Адельгайд фон Ротшильд (; також Аделаїда де Ротшильд (); , Франкфурт — ) — баронеса з родини Ротшильдів, філантропка. Разом із чоловіком підтримувала єврейський переселенський рух наприкінці XIX — початку XX століть.

Біографія Адельгайд народилася 19 серпня 1853 року у Франкфурті. Вона була однією з трьох дочок Вільгельма Карла фон Ротшильда та Матильди Ханни фон Ротшильд із неаполітанської гілки родини Ротшильдів.

Її бабусею і дідусем по батькові були Карл Майєр фон Ротшильд і Адельгайд (уроджена Герц) фон Ротшильд. Її бабусею і дідусем по материнській лінії були Ансельм фон Ротшильд і Шарлотта Натан Ротшильд (; дочка Натана Маєра Ротшильда).

1877 року Адельгайд вийшла заміж за свого двоюрідного брата барона Едмонда Бенджаміна Джеймса де Ротшильда (1845—1934), наймолодшого сина Джеймса Маєра Ротшильда та Бетті фон Ротшильд.

У подружжя було троє дітей:

Джеймс Арманд Едмонд де Ротшильд (1878—1957), який одружився з Дороті Матільда Пінто (1895—1988); Моріс Едмонд Карл де Ротшильд (1881—1957), який одружився з Ноемі Гальфен (1888—1968); Міріам Керолайн Александрін де Ротшильд.

З 1880-х років Адельгайд брала участь у діяльності свого чоловіка в Палестині з підтримки єврейського переселенського руху. 1914 року вона вперше відвідала землю Ізраїльську, відігравши роль у врегулюванні повстання фермерів Рішон-ле-Ціон проти чиновників барона після розмови з Ольгою Белькінд. Займалася філантропською діяльністю, зокрема 1918 року за її підтримки збудували, а 1935 року поремонтували лікарню Рівка-Зів у місті Цфат.

1954 року її останки були поховані поруч із останками її чоловіка в Рамат-га-Надів в Ізраїлі.

Через свого сина Моріса, вона є бабусею барона Едмона Адольфа Моріса Жюля Жака де Ротшильда (1926—1997), який одружився з Надін Лопітал'є (нар. 1932).

Вшанування пам'яті 1 квітня 2016 року у Кфар-Тавор відбулося урочисте відкриття площі Барона та статуї, присвяченої візиту Аделаїди та Едмона Ротшильдів 1914 року (автор — Асаф Ліфшиць). 2017 року у поселенні відкрили площу Баронеси (), присвячену самій Аделаїді, зі статуєю баронеси (автор теж Асаф Ліфшиць).

Виноски