Григорій (Ігор) Альбертович Ли́сенко (2 жовтня 1964, Київ — 20 липня 2021) — український і російський скульптор; член Спілки художників України з 1994 року та Спілки художників Росії. Заслужений художник Республіки Крим з 20 березня 2020 рокуСписок лиц, которым присвоено почетное звание «Заслуженный художник Республики Крым» / Государственный Совет Республики Крым. . Чоловік скульптора Елеонори Лисенко.

Життєпис Народився 2 жовтня 1964 року в місті Києві (нині Україна), син краєзнавця Леонори Рахліної. 1983 року за класом скульптури закінчив Київську республіканську художню середню школу імені Тараса Шевченка1964 / Киевский календарь. . Протягом 1983—1987 років викладав у студії образотворчих мистецтв. 1991 року закінчив художньо-графічний факультет Курського державного педагогічного інституту.

Протягом 2000—2007 років обіймав посаду голови Ялтинської організації Національної спілки художників України. Мешкав у Кореїзі в будинку на провулку Південному, № 2Лисенко Григорій Альбертович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 85. та у будинку на Алупкинському шосе, № 24 Лисенко Григорій Альбертович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 504.. Помер 20 липня 2021 рокуЛысенко Игорь Альбертович / Таврическая электронная библиотека. .

Творчість Працював у галузях станкової і монументальної скульптури. Використовував гіпс, майоліку, мармур, дерево, бронзу. Переважно у співавторстві з дружиною створив: керамічні рельєфи на фасаді Пала­цу культури «Арма» у Києві (1991); фонтани «Флора» у пансіонаті «Златоуст» в Алупці (1995), «Вільний вітер» (1998), «Леда і Лебідь» у санаторії «Міс­хор» в Кореїзі (1999), «Джерело» в Ялті (2004); декоративні скульптури в санаторії «Місхорі»: «Материнство» (1996), «Розп'яття» (2000); пам'ят­ник адміралу Михайлу Лазарєву в Севастополі (26 жовтня 1996); меморіальні дошки — Г. Рахліну в Києві (1998), Павлу Нахімову в Севастополі (1999), Леонорі Рахліній у Києві на фасаді будинку на вулиці Великій Васильківській. № 43/16 (9 листопада 2007); галерею пам'ятни­ків на «Алеї гумору» в Ялті «Портфель Жванецького», «Мікрофон Кобзона», «Трубка Ширвіндта», «Жилетка Арканова» (2004—2014); маски «М. Вашуков», «Н. Крутова-Шестак», «М. Бандурін» (усі — 2010); скульптуру для фонтану «Нереїда» (2014).

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1983 року. Персональні виставки пазом з дружиною провів у Києві у 1983, 1985—1987, 1989—1990 роках, Варшаві у 1987 році, Відні у 1988 році, Ялті у 1991, 1998—1999, 2009, 2013—2015 роках.

Окремі роботи скульптора зберігаються у Сева­стопольському художньому музеї, Лівадійському палаці-музеї, Ялтинському історико-літературному музеї, Алупкинському палацово-парковому музеї-заповіднику, Центральному архіві-музеї літератури і мистецтва України у Києві, Варшавському археологічному музеї.

Примітки

Література