Наслідувач шершневийЗаморока А. М., Михайлюк-Заморока О.В. (2022) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІ: підродина козакові (Cerambycinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 38: 219-230 https://doi.org/10.36885/nzdpm.2022.38.219-230 ( (Linnaeus, 1758)) — вид жуків з родини скрипунових.
Етимологія назви Науковий видовий епітет «detero » з латині означає «стирати».
Український епітет «шершневий» походить від «шершень», що вказує на особливості морфології і етології виду — жуки імітують шершенів.
Поширення Загайкевич відносив Наслідувача шершневий до пан'європейських видів у європейському зоогеографічному комплексіЗагайкевич И. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с. проте сучасний ареал типово займає західну палеарктику — від атлантичного узбережжя Європи аж до УралуLöbl, I., & Smetana, A. 2010. Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Volume 6: Chrysomeloidea I. Apollo Books, Stenstrup, 1–924..
В Україні Наслідувач шершневий трапляється у листяних лісах по усій території, крім високогір'я КарпатБартенев А.Ф. 2009. Жуки-усачи Левобережной Украины и Крыма. Xарків : ХНУ імені В.Н. Каразіна. 418 с.Бартенев А.Ф. 2003(2004). Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины. Вісті Харківського ентомологічного товариства, том XI, 1–2: 24-43.Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206.
Систематика Різні автори виділяють в межах виду Наслідувач шершневий виокремлюють 4 підвиди, які ґрунтуються на морфологічних ознаках, проте жоден з них не підтверджений молекулярними методами:
Plagionotus detritus caucasicola Plavilstshikov, 1936 — Кавказ, Закавказзя, Середній СхідPlavilstshikov, N. N. (1940). Faune de l'URSS. Insectes Coléoptères, 22. Cerambycidae II (Fauna SSSR, Vol. 22). Plagionotus detritus cebecii Rapuzzi & Sama, 2018 — Мала АзіяRapuzzi, P., & Sama, G. (2018). New taxa and notes on the systematic of Palearctic longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae). Munis Entomology & Zoology, 13(1), 1–39. Plagionotus detritus detritus (Linnaeus, 1758) — континентальна Європа Plagionotus detritus africaeseptentrionalis Tippmann, 1952 — Північна Африка, Середній СхідTippmann, F. F. (1952). Studien über Plagionotus detritus L. und arcuatus L. (Coleoptera: Cerambycidae, Subfam. Cerambycinae, Tribus: Clytini). Mitteilungen der Münchener Entomologischen Gesellschaft, 42, 134–147.
Слід пам'ятати, що декотрі із описаних таксонів насправді можуть бути лише проявами поліморфізму і потребують підтверджень з використанням молекулярних методів аналізу ДНК.
Екологія Жуки зустрічаються на ослаблених деревах, свіжих пнях, вітровалах та зрубах, колених полінах, дуже рідко – на квітах. Поведінкою та забарвленням імітують шершня. Літ триває з червня по серпень. Личинки розвиваються в стовбурах дуба й інших листяних порід.
Морфологія Імаго Вусики товсті, заходять за середину надкриль, частина їх члеників з витягнутими в зубчики зовнішніми вершинними кутами. Передньоспинка поперечна. Епістерни задньогрудей короткі і широкі. Ноги товсті, помірно довгі. Стегна, окрім лежачих волосків, покриті, на нижній стороні, ще й довгими стоячими волосками. Надкрила зі світлими перев'язями.
Личинка Личинка: тіло жовтувато-коричневе, вкрите короткими щетинками. З кожної сторони голови по три вічка. Поверхня гіпостому в поперечних борозенках. Верхня губа округло-серцеподібна. Основа пронотуму з дрібними поздовжніми борозенками. Ноги маленькі, 3-членикові.
Життєвий цикл Життєвий цикл триває 2 роки.
Примітки
Посилання Систематика виду на порталі BioLib (англ.) Зображення та відомості про вид на порталі cerambyx.uochb.cz (англ.)