Армі́йська авіа́ція — рід військ у складі сухопутних військ (Україна, США, Велика Британія) або складова частина військово-повітряних сил Збройних сил (колишній СРСР). У деяких країнах армійська авіація є складовою ВПС.
Призначена для дій в інтересах сухопутних військ: загальновійськових (танкових, аеромобільних) з'єднань, частин та підрозділів; виконує вогневі завдання, доручення з бойового та тилового забезпечення.
Містить у своєму складі авіаційні частини та підрозділи, які мають на озброєнні штурмові (ударні), розвідувальні, багатоцільові і транспортні вертольоти, іноді й літаки.
Основні відомості Спосіб застосування і тактика бойових вертольотів формулювалися безпосередньо на полі бою. Аналізуючи досвід використання вертольотів на навчаннях і маневрах, а також у локальних війнах останніх років, можна узагальнити коло завдань, які вирішує армійська авіація в бою:
Вогнева підтримка дій сухопутних військ; Проведення аеромобільних операцій; Проведення десантних операцій; Доставлення підрозділам матеріально-технічних засобів; Евакуація поранених; Ведення розвідки; Спостереження за полем бою; Корегування вогню; Лазерне підсвічування цілей; Доставлення диверсійно-розвідувальних формувань; Завдання самостійних ударів з повітря протитанковими ударними вертолітними групами; Проведення самостійних рейдових дій в тилу супротивника; Мінування місцевості; Забезпечення безпеки польотів тактичної авіації (пошук і евакуація екіпажів збитих літаків); Ведення радіоелектронної боротьби; Забезпечення керування військами.
Основними вогневими завданнями є: завдавання ударів по військам супротивника; знищення (локалізація) його повітряних та аеромобільних десантів, рейдових, передових та інших загонів; висадка та підтримка з повітря своїх повітряних та аеромобільних десантів; ведення боротьби з вертольотами супротивника; знищення елементів зброї масового ураження та високоточної зброї, танків та іншої броньованої техніки, пунктів управління, вузлів зв'язку та складових інфраструктури противника.
Тактика і особливості застосування Особливістю армійської авіації, зокрема її характерної приналежності до сухопутних військ є її структура: полк-батальйон-рота — як це заведено у сухопутних військах.
Тактика дій частин і підрозділів армійської авіації залежить від бойової обстановки, що складається, і характеру завдань, які вертольотам треба вирішити. Вважається, що вони можуть діяти як складовий компонент тактичних груп (загальновійськових, вертолітних чи вертолітно-літакових) або ж придаватися бригадам (батальйонам). На думку іноземних військових спеціалістів, на період бойових дій вертолітні підрозділи найдоцільніше включати до складу загальновійськових тактичних груп. У результаті взаємного доповнення їх потенційні можливості використовуються найбільш ефективно. Наприклад, типова бригадна тактична група може складатися з бронетанкової (механізованої) бригади, протитанкового вертолітного батальйону і інших підрозділів. Батальйонна тактична група — з танкового (мотострілецького) батальйону, мотопіхотної (танкової) і протитанкової вертолітної рот. Наголошується, що максимальна бойова ефективність досягається при використанні вертолітних підрозділів, особливо вертольотів вогневої підтримки, побатальйонно. Найменшою організаційною одиницею армійської авіації, яка може вводитися до складу загальновійськової тактичної групи чи придаватися формуванням (тут: об'єднанням) інших родів військ, є вертолітна рота.
За досвідом навчань американських військ, штатні сили і засоби протитанкового вертолітного батальйону можуть застосовуватися трьома способами: шляхом одночасної дії; шляхом неперервної дії; шляхом поетапної дії на супротивника.
У першому випадку усі три протитанкові вертолітні роти батальйону одночасно розгортаються на визначених вогневих позиціях з метою зосередження максимально можливої вогневої потужності на певній ділянці.
У другому випадку — одна протитанкова вертолітна рота уражає намічені об'єкти супротивника, друга знаходиться на маршруті для завдання вогневого удару, третя — передових пунктах поповнення боєприпасами і пальним.
Третій спосіб передбачає послідовне нарощування вогневого впливу на супротивника: рота, що завдає удари по супротивнику, поетапно посилюється другою; після того, як боєприпаси чи пальне однієї з цих рот витрачені, у бойові дії вводиться третя рота.
Протитанкові вертолітні роти батальйону діють, здебільшого, як вертолітні тактичні групи. Така група (три розвідувальні і п'ять вертольотів вогневої підтримки) може вирішувати поставлені завдання у повному складі чи поділятися на дві групи (один-два розвідувальних і два-три вертольоти вогневої підтримки у кожній). За оцінками американського командування, в останньому випадку забезпечується можливість узгоджено завдавати раптових ударів по району цілі з двох напрямків. Окрім того, одночасні дії двох-трьох підгруп на вогневому рубежі можуть забезпечити ведення зосередженого протитанкового вогню на великій площі і супротивникові завдається значне ураження за короткий проміжок часу. Однак, за такої тактики дій суттєво зменшується можливість безперервного вогневого впливу, що пов'язано з необхідністю поповнення боєприпасів і пального, бо повторний вихід вертольотів на вогневий рубіж можливий через 40-60 хвилин. Цю проблему батальйонного масштабу вирішують застосуванням усієї бригади — таким чином, досягається безперервність ведення вогню; проте у цьому разі бойовий склад бригади наражається на імовірний опір супротивника, який може за цей час розібратися і підтягнути сили ППО чи застосувати власну авіацію.
Розгортання вертольотів вогневої підтримки для виконання бойових завдань, зазвичай має таку послідовність: політ у район очікування, установлення взаємодії з розвідувальними вертольотами, зайняття бойових позицій і отримання даних про цілі, виявлення і ураження об'єктів, зайняття запасних вогневих позицій чи повернення у район очікування. Чергуючись на позиціях, вертольоти вогневої підтримки піддають супротивника безперервному вогневому впливу. Західні спеціалісти вважають, що вертольоти мають діяти потайки і завдавати удари по супротивнику з якнайбільшої відстані ураження власних бортових систем зброї, знаходячись поза зоною дії його вогневих засобів.
У ході бойових дій розвідувальні вертольоти можуть застосовуватися для спостереження за полем бою і розвідки позицій супротивника, вибору необхідних бойових позицій і узгодження дій вертольотів вогневої підтримки, виклику і за потреби, корегування вогню з закритих вогневих позицій і ударів літаків тактичної авіації, прикриття вертольотів вогневої підтримки під час ураження ними цілей супротивника.
Особливості бойового застосування підрозділів армійської авіації у складі вертолітно-літакових груп зводяться до такого: розвідувальні вертольоти уточнюють об'єкти ударів, після чого вертольоти вогневої підтримки у взаємодії з польовою артилерією знищують виявлені засоби ППО супротивника, а потім група штурмовиків А-10А завдає удари по визначеним цілям. Повторна атака вертольотів вогневої підтримки проводиться для повного виконання бойового завдання. За оцінками закордонних військових спеціалістів, ефективність спільних дій таких груп зростає удвічі-тричі, а втрати у вертольотах і літаках зменшується удвічі.
Тактичні і розвідувальні групи У зв'язку з реалізацією концепції «Боротьба з другими ешелонами (резервами)» найважливішим елементом оперативного шикування армійських корпусів (бойових порядків дивізій), які залучаються для здійснення рейдів, є повітряно-наземні тактичні (ПНТГр) і вертолітні рейдові групи (ВРГр), які застосовуються, головним чином для ураження танкових і мотопіхотних колон, виведення з ладу пунктів управління і об'єктів тилу у глибині оборони супротивника з метою перешкодити висуванню його військ, порушити і дезорганізувати систему управління, зв'язку і матеріально-технічного постачання.
Основна особливість ПНТГр — збалансована наявність у її складі мотопіхотних (танкових), розвідувальних підрозділів і частин, а також армійської авіації різного складу.
Створення таких груп зумовлюється появою тенденції інтеграції наземних і повітряних просторів бойових дій, що приведе до об'єднання повітряної і наземної складової бойового порядку дивізії й армійського корпусу (АК); а також зумовлюється наміром реалізувати новий спосіб уражання супротивника за схемою «своєчасна розвідка — негайне ураження» не лише розвідувально-ударними комплексами, а й бойовими діями військ.
До складу корпусної ПНТГр можуть входити: один-два мотопіхотних батальйони (МПБ) чи танкових батальйони (ТБ), розвідувальний батальйон ОБрКП (окремого бронекавалерійського полку), артилерійський дивізіон (АДН) 155 мм самохідних гаубиць (СГ), протитанковий вертолітний батальйон, вертолітно-розвідувальна рота і вертолітний батальйон загального призначення.
Дивізійна ПНТГр у своєму складі може мати МПБ(ТБ), адн 155 мм СГ, розвідувальну роту, розвідувально-вертолітну роту, роту протитанкових вертольотів і вертолітну роту загального призначення. Застосування ВНГр найімовірніше на етапах зближення (задля швидкого подолання смуги забезпечення, виходу до головної смуги оборони і випередження наших військ у її зайнятті), розвитку успіху (з проривом головної смуги оборони) і переслідуванням. Таким чином, ПНТГр будуть створюватися у міру необхідності і лише у певні етапи операції (бою). Глибина дій цих формувань буде визначатися маневреними можливостями підрозділів армійської авіації і складати 30-50 км. Порядок застосування ПНТГр буде полягати у веденні розвідки наземними розвідувальними засобами, що входять до складу групи. Із виявленням об'єкта супротивника МПБ(ТБ) висуваються до нього, і за підтримки артилерії і бойових вертольотів атакує його, взаємодіючи з десантом, висадженим у тилу об'єкта.
До складу ПРГр, залежно від їх призначення (вирішуваних завдань) може входити від однієї протитанкової вертолітної ударної групи (ПТВУГр) до протитанкового вертолітного батальйону. ПТУВГр так само можуть бути різними за складом, у якому має враховуватися оптимальне співвідношення розвідувальних і протитанкових вертольотів. Ураховуючи, що більша частина армійської авіації корпусів і дивізій буде залучена для забезпечення висадки повітряних десантів, дій у складі тактичних аеромобільних груп (ТАМГр) і як протитанковий резерв (ПТРез), а також засіб вогневої підтримки військ 1-го ешелону, можна передбачити, що для рейдових дій буде виділено: до бригад армійської авіації АК США — один-два ПТВБ; до бригад армійської авіації дивізії — не більше ПТВР; до АК Німеччини — до двох-трьох ПТВВ; до ОБрКП — до двох ПТВР і трьох РВР.
У ході ведення бою ВРГр можуть застосовуватися для завдання ударів по другим ешелонам (резервам), що висуваються на позиції; по пунктам керування і іншим важливим об'єктам. Значний ефект від застосування таких формувань, очікується досягнути під час завдання ударів по супротивнику котрий відступає — під час його переслідування і оточення.
На відміну від ПНТГр, ВРГр можуть бути застосовані майже у будь-який проміжок бою після того, як будуть виявлені слабко прикриті у протиповітряному відношення ділянки, при цьому глибина їх проникнення на територію супротивника може сягати 40-45 км, а тривалість дій — до 2-х годин.
Основним способом дій вертолітних рейдових груп вважається завдання вогневого удару із засад на максимальній дальності по рухомим танковим і мотострілецьким підрозділам поза укриттями. Передбачається також широке застосування вертолітних засобів РЕБ задля дезорганізації роботи систем керування.
Рейди вертолітних загонів передбачається здійснювати з передових пунктів поповнення боєприпасами і ГЗМ, які розташовуються за 17-25 км від переднього краю. Вихід у тил супротивника заплановано проводити на мінімальних висотах бриючого польоту, а в районах підвищеної небезпеки — на гранично-малих висотах.
Армійська авіація в аеромобільних (аероштурмових) операціях