Теодор Сигізмунд Панофка (25 лютого 1800, Бреслау — 20 червня 1858, Берлін) — німецький археолог, історик і філолог.
Біографія Панофка вивчав філологію в Берлінському університеті з 1819 по 1823 рік. У 1823 році поїхав до Італії. У Римі він належав до кола римських гіперборейців разом з Отто Магнусом фон Штакельбергом, Едуардом Герхардом і Августом Кестнером. У 1826 році він познайомився з французьким дипломатом і колекціонером П'єром-Луї де Блакас д'Ольпом, у якого працював домашнім вчителем, радником і приватним ученим як у Неаполі, так і в Парижі. У 1829 році вони були серед засновників «Instituto di corrispondenza archeologica», пізнішого Німецького археологічного інституту, в якому Блакас був призначений його першим президентом, а Панофка — секретарем із закордонних справ у Парижі.Vgl. В Археологічному музеї в Неаполі, де він працював з Едуардом Герхардом, Панофка брав участь у каталогізації стародавніх ваз.
У 1835 році він переїхав до Берліна, у 1836 році став асистентом Королівського музею в Берліні, а в 1843 році став екстраординарним професором археології в Берлінському університеті. З 1856 року був куратором Королівської колекції ваз у Берліні.
У 1836 році він був обраний дійсним членом Прусської академії наук, а в 1849 році — членом-асоційованим членом Королівської академії наук, літератури та образотворчого мистецтва Бельгії .
Теодор Панофка помер у 1858 році у віці 58 років років у Берліні і був похований на цвинтарі Святого Матвія в Шенеберзі. Могила не збереглася.
Рецепція Пізніші дослідники довели, що Панофка був надто суб'єктивним у своїх судженнях про вази і припускався численних помилок. Однак, незважаючи на цю критику, його підтримка інтелектуальних товариств, зокрема початкового етапу в розвиту Інституту археологічної кореспонденції в Римі, стала важливою передумовою для заснування в 1871 році нинішнього Німецького археологічного інституту (Deutsches archäologisches Institut), який існує донині як інтелектуальна організація для німецьких класичних досліджень.
Вибрані праці
Дослідження справжніх назв грецьких ваз та їх різного використання за авторами та античними пам'ятками . Париж 1829. (цифрова копія) Антикваріат з кабінету графа Пурталь-Горж'є . Париж 1834. Теракоти з Королівського музею в Берліні. Раймер, Берлін 1842. (цифрова копія) Картини стародавнього життя. Реймер, Берлін 1843 р. (цифрова копія) Асклепій і Асклепіади. Праці Берлінської академії, 1845. (цифрова копія) Грецькі власні назви з Калос у зв'язку з мальовничим декором на розписних посудинах . Академія наук, Берлін, 1850 рік. (цифрова копія) Фрідріх фон Раумер (ред.) : Антикварні листи . Лейпциг 1851
Примітки
Література
(nach Karl Ludwig Urlichs): Theodor S. Panofka In: Reinhard Lullies, Wolfgang Schiering (Hrsg.): Archäologenbildnisse. Porträts und Kurzbiographien von klassischen Archäologen deutscher Sprache. Zabern, Mainz 1988, S. 25–26. Suzanne L. Marchand: Down from Olympus: Archaeology and Philhellenism in Germany, 1750—1970, Princeton 1996, S. 54–56 Panofka, Theodor, in: Encyclopedia of the History of Classical Archaeology (1996) Bd. 2, S. 846. Gloria Ferrari: Myth and Genre on Athenian Vases.In: Classical Antiquity 22, 2003, S. 37–54
Посилання
Eintrag im Dictionary of Art Historians Literaturverzeichnis (PDF-Datei; 66 kB)