Микола Миколайович Савичев (13 лютого 1965, Москва, СРСР) — радянський і російський футболіст, нападник, півзахисник, тренер. Вихованець московського клубу «Союз» та московської ФШМ. Брат-близнюк Юрій — також футболіст. Майстер спорту СРСР.
Клубна кар'єра
Кар'єра гравця З дворового футболу Миколая разом із братом було запрошено дитячим тренером Анатолієм Федоровичем Брагіним.
Усю свою футбольну кар'єру (1984—1993) провів у московському «Торпедо». У чемпіонаті СРСР дебютував 1 листопада 1984 року у передостанньому турі у гостьовому матчі проти одеського «Чорноморця». Савичев вийшов на заміну на 72 хвилині, а через 10 хвилин внаслідок його помилки в центрі поля господарі забили переможний м'яч.
Восени 1986 року в 1/8 фіналу Кубка кубків зі «Штутгартом» із братом Юрієм забив шість із семи голів.
За власним зізнанням, одного разу у ворота суперників «Торпедо» було призначено пенальті за знесення Юрія Савічева, хоча насправді його впустив сам Микола.
У 1988 році в останній момент не потрапив до складу олімпійської збірної СРСР, яка виграла золоті медалі на Олімпіаді в Сеулі, що стало для Савічева сильним потрясінням. Недоброзичливці стверджували, що Микола нібито не зібрав 40 тисяч доларів США, тоді як його брат Юрій відшукав подібну суму: Анатолій Бишовець називав ці чутки маячнею, сказавши, що ніколи б не став вимагати ні з одного з гравців таку суму.
Закінчив виступ після сезону 1993 року у віці 28 років. Савичов наприкінці року був на перегляді у Швеції, і лікарі попередили його, що ще одне пошкодження може призвести до ампутації ноги.
Тренерська кар'єра Працював тренером дубля «Торпедо-ЗіЛ» у 2001—2002 роках. У 2003—2005 — тренер, у 2006—2010 — головний тренер збірної Росії (до 19 років). У 2011 році прийшов у тренерський штаб московського «Торпедо». Виконував обов'язки головного тренера московського «Торпедо» у 2012 та з 2 серпня по 5 вересня 2013 роки. 30 липня 2014 року призначений головним тренером «Торпедо» з контрактом до 31 травня 2015 року. 3 листопада 2014 року подав у відставку. З 2018 року — головний тренер «Хімки-М». У 2019 повернувся в «Торпедо», де почав відповідати за розвиток молодіжного футболу та відповідати за роботу юнацьких команд клубу.. Через відсутність ліцензії у Сергія Ігнашевича був призначений на посаду головного тренера.
Після офіційного призначення Сергія Ігнашевича на посаду головного тренера залишився у структурі клубу, отримавши посаду керівника програми розвитку молодіжного футболу.
19 серпня 2022 був де-юре призначений на посаду головного тренера московського «Торпедо», через відсутність ліцензії UEFA Pro у фактичного тренера Миколи Ковардаєва.
Кар'єра у збірній
Провів 3 матчі у складі збірної СРСР. За олімпійську збірну СРСР зіграв 1 матч 15 квітня 1987 проти Туреччини, в якому збірна СРСР перемогла 2:0. Перший матч за збірну СРСР провів 21 листопада 1988 проти Сирії, в якому збірна СРСР перемогла 2:0. Останній матч за збірну СРСР провів 27 листопада 1988 проти Кувейту, в якому збірна СРСР перемогла 2:0.
Статистика як головний тренер КомандаПочаток роботиЗакінчення роботиРезультатиІВНПГЗГПРМВ %«Торпедо» (Москва) в.о.15 листопада 201221 листопада 2012«Торпедо» (Москва) в.о3 серпня 20135 вересня 2013«Торпедо» (Москва)30 липня 20144 листопада 2014«Хімки-М»25 липня 20183 липня 2019«Торпедо» (Москва)4 липня 201918 червня 2020«Торпедо» (Москва)19 серпня 202213 жовтня 2022Усього
Досягнення
Командні
Володар Кубка СРСР 1986 року Володар Кубка Росії 1993 року Бронзовий призер чемпіонату СРСР 1988 та 1991 років
Особисті
До списку 33 найкращих футболістів сезону входив 2 рази: № 3 — 1988, 1990
Примітки