Арте́м Андрі́йович Олексі́єнко (1983—2025) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну.
Життєпис Артем Андрійович Олексієнко
26.11.1983 – 01.01.2025
Артем народився у селі Попудня Монастирищенського району Черкаської області, виріс у місті Христинівка. Після закінчення школи здобув фах у Знам’янському професійно-технічному училищі №12. У 2008 році пов’язав своє життя із залізницею — працював у локомотивному депо «Христинівка» Укрзалізниці слюсарем з ремонту рухомого складу, згодом — помічником машиніста тепловоза. Стаж роботи на залізниці — 9 років.
Колеги згадують Артема як відповідального, дисциплінованого та надійного працівника. Але найбільшою цінністю його життя була родина — він був люблячим чоловіком і турботливим батьком.
Під час повномасштабної війни Артем забезпечував перевезення стратегічних вантажів залізничним транспортом. У жовтні 2023 року за покликом серця приєднався до лав Збройних Сил України. Після навчання приєднався до 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади, проходив спеціальну підготовку сапера, зокрема й за кордоном.
Головний сержант, командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу десантно-штурмового батальйону, Артем гідно та мужньо виконував бойові завдання.
1 січня 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бондарівка Суджанського району Курської області рф.
За мужність і відданість Україні Артем Олексієнко нагороджений:
▪️ орденом «За мужність» III ступеня
▪️ орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)
30 червня 2025 року на фасаді локомотивного депо Христинівка було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Артема Олексієнка.
Меморіальна дошка стала символом пам’яті про людину, яка спочатку щиро служила залізниці, а згодом — покликом серця стала на захист України.
Мешканець м. Христинівка Черкаської області.
Під час російського вторгнення в Україну — головний сержант, командир інженерно-саперного відділення 82 ОДШБр.
16 вересня 2024 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Загинув 1 січня 2025 року в районі с. Бондарівка Суджанського району Курської області.
Нагороди Орден «За мужність» II ступеня (13 березня 2025, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку. Орден «За мужність» III ступеня (16 вересня 2024) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку
Примітки