Фрідріх Вальтер Отто Бернгард (; 5 жовтня 1888, маєток Радау, Бад-Гарцбург, Німецька імперія — 30 грудня 1945, Брянськ, РРФСР) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту (1 серпня 1942). Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія 15 березня 1909 року вступив в залізничний полк №3 Прусської армії. 1 жовтня 1913 року переведений в залізничний полк №2 в Ганау. На початку Першої світової війни призначений в залізничну будівельну роту №14. В жовтні 1914 року повернувся в свій полк. Потім був призначений командиром роти 4-го Лотаринзького піхотного полку №136. Був поранений на Західному фронті. В лютому 1915 року переведений в запасний склад полк. З квітня 1915 року — ад'ютант 1-го відділу 6-ї дирекції військових залізниць. Після переведення назад в залізничний полк №2 8 листопада 1915 року він був направлений на підготовку авіаційних спостерігачів в 6-й запасний льотний дивізіон. Після успішного завершення підготовки З березня 1916 року служив в 14-й бомбардувальній ескадрильї 3-ї бомбардувальної ескадри Верховного командування сухопутних військ. В жовтні 1916 року переведений в авіапарк армійської групи «B», потім — «Південь». З грудня 1916 року літав в 242-му льотному дивізіоні. 14 квітня 1917 року збитий на Східному фронті і взятий в полон російськими військами. В жовтні 1920 року звільнений.

Після поверення в Німеччину продовжив службу в рейхсвері. Служив в 2-му дивізіоні зв'язку, в січні 1921 року призначений командиром роти, а в жовтні 1923 року був переведений в штаб. Після проходження курсів офіцера зв'язку в артилерійському училищі з 1 червня 1924 року служив в штабі 2-ї дивізії. З 15 жовтня 1935 року — керівник частин зв'язку 2-го військового округу в Штеттіні.

З 24 серпня 1939 року — керівник частин зв'язку 7-ї, з 1 листопада 1939 року — 18-ї армії, з 1 серпня 1940 року — групи армій «А» (з 17 травня 1941 року — «Південь»). 18 жовтня 1941 року відправлений в командний резерв. З 13 квітня 1942 року — комендант 532-го тилового району, який підпорядковувався 2-й танковій армії. 8 травня 1945 року взятий в полон радянськими військами. 29 грудня 1945 року засуджений до страти і через 4 години повішений.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія) Німецький імперський спортивний знак Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Німецький хрест в золоті (17 березня 1944)

Література

Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Dermot Bradley, Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1: Abberger–Bitthorn. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2423-9, S. 349–350. Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1956, 211, S. 25.

Посилання

Фотографія і особова справа.