Тар́ас Леон́ідович Кузьм́ін ( (така дата зазначена у «Вікіданих» — можливо помилково, за іншими даними, ), м. Одеса, УРСР, СРСР — , с. Терни Краматорського району Донецької області) — український військовослужбовець, сержант, головний сержант стрілецької роти 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який відзначився і загинув під час відбиття російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).
Життєпис Тарас Кузьмін народився 30 жовтня (за іншими даними, 30 січня) 1981 року в м. Одесі радянської України. 1998 року закінчив Одеську гімназію № 66Вулицю Градоначальницьку в м. Одеса перейменовано на вулицю Тараса Кузьміна; Одеська обласна державна адміністрація, 11 жовтня 2024.. З жовтня 1998-го до березня 2000 року навчався в Одеському інституті внутрішніх справ, після чого проходив строкову службу в ЗСУГерої не вмирають. Кузьмін Тарас Леонідович; Одеський державний університет внутрішніх справ. Процитовано 16 січня 2025..
Проживав у м. ЧорноморськуКузьмін Тарас Леонідович; Чорноморська міська територіальна громада, 8 жовтня 2024.. У 2000-ні роки разом із родиною виїхав до за кордон, в Аргентину, до батька, який до того протягом чотирьох років працював у провінції Санта-Крус, беручі участь у розширенні відомого готелю.
20 років проживав у місті Ель-Калафате, працював водієм таксі, створив сім'ю. В інтерв'ю місцевим ЗМІ Тарас зізнавався, що дуже полюбив Аргентину: «Ваша батьківщина унікальна. Я прожив в Аргентині 21 рік і дуже її люблю. Такі добрі та хороші люди. Я прожив тут на рік довше, ніж у своїй рідній країні...»; «Я більше аргентинець, ніж українець». Проте після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну він заявив: «Батьківщина одна»; «З тим, що відбувається в моїй країні, я не можу залишатися вдома. Я не можу спати спокійно...».
15 березня 2022 року Тарас повернувся до України та вступив до добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ», згодом перетвореного у 49-й окремий стрілецький батальйон «Карпатська Січ»Один загинув на фронті, інший продовжує воювати: історія родини, яка повернулася з Аргентини, аби захищати Україну; Ілона Якимюк, Олена Голда, Суспільне Одеса, 30 жовтня 2023., пізніше до нього приєднався брат Назар. Сержант Тарас Кузьмін обіймав посаду головного сержанта стрілецької роти, і, оскільки він вільно володів іспанською мовою, фактично очолював підрозділ, до складу якого входили іспаномовні іноземні добровольці, які також долучилися до оборони України.
У вересні 2022-го внаслідок підриву автомашини на міні дістав тяжку контузію, після лікування у госпіталі повернувся у стрій.
Загинув 4 листопада 2022 року в бою в населеному пункті Терни на ДонеччиніПовернувся з Аргентини, щоб захищати Україну: в Одесі відкрили меморіал загиблому Тарасу Кузьміну; Влада Матвійчук, Наталія Коршак, Суспільне Одеса, 30 квітня 2024.
Нагороди Орден «За мужність» ІІІ ступеня (23 квітня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку; Хрест «Карпатської Січі».
Вшанування 30 квітня 2023 року у пам'ять про Тараса Кузьміна на будівлі Одеської гімназії № 66 урочисто відкрито меморіальну дошку; Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 26 липня 2024 року в Одесі на честь Тараса Кузьміна перейменовано вулицю, що раніше мала назву «Градоначальницька»; 3 жовтня 2025 року під час ХХХІ вшанувань Героїв Холодного Яру, на Пантеоні Героїв біля Мотриного монастиря урочисто відкрито горельєф Тарасу Кузьміну.
Реакція в Аргентині Тарас та його родина мали в Ель-Калафате дуже добру репутацію, як писали у місцевих ЗМІ, «Дружелюбний і товариський, він швидко завоював довіру та прихильність своїх сусідів...». Тому новина про його загибель спричинила шок у місті, низку публікацій та сотні повідомлень зі співчуттям у соціальних мережах. Зокрема, сусіди писали: «На небесах є особливе місце для тих, хто загинув у боротьбі за свободу. Я щиро молюся за його пам'ять»; «Спочивай з миром, мій друже Тарасе. Мої найглибші співчуття всій його родині, особливо його матері в Калафате та його дорогому братові та другові Назару». Громаду особливо зворушлило опубліковане журналістами повідомлення у Facebook, яке залишила Тарасу його партнерка перед його від'їздом до України: «Любий мій, нехай Бог оберігає тебе та піклується про тебе. Ти знаєш, що я тут чекаю на тебе, щоб ми могли разом здійснити наші плани. Я знаю, що ти повернешся, бо я маю віру, і ти мені обіцяв. Все це боляче, але я розумію, що ти мусиш піти. Ти дуже хоробрий, і це змушує мене любити тебе ще більше».
Див. також Список іноземних добровольців, загиблих під час російського вторгнення в Україну (2022)
Примітки