні поклало край його монастирським устремлінням. У 1504 році Томас Мор обирається до Парламенту, а в 1505 році — одружується.
Сімейне життя
Мор одружився із Джейн Кольт 1505 року. Вона була майже на 10 років молодшою за нього, і його друзі говорили, що вона була тихою й доброю вдачею. Еразм Ротердамський порадив їй здобути додаткову освіту, до тієї яку вона вже здобула вдома, і став її особистим наставником у галузі музики та літератури.
Вони з Мором мали четверо дітей: Марґарет, Елізабет, Сесіль і Джон. Коли Джейн померла в 1511 році, він одружився майже відразу, вибравши дружиною багату вдову на ім'я Еліс Мідлтон. Еліс не мала репутації покірної жінки, як її попередниця, а навпаки — вона була відома, як сильна і пряма жінка, хоча Еразм свідчить, що шлюб був щасливим.
Мор та Еліс не мали спільних дітей, але Еліс мала дочку від першого шлюбу. Крім того, Мор став опікуном молодої дівчини на ім'я Аліса Кресакр, яка в результаті вийшла заміж за його сина Джона.
Мор був люблячим батьком, який писав листи своїм дітям, коли був у від'їзді з правових або державних справ, і закликав їх писати йому частіше.
Мора серйозно зацікавила освіта жінок, його ставлення до цього питання було незвичайним у той час. Він вважав, що жінки настільки ж здатні до наукових здобутків, як і чоловіки, і наполягав, аби його дочки здобули вищу освіту так само, як і його сини.
Релігійна полеміка
У 1520 році реформатор Мартін Лютер опублікував три роботи в такій послідовності: «Звернення до християнського дворянства німецької нації», «Про вавилонський полон церкви», «Про свободу християнина». У цих роботах Лютер виклав своє вчення про спасіння через віру, відкинув таїнства та інші католицькі практики, і вказав на зловживання і перегини Римсько-католицької церкви. У 1521 році Генріх VIII відповів на критику Лютера роботою письменника відомого як Ассертіо, написаною і відредагованою Мором. У світлі цієї роботи, папа Лев X нагородив Генріха VIII титулом «Захисник віри» за його зусилля в боротьбі з єрессю Лютера.
Мартін Лютер відповів Генріху VIII у пресі, називаючи його «свинею, бовдуром, і брехуном». На прохання Генріха VIII, Мор склав спростування: «Responsio Lutherum». Воно було опубліковане в кінці 1523 року. У «Responsio» Мор захищав верховенство папи, а також таїнство інших церковних обрядів. Ця конфронтація з Лютером підтвердила консервативні релігійні тенденції, яких притримувався Мор, і відтоді його творчість була позбавлена будь-якої критики і сатири, які можна розглядати як шкоду авторитету Церкви.
У парламенті Під час першого виступу в парламенті Мор вимагав зменшити податки на користь короля Генріха VII. За це Генріх ув'язнив батька Мора, який був звільнений лише після сплати викупу і самоусунення Мора від громадського життя. Після смерті Генріха VII в 1509 році Мор повернувся в політику. У 1510 році він став одним з двох молодших шерифів Лондона. У 1511 році під час пологів померла його перша дружина.
Придворне життя
У 1510-х роках Мор привернув увагу короля Генріха VIII. У 1515 році у складі посольства у Фландрії він домовлявся щодо торгівлі англійською вовною. Відома «Утопія» починається з посилання на це посольство. Невдовзі після цього друг Мора, Еразм Роттердамський посприяв у виданні цієї книги. У 1517 році допоміг заспокоїти мешканців Лондона, що бунтували проти іноземців. У 1518 році Мор долучився до Таємної Ради. У 1520 році супроводжував Генріха VIII під час його зустрічі з королем Франції Франциском I неподалік від міста Кале. У 1521 році стає сером Томасом Мором, за «заслуги перед королем і Англією».
Мабуть, саме Мор був автором знаменитого маніфесту «На захист семи таїнств» ( / ), відповіді Генріха VIII Мартіну Лютеру. За цей маніфест Папа Лев X дарував Генріху титул «Захисник Віри» () — цікаво, що довгий час після того, як Англія порвала з католицькою церквою, англійські монархи продовжували носити цей титул, а на англійських монетах досі присутні букви DF. Також Томас Мор написав відповідь Лютеру під своїм власним ім'ям.
Конфлікт з королем. Арешт і страта
Особливої уваги заслуговує ситуація з розлученням Генріха VIII, яка привела Мора до піднесення, а потім до падіння і в кінцевому результаті — до смерті. Кардинал Томас Волсі, архієпископ Йорка і лорд-канцлер Англії, не зміг домогтися розлучення Генріха VIII і королеви Катерини Арагонської, у результаті чого в 1529 році його змусили піти у відставку. Наступним лордом-канцлером був призначений сер Томас Мор, який до того моменту вже був канцлером герцогства Ланкастер та спікером Палати громад.
На нещастя для всіх, Генріх VIII не розумів, що за людина був Мор. Глибоко релігійний і прекрасно освічений у галузі канонічного права, Мор твердо стояв на своєму: розірвати освячений церквою шлюб може тільки Папа. Климент VII був проти цього розлучення — на нього тиснув Карл V Іспанський, племінник королеви Катерини. У 1532 році Мор пішов у відставку з поста лорда-канцлера, посилаючись на слабке здоров'я.
Справжньою причиною його звільнення став розрив Генріха VIII з Римом та створення Англіканської церкви; Мор був проти цього. Ба більше, Томас Мор був настільки обурений відходом Англії від «істинної віри», що не з'явився на коронації нової дружини короля — Анни Болейн. Генріх VIII помітив це.
У 1534 році Елізабет Бартон, черниця з Кенту, наважилася публічно засудити розрив короля з католицькою церквою. З'ясувалося, що відчайдушна черниця листувалась з Мором, який мав схожі погляди, і якби він не потрапив під захист Палати лордів, не минути б йому в'язниці. Того ж року Парламент ухвалив «Акт про престолонаслідування», що містив присягу, яку були зобов'язані скласти всі представники англійського лицарства. Особа, яка принесла присягу, тим самим:
визнавала законними всіх дітей Генріха VIII і Анни Болейн; відмовлялася визнавати будь-яку владу, чи то влада світських владик чи князів церкви, крім влади королів з династії Тюдорів.
Томас Мор був приведений до присяги, але відмовився промовити її, оскільки вона суперечила його переконанням.
17 квітня 1535 року він був ув'язнений у Тауері, визнаний винним і 6 липня 1535 року обезголовлений. За вірність католицизму Мор був канонізований Римо-Католицькою Церквою і зарахований до лику святих Папою Пієм XI в 1935 році.
Твори
«Історія Річарда III» Досі серед фахівців йдуть суперечки про те, чи є «Історія Річарда III» Томаса Мора історичним чи художнім твором. У всякому разі, у своїх основних сюжетних лініях цей твір збігається з більшістю хронік та історичних досліджень, а саме з «Новими хроніками Англії і Франції» Р. Фабіана, записками Д. Манчіні, П. Карміліано, П. Вергілія, творами Б. Андре. Оповідання хроністів і письменників розходяться з історією, написаної Томасом Мором, лише в деталях. При цьому в «Історії Річарда III» яскраво позначений характер автора, у багатьох випадках дані оцінки відбувалися в 1483 році історичних подій. Так, з приводу обрання Річарда III королем історик пише, що це…не що інше, як королівські ігри, тільки граються вони не на підмостках, а здебільшого на ешафоті.
Віршовані твори, епіграми і переклади Томас Мор був автором 280 латинських епіграм, перекладних творів, а також невеликих поем. Томас Мор активно займався перекладами з давньогрецької мови, яка в його епоху була набагато менш популярною ніж латинська.
На думку Ю. Ф. Шульц, висловленій у статті «Поезія Томаса Мора», точне датування переважної більшості епіграм Мора сумнівне. Тим не менш, як у виборі епіграм, так і в поетичних творах Томаса Мора основною темою є образ ідеального правителя, багато епіграм і поетичні твори ідейно близькі до роботи Томаса Мора «Утопія».
«Утопія» З усіх літературних і політичних творів Мора найбільше значення має «Утопія» (опублікована в 1516 році Дірком Мартенсом), причому ця книга зберегла своє значення для нашого часу — не тільки як талановитий роман, але і як геніальний за своїм задумом твір соціалістичної думки. Літературні джерела «Утопії» — твори Платона («Держава», «Критій», «Тімей»), романи-подорожі XVI століття (зокрема «Quattuor Navigationes» Амеріго Веспуччі) і до деякої міри твори Чосера, Ленгленда і політичні балади. З «Navigationes» Веспуччі він взяв зав'язку «Утопії» (зустріч з Гітлодея, його пригоди). Мор створив першу струнку соціалістичну систему, хоча й розроблену в дусі утопічного соціалізму.
Томас Мор назвав свою працю «Золота книжечка, настільки ж корисна, як і забавна про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія».
«Утопія» ділиться на дві частини, мало схожі за змістом, але логічно невіддільні одна від одної.