«Війна як внутрішнє переживання» () — друга книга німецького письменника Ернста Юнґера, опублікована в 1922 році. На відміну від своєї першої праці «У сталевих грозах», де автор на основі щоденників описував свою участь у подіях Першої світової, в цьому есе він подає свої філософські роздуми, чим, на його думку, є війна, як вона трансформує людину та змінює її духовний світ тощо.

Книга має присвяту: «Моєму брату Фріцу, на пам'ять про той день під Лангемарком».

Історія написання За висновками літературознавців у написанні цього есе на світогляд Ернста Юнґера мали вплив німецькі філософи, такі як Новаліс, зокрема його праця «Blüthenstaub», а також роботи Фрідріха Ніцше: «Генеалогія моралі» та «По той бік добра і зла». Також помітно вплив експресіоністів, зокрема з яким Юнґер товаришував і в листопаді 1921 отримав у подарунок його книгу «Im Todesrachen: Die Deutsche Seele Im Weltkriege».

Сам твір видано в 1922 році у видавництві «Militaria-Verlag Mittler». Друге видання мало вийти в 1926 році, для нього Юнґер стилістично дещо переписав текст, але не змінював загальний характер книги. Як зазначає дослідник творчості автора Гельмут Кізель, до 1943 року у Веймарській республіці та Третьому Райху вийшло десять видань загальним накладом 32 тисячі примірників. Після 1945 року за життя Юнґера окремих видань вже не публікувалось, адже ніхто у денацифікованій Німеччині не був готовий брати на себе відповідальність за такий ідеологічно сміливий твір, але в 1960 та 1978 роках текст виходив разом з іншими творами автора у збірниках. По смерті Ернста Юнґера у вже об'єднаній ФРН есе видали в 2012, а також 2013 та 2020 роках.

Зміст Есе складається зі вступу та XIII розділів: «кров», «жах», «траншея», «ерос», «пацифізм», «відвага», «ландскнехти», «контраст», «вогонь», «серед своїх», «тривога», «про ворога» та «перед битвою».

Автор пропонує унікальне осмислення війни та боротьби як екзистенційного і духовного досвіду, що виходить за межі звичних уявлень про конфлікт як лише політичне чи історичне явище. Юнґер розглядає війну не просто як зовнішню подію, а як інтенсивний внутрішній досвід, що змінює особистість. Боротьба, на думку автора, є спробою індивіда осягнути свої межі та знайти нову сутність у крайніх ситуаціях. Юнґер також акцентує на кризі культури та цивілізації, що розвивалися під впливом технологій, гедонізму та матеріалізму, і як війна повернула людей до основних, первісних інстинктів, змусивши їх знову зіткнутися з реальністю, в якій розум і пристрасті стають однаковими по суті та як війна викликає в індивіда відчуття небаченого напруження та чистоти. Для Юнґера війна постає також як акт, що може мати певну естетичну красу, коли солдати занурюються в абсолютну концентрацію, подібну до художнього акту. Така героїзація війни відображає його захоплення дисципліною, силою та порядком. Також він наголошує, що саме в умовах хаосу війни людина може проявити власну сутність і прийти до самопізнання. Юнґер інтерпретує боротьбу як метафізичний і духовний акт, який виводить людину за межі повсякденного буття. Він стверджує, що війна є полем, на якому відбувається очищення духу та трансценденція через біль і страждання. Однак він не романтизує насильство, а хоче показати як воно здійснює трансформацію окремої особи. Відповідаючи на пацифізм, автор зазначає, що війна закладена в саму сутність та природу людини і її неможливо уникнути. Також він критикує комфорт і раціональність, які ведуть до занепаду істинних людських цінностей. На противагу до цього війна, на його думку, постає як спосіб відновлення автентичності та сили духу.

Переклади

Український переклад Український переклад було анонсовано 17 лютого 2022 року — у день смерті Ернста Юнґера, видавництвом «Стилет і стилос». Через початок російського повномасштабного вторгнення видання затрималося, однак вже у квітні 2022 року було готове. Книга вийшла у видавництві «Стилет і стилос», переклад здійснив Олександр Андрієвський з першого німецькомовного видання 1922 року. Книга потрапила до топ-100 книжок 2022 року за версією українського ПЕН у розділі зарубіжна література.

У квітні 2022 року на сайті видавництва «Пломінь» також було опубліковано уривки з есе: розділи «мужність» та «ландскнехти», переклад здійснив Максим Солодовник за виданням 1965 року.

Іншомовні переклади та видання Перший іноземний переклад з'явився у 1934 році у Франції. Загалом його ліцензійно видано кількома найбільшими європейськими мовами: французькою (1934, 1997 та 2008), португальською (2005), англійською (2013 та 2021) та італійською (2014).

Див. також «У сталевих грозах»

Примітки