Алба́нія ( ), офіційна назва — Респу́бліка Алба́нія () — держава у Південно-Східній Європі, на заході Балканського півострова, на узбережжі Іонічного та Адріатичного морів. Межує з Чорногорією на північному заході, з Косово на північному сході, Північною Македонією та Грецією на сході, а також розділяє морський кордон з Грецією та Італією на заході. Населення — 2,8 млн осіб. Столиця та найбільше місто — Тирана. Офіційна мова — албанська. Грошова одиниця — Албанський лек.
Географічно, країна відображає різноманітні кліматичні, геологічні, гідрологічні та морфологічні умови, визначені на площі 28 748 км². Албанія володіє надзвичайно різноманітним ландшафтом, починаючи від засніжених гір у Північно-Албанських Альпах, а також у горах Кораб, Скандербег, Пінд і Кераван до гарячих і сонячних берегів Албанського Адріатичного та Іонічного морів уздовж Середземного моря.
Історично країну населяли численні цивілізації, такі як іллірійці, фракійці, давні греки, римляни, візантійці, венеційці та османи. У XII столітті албанці створили автономне князівство Арбанон. Королівство Албанія та Князівство Албанія утворилися між XIII—XIV століттями. До османського завоювання Албанії в XV столітті албанський опір османській експансії в Європу на чолі з Георгом Кастріоті Скандербегом вітався у більшій частині Європи.
Між XVIII—XIX століттями культурний розвиток, широко приписаний албанцям, згуртував як духовну, так і інтелектуальну силу нації, призвівши до албанського Відродження. Після поразки османів у Балканських війнах сучасна національна держава Албанія проголосила незалежність у 1912 році. У XX столітті до Албанського королівства вторглася Італія, яка утворила Велику Албанію до того, як стати протекторатом нацистської Німеччини. Енвер Ходжа сформував комуністичну Албанію після Другої світової війни та вивів албанців на шлях гніту та десятиліть ізоляції. Революція 1991 року завершила падіння комунізму в Албанії та призвела встановлення нинішньої Республіки Албанія.
Албанія — унітарна парламентська конституційна республіка та країна, що розвивається, з економікою верхнього та середнього доходу, де домінує сфера послуг, за якою слідує виробництво . Албанія пройшла процес переходу після падіння комунізму в 1990 році від централізованого планування до ринкової економікиReports: Poverty Decreases in Albania After Years of Growth. Dow Jones Newswires, 201-938-5500 201-938-5500 201-938-5500.Nasdaq.com Албанія планує побудувати три гідроелектростанції. People's DailyStrong GDP growth reduces poverty in Albania-study. Reuters.Forbes.com . Албанія надає своїм громадянам загальну медичну допомогу та безкоштовну початкову та середню освіту.
Країна є членом Організації Об'єднаних Націй, Світового банку, ЮНЕСКО, НАТО, СОТ, Ради Європи, ОБСЄ та ОІК. Офіційний кандидат на членство в Європейському Союзі. Албанія є одним із членів Енергетичного співтовариства, зокрема Організації Чорноморського економічного співробітництва та Середземноморського союзу.
Етимологія
Версій походження терміна «Албанія» існує декілька, жодна з них остаточно не доведена. Від іллірійського «олба» — «поселення». Від іллірійського «алб» — «горб», «невелика гора». Від латинського «алб» — «білий» (найбільш поширена, однак найменш обґрунтована версія). Від назви іллірійського племені арберів/арбенів/албанів.
Самі себе албанці в Середні віки називали «арбери», а власну країну «Арбер». З кінця XVIII століття термін албанці був витіснений новим «шкіптаре» або «шчіптаре» (shqiptare), а країну стали називати — «Шкіперія» або «Шчиперія» (Shqipëria). Офіційна албанська версія походження цього етноніму, яку підтримують самі албанці — від слова «шкіп» (shqip), що означає «орел», таким чином, «Шкіперія» означає «Країна орлів», а албанці, «шкіптар» — «народ орлів». Існує албанська легенда про орла, що нагородив албанців силою, орел зображений на державному прапорі Албанії. Однак більш обґрунтована версія про походження цього терміна від албанського слова «шкіп» — «говорити зрозуміло», тобто «ті, що говорять зрозумілим чином, зрозумілою мовою». Аналогічну етимологію, скоріш за все, має термін «слов'яни» — ті, що володіють словом. Славіст вважав, що витоки цього кореня лежать в албанській назві слов'ян — «shqe» (Shqerí від албанського shqa<*skla, множина Shqe) і є наслідком слов'янської колонізації Балкан в VI—VII століттях.
Природа Загальна площа країни 28 тис. 748 км² (145-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 27,4 тис. км², а на поверхню внутрішніх вод — 1,35 тис. км². Площа країни трохи менша від площі Дніпропетровської області України.
Географічне положення Албанія розташована в Південно-Східній Європі на заході Балканського півострова, її територія простягається з півночі на південь на 345 км, із заходу на схід — змінюється від 145 км на півдні до 80 км на півночі. Країна лежить між паралелями 42° 18' і 39° 36' пн. ш. і меридіанами 19° 20' і 21° 05' східної довготи. На півночі межує з Чорногорією (спільний кордон — 186 км) і Сербією (невизнана держава Косово) (112 км); на сході — з Північною Македонією (181 км); на південному сході та півдні — з Грецією (212 км). Загальна довжина державного кордону — 691 км. Албанія омивається Адріатичним (на заході) та Іонічним морями (на південному заході), які сполучає протока Отранто завширшки 75 км, відділяючи Албанію від Італії. Загальна довжина берегової лінії — 362 км. Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Континентальний шельф — до глибин 200 м.
Час в Албанії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом). Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Крайні пункти
Крайні пункти: крайня північна точка — (42° 48' пн. ш.); крайня південна точка — (39° 36' пн. ш.); крайня західна точка — (19° 20' сх. д.); крайня східна точка — (21° 05' сх. д.).
Геологія
Держава багата на різноманітні паливні, рудні й нерудні корисні копалини: нафта й природний газ, натуральний бітум, буре вугілля; мідні, нікелеві, залізні й хромітові руди; азбест. Гори Албанії складені сильноеродованими вапняками, серпентинами (плато Міртіда).
Сейсмічність
Територія Албанії — характеризується підвищеною сейсмічністю, відповідно в межах території країни фіксуються досить часті землетруси.
Рельєф
Албанія переважно гірська країна, узбережжя Адріатичного моря здебільшого низовинне, на півдні гористе. Близько 70 % території Албанії займають гори та височини. Середні висоти — 708 м; найнижча точка — рівень вод Адріатичного моря (0 м); найвища точка — гора Кораб (Майя-Корабіт) (2764 м), височіє на кордоні з Македонією на хребті Корабі. На півночі Північні Албанські Альпи (Проклетіє) з абсолютними висотами до 2692 м (гора Езерца) і Південні Албанські Альпи з хребтами Чика (2045 м), Лунгара (1864 м), Гріба (гора Кендревиця, 2111 м), Курвелеші (1584 м), Люнджерія (2155 м), Дембелі (2051 м), Кемерчика (гора Папінгу, 2486 м). Між ними лежить підвищений Центральний масив (2000—2400 м), розчленований долинами річок на окремі локальні масиви: Мунеда (1991 м), Круя-Дайті (гора Лікені, 1724 м), Крраба (757 м), Шпаті (1831 м), Томорі (пік Партизанів, 2417 м), Островиця (2352 м), Кярришта (1248 м). На сході ряд гірських хребтів утворює природні кордони країни: Корабі, Дешаті (2374 м), Ябланиця (гора Зеза, 2259 м), Мокра (1522 м), Камія (гора Гурі-і-Топіт, 2373 м), Малі-і-Тате (2288 м), Морава (1808 м). У горах, складених вапняками, дуже поширений карст, багато печер.
Уздовж узбережжя, від озера Шкодер до затоки Вльора, на 200 км простягнулась горбиста приморська низовина завширшки 10—30 км. Єдина природна гавань на її узбережжі — порт Дурреса.
Узбережжя В узбережжя Албанії врізається кілька заток (з півночі на південь): Дринська, Лальза (між мисами Мужліт-Скандерберг і Бішті-і-Палес), Дуррес, Семані, Вльора, яку від вод Іонічного моря відділяє півострів Карабуруні.
Острови
Найбільший острів, що належить Албанії, — Сазані.
Клімат
Албанія лежить у середземноморській області субтропічного кліматичного поясу. Літо спекотне і сухе, зима прохолодна з максимумом атмосферних опадів. Середня температура липня — +24…+25 °C, січня — +3…+9 °C. Атмосферних опадів випадає понад 1000 мм на рік, втім влітку через значне випаровування відзначається посуха (середньомісячна норма 30 мм). Клімат у гірських районах більш континентальний, з вертикальною зональністю, взимку морози іноді до −20°, атмосферних опадів до 2500 мм на рік. На півночі в горах взимку часті снігопади, а влітку часті зливи.
Албанія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), у країні ведуться систематичні спостереження за погодою.
Внутрішні води
Річки
Найбільші річки: Дрин (282 км), Семані, Шкумбіні, Мані, Вьоса. Беруть свій початок у горах і течуть переважно зі сходу на захід. У нижній течії великі річки утворюють широкі долини. Гірські річки виносять багато піску й мулу, що акумулюється в прибережній частині. Річки гірські, несудноплавні, використовуються для зрошення і вироблення гідроенергії (Дрин, Семані, Шкумбіні). На річках Маті та Семані побудовані ГЕС, створені водосховища. Максимальний стік припадає на весняно-зимовий період, що пов'язано з середземноморським типом циркуляції повітряних мас.
Озера
У межах Албанії лежить частина акваторії великих озер: Шкодер — лежить на кордоні з Чорногорією, площа водного дзеркала — 360 км², глибини від 7 до 13 м; Охрид — лежить на кордоні з Македонією, уріз води розташований на висоті 695 м над рівнем моря, найбільша глибина 294 м; Преспа — лежить на стику державних кордонів Греції, Північної Македонії і Албанії, уріз води розташований на висоті 853 м над рівнем моря, найбільша глибина 54 м; Белш — площа водного дзеркала 45 км²; Алламан — площа водного дзеркала 22 км².
Ґрунти
Гірський рельєф країни не сприяє утворенню значного родючого ґрунтового шару. На серпентинах утворюються малопотужні малопродуктивні ґрунти, а вапняки часто залишаються зовсім позбавлені будь-якого ґрунтового покриву. На рівнині переважають коричневі ґрунти, у горах — бурі гірсько-лісові. На схилах сильно розвинена ерозія та площинний змив, що зносить значні маси змитого ґрунту в долини річок та на прибережні рівнини.
Рослинний світ
Прибережні пагорби вкриті вічнозеленим середземноморським маквісом. Ще в середині XX століття понад 40 % площі країни вкривали ліси, у яких переважали дуб, бук (на виходах вапняків), каштан; поширені також береза, сосна (на виходах серпентинів). До 2000 року лісовкрита площа зменшилась до 36 %, якість деревостану значно погіршала; значна частина лісів була знищена в 1990-х — 2000-х роках безконтрольними рубками та пожежами. Надмірне випасання кіз на гірських схилах значно уповільнює відновлення вирубаних лісів. На висотах 1400—1700 м поширені альпійські луки.
Тваринний світ
В Албанії збереглося багато диких тварин у гірських районах, де наявні достатні запаси питної води. Із великих ссавців у горах водяться бурий ведмідь (близько 800 особин на початок століття), дика свиня, сарна, олень, вовк, шакал, рись, лісовий кіт. На низовинах у заболочених місцевостях мешкає багато пеліканів і чапель. Рептилії представлені вужами, гадюками, ящірками, веретільницями, геконами, черепахами.
Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: руйнівні землетруси; можливість цунамі на південно-західному узбережжі; повіді; посухи.
Охорона природи
Серед екологічних проблем варто відзначити: знеліснення, ерозія ґрунтів, забруднення поверхневих вод промисловими і побутовими відходами.