Дороті Міллер Річардсон (17 травня 1873 — 17 червня 1957) — британська письменниця та журналістка. Авторка Pilgrimage, серії з 13 напівавтобіографічних романів, опублікованих між 1915 і 1967 роками. Хоча Дороті Річардсон розглядала їх як розділи одного твору, його вважали однією з перших модерністських романістів, які використовували потік свідомості як техніку оповіді. Дороті Річардсон також наголошує в Pilgrimage на важливості та особливому характері жіночого досвіду. Назва Pilgrimage натякає не лише на «подорож митця… до самореалізації, але, більш практично, на відкриття унікальної творчої форми та вираження».
Біографія Дороті Річардсон народилася в Abingdon, Oxfordshire, у 1873 році. Третя з чотирьох дочок у родині. Після її народження батько Charles з почав називати Дороті своїм сином. Дороті Річардсон оправдовувала цю звичку батька своєю хлопчачею вдачею. Вона жила у «Whitefield» — великому будинку в Albert Park (побудованому її батьком у 1871 році, що тепер належить Abingdon School). Її сім'я переїхала до Worthing, West Sussex у 1880 році, а потім до Putney, London у 1883 році. У Лондоні вона «відвідувала прогресивну школу під впливом ідей John Ruskin», де «учнів заохочували думати самостійно». вона «вивчала французьку, німецьку, літературу, логіку та психологію». У сімнадцять років через фінансові труднощі свого батька вона пішла працювати гувернанткою та вчителькою, спочатку в 1891 році на шість місяців у вищій школі в Hanover, Germany.. У 1895 році Дороті Річардсон покинула роботу гувернантки, щоб доглядати за своєю мамою, що страждала від депресії, але в тому ж році її мати покінчила життя самогубством. Батько Річардсон збанкрутував наприкінці 1893 року.
У 1896 році Дороті Річардсон переїхала в кімнату на горищі, 7 Endsleigh Street, Bloomsbury, London, де вона працювала портьє/секретаркою/асистенткою у стоматологічній клініці Harley Street. Перебуваючи в Bloomsbury наприкінці 1890-х і на початку 1900-х років, Дороті Річардсон спілкувалася з письменниками та радикалами, зокрема з Bloomsbury Group. У 1904 році вона взяла відпустку в Bemese Oberland, яку фінансував один із дантистів. Ця поїздка стала основою для її роману Oberland. H. G. Wells (1866—1946) був другом Дороті, у них був короткий роман, який призвів до її вагітності, а потім викидня в 1907 році. H. G. Wells був одружений з колишньою однокласницею Дороті Річардсон. Щоб відпочити від роботи, вона залишилася в Pevensey, Sussex, а на зиму поїхала до Switzerland. Потім вона звільнилася з роботи на Harley Street і покинула Лондон, «щоб провести наступні кілька років у Sussex… на фермі, якою керувала сім'я Quaker». Інтерес Дороті Річардсон до Quaker призвів до того, що вона написала The Quakers Past and Present і редагувала антологію Gleanings from the Works of George Fox, які були опубліковані в 1914 році. Більшу частину 1912 року вона провела в Cornwall, а потім у 1913 році орендувала кімнату в St John's Wood в Лондоні, хоча також жила в Cornwall.
Хоча вона вперше опублікувала статтю в 1902 році, письменницька кар'єра Дороті Річардсон як вільної журналістки почалася приблизно в 1906 році з періодичних статей на різні теми, рецензій на книги, оповідань і віршів, а також вона переклала протягом свого життя вісім книг англійською мовою з французької та німецької. Теми рецензій на книги та ранніх есе Дороті Річардсон варіюються «від Whitman and Nietzsche до французької філософії та британської політики», демонструючи як «діапазон її інтересів, так і гостроту її розуму». Починаючи з 1908 року Дороті Річардсон регулярно писала короткі прозові нариси, «замальовки» для Saturday Review, а приблизно в 1912 році «рецензент закликав її спробувати написати роман». Вона почала писати Pointed Roofs восени 1912 року, перебуваючи у J. D. Beresford та його дружини в Cornwall, і він був опублікований в 1915 році.
У 1917 році вона вийшла заміж за художника Alan Odle (1888—1948) — виразну богемну фігуру, пов'язану з мистецьким колом, до якого входили Augustus John, Jacob Epstein, and Wyndham Lewis. Він був на п'ятнадцять років молодший за неї, хворий на туберкульоз і алкоголік, і було зрозуміло, що він довго не проживе. Однак він кинув пити і прожив до 1948 року. Odle був дуже худим і «зростом понад шість футів, з волоссям до пояса, обкрученим навколо голови», яке він ніколи не стриг. Він також рідко стриг нігті. З 1917 по 1939 роки пара проводила зиму в Cornwall, а літо в Лондоні; а потім назавжди залишилася в Cornwall до смерті Odle у 1948 році. Вона підтримувала себе та свого чоловіка, займаючись позаштатними роботами для періодичних видань протягом багатьох років, оскільки Alan мало заробляв на своїй творчості. Між 1927 і 1933 роками вона опублікувала 23 статті про кіно в маленькому авангардному журналі Close Up, до якого була залучена її близька подруга Bryher.
У 1954 році Дороті довелося переїхати в будинок для літніх людей у передмісті Лондона Beckenham, Kent, де вона померла в 1957 році. Останніми розділами (книгами) Pilgrimage, опублікованими за життя Дороті Річардсон, були Clear Horizon у 1935 році та Dimple Hill із зібраним виданням 1938 року. Це зібране видання сприйняли погано, і Дороті Річардсон опублікувала лише три розділи іншого тому в 1946 році, як роботу в «Work in Progress», в Life and Letters.
Останній розділ (13-та книга) Pilgrimage, March Moonlight, не була опублікована до 1967 року, вона є висновком до IV тому Collected Edition; хоча перші три розділи з'явилися як "Work in Progress, " Life and Letters, 1946. Цей роман є незавершеним. Очевидно, через низькі продажі та невтішний прийом Collected Edition 1938 року. Вона впала духом у 1938 році, їй було 65 років.
Потік свідомості У рецензії на «Гострі дахи» (Pointed Roofs) May Sinclair (The Egoist April 1918) вперше застосувала термін «потік свідомості» в своєму обговоренні стилістичних інновацій Дороті Річардсон. Pointed Roofs були першим томом «Pilgrimage», першого повного роману про потік свідомості, опублікованого англійською мовою. Термін вперше використав Alexander Bain у 1855 році в першому виданні The Senses and the Intellect, але зазвичай приписують William James, який використав його в 1890 році в своїй праці The Principles of Psychology. У листі до книготорговця та видавця Sylvia Beach у 1934 році Дороті Річардсон коментує, що "«Proust, James Joyce, Virginia Woolf & D.R… усі використовували „новий метод“, хоча й дуже по-різному, але одночасно».
Річардсон ненавиділа цей термін, назвавши його в 1949 році «тут жалюгідно безглузду метафору „The Shroud of Consciousness“, запозичену… May Sinclair у епістемологів, … для опису моєї роботи, і досі, у літ. критиці. висуваючи її марноту».
Pilgrimage Miriam Henderson, центральний персонаж роману Pilgrimage, заснованого на власному житті авторки між 1891 і 1915 роками. Дороті Річардсон, однак, бачила Pilgrimage як один роман, для якого кожен з окремих томів був «розділом». Pilgrimage читалося як твір художньої літератури, і «його критики не підозрювали, що його зміст був переформатуванням власного досвіду Дороті Річардсон».
Феміністична авторка Дороті Річардсон також є важливою письменницею-феміністкою через те, як у її роботах припускається достовірність і важливість жіночого досвіду як теми для літератури. Вона записує, що, коли почала писати, «намагаючись створити жіночий еквівалент нинішнього чоловічого реалізму», і після того, як відклала «значну масу рукописів», знайшла «свіжий шлях». Її настороженість до мовних умовностей, її відхилення від звичайних правил пунктуації, довжини речень і так далі використовуються для створення жіночої прози, яку Дороті Річардсон вважала необхідною для вираження жіночого досвіду. Virginia Woolf у 1923 році зазначила, що Річардсон «винайшла, або, якщо вона не винайшла, розробила і застосувала для власного використання, речення, яке ми могли б назвати психологічним реченням жінки». У своїй 1938 році «Foreword» до зібраного видання Pilgrimage Дороті Річардсон відповіла на критику її творів «за те, що вони не мають пунктуації, а отже, нечитабельні», стверджуючи, що «жіноча проза, як показують Charles Dickens and James Joyce, має без пунктуації переходити від пункту до пункту без формальних перешкод».
John Cowper Powys, який писав у 1931 році, бачив дороті Річардсон як «першовідкривачку в абсолютно новому напрямку», оскільки вона створила у своїй героїні Міріам першу жіночу героїню, яка втілює жіночий «пошук сутності людського досвіду». Powys протиставляє Дороті Річардсон іншим жінкам-романісткам, таким як George Eliot and Virginia Woolf, які, на його думку, зраджують свої найглибші жіночі інстинкти, використовуючи «як засіб дослідження не ці інстинкти, а раціоналістичні методи чоловіків». Так само в 1975 році Sydney Janet Kaplan описує Pilgrimage як «задумане як повстання проти усталеної традиції художньої літератури… Твори Дороті Річардсон знаменують собою революцію в перспективі, перехід від „чоловічого“ до „жіночого“ методу викладу».
Лондонська новелістка Після того, як спочатку працювала гувернанткою в Німеччині, а потім в Англії, на початку свого життя Дороті Річардсон "жила на горищі в Bloomsbury… Лондон став її великою пригодою. І хоча Pointed Roofs дахи зосереджені на досвіді Міріам як гувернантки в Німеччині, більша частина Pilgrimage відбувається в Лондоні «це „пружний“ матеріальний простір, який полегшує громадське життя Міріам. Вулиці, кафе, ресторани та клуби Лондона значною мірою є центром її досліджень, що розширює її знання як про місто, так і про неї саму». John Cowper Powys у своєму дослідженні Дороті Річардсон 1931 року описує її як лондонського William Wordsworth, який замість «таємниця гір і озер» дає нам «таємницю дахів і тротуарів».
Репутація У серпні 2015 року Rebecca Bowler написала: «Враховуючи важливість Дороті Річардсон для розвитку англійського роману, подальше нехтування нею є надзвичайним». Кілька перших її романів «були сприйняті із захопленням і збентеженням», але до 1930-х років інтерес до неї знизився, незважаючи на те, що John Cowper Powys захищав її у своєму короткому критичному дослідженні Dorothy M. Richardson (1931). У 1928 році Conrad Aiken у рецензії на Oberland намагався пояснити, чому вона була такою «на диво маловідомою», і навів такі причини: її «хвилинний запис», який втомлює тих, хто хоче дії; її вибір розуму жінки як центру; і відсутність у її героїні «чарівності». До 1938 року "вона була достатньо незрозумілою для Ford Madox Ford, щоб оплакувати «дивовижний феномен» її «повного ігнорування світу».
Однак Дороті Річардсон змінила видавця, і Dent & Cresset Press опублікувала нове зібране видання Pilgrimage у 1938 році. Це було перевидано Virago Press «наприкінці 1970-х років, у своїй чудовій, але тимчасовій повторній популяризації Дороті Річардсон». У 1976 році в Америці вийшло чотиритомне видання Popular Library (New York). Тепер науковці знову повертають її роботу, а Рада досліджень мистецтв і гуманітарних наук в Англії підтримує проект наукових видань Дороті Річардсон з метою публікації зібраного видання творів і листів Доротін. Pointed Roofs був перекладений японською мовою в 1934 році, французькою мовою в 1965 році та німецькою мовою в 1993 році. Пізніше були перекладені французькою мовою Backwater, 1992 і Deadlock, 1993.
У травні 2015 року на Воберн-Вок у Блумсбері, де Дороті Річардсон жила у 1905 і 1906 роках, навпроти W. B. Yeats було відкрито блакитну меморіальну дошку, і The Guardian коментує, що «люди знову починають читати її, знову підтверджуючи її місце в канон експериментальних модерністських прозаїків».
Роботи
The Quakers Past and Present, London: Constable, 1914. Gleanings from the Works of George Fox, London: Headley Brothers, 1914. John Austen and the Inseparables, London: William Jackson, 1930 (about the artist John Austen). Journey to Paradise: Short Stories and Autobiographical Sketches, London: Virago, 1989.