Південнонімецький гульден () — валюта держав Південної Німеччини (зокрема Баварії, Бадена, Вюртемберга, Франкфурта і Гогенцоллерна) між 1754 і 1873 роками. Поділявся на 60 крейцерів, кожен крейцер, своєю чергою, ділився на 4 пфеніги або 8 гелери.

Історія Стандартною золотою монетою держав Священної Римської імперії з XIV століття був золотий рейнський гульден, що карбувався за типом флорентійського флорина. На початку XVI століття в Німеччині поширились великі срібні монети гульдинери («срібні гульдени»), що за своєю вартістю в сріблі дорівнювали вартості золотих гульденів.

Імперським монетним статутом 1524 року срібний гульдинер вперше було затверджено стандартною срібною монетою Священної Римської імперії у формі рейхсгульдинера. У наступні століття гульдинер визначався як частка срібної монети рейхсталера.

Станом на 1690 рік гульден, який використовувався в Південній Німеччині та Австрійській імперії, карбувався згідно Лейпцизької стопи, за яким з 1 кельнської марки срібла карбувалось 18 гульденів, або монети рейхсталера, або 12,992 г на гульден . Нижче наведено історію (у грамах срібла) стандартів південнонімецького гульдена з 1690 року до введення золотого стандарту в 1873 році. Також включено порівняння з вищим австро-угорським гульденом. Курс вартості гульдена до 1618 року знаходиться під рейхсталер.

Гульден відійшов від Лейпцизької стопи в 1730-х роках, коли співвідношення цін на золото і срібло впало з 15 до 14,5, що спонукало багато держав карбувати свої гульдени у більш дешевому золоті. У Південній Німеччині південнонімецький гульден відійшов від австро-угорського гульдена після того, як він оцінив золотий каролін в 7,51 г чистого золота в 11 гульденів проти 9 гульденів в Австрії. Таким чином, кожен південнонімецький гульден коштував = 0,6827 г чистого золота або = 9,9 г чистого срібла.Конвенційний талер, що містив 23,3856 г чистого срібла і вартістю 2,4 гульдена (або 9,744 г за гульден), між 1807 і 1837 роками був замінений на Кроненталер, що містив 25,71 г чистого срібла, але вартістю 2,7 гульдена (або лише 9,524 г за гульден), у результаті конкурентної девальвації валюти між різними землями Південної Німеччини. Французький екю 26,67 г чистого срібла також оцінювався у 2,8 гульдена.

Вищенаведену ситуацію було вирішено лише Мюнхенським монетним договором 1837 року, який перевизначив гульден на кельнської марки або 9,545 г срібла. Це дозволило обмінний курс у гульдена до 1 прусського талера. На додаток до 3 і 6 крейцерів і менших монет були введені нові монети номіналом , 1 і 2 гульдена, а також Vereinsmünze (союзна монета) вартістю гульденів або 2 прусських талера.

У 1857 році за Віденським монетним договором було введено другу союзну монету () у формі союзного талера ( - ферайнталер), яка мала на декілька мілігам менше срібла, ніж прусський талер, але ти не менш також оцінювалася в гульдена. У той час як південнонімецьких гульденів була переномінована на 2 союзних талера, інші номінали не змінювалися.

Після об'єднання Німеччини в 1871 році новостворена Німецька імперія прийняла в 1873 році золоту марку, коли вона розпочала процес стандартизації до єдиної валюти в межах своїх кордонів і впровадила десяткову грошову систему. Одна марка (записується як 1 ℳ) поділялася на 100 пфенігів (записується як 100 ₰), причому обмінна марка дорівнює 35 крейцерам, або гульденів, оскільки південнонімецькі гульдени почали вилучатися протягом наступних трьох років.

З 1 січня 1876 року гульден і крейцер разом з усіма іншими формами валюти, які існували раніше на території сучасної Німецької імперії, були скасовані.

Десяткова золота марка стала єдиним законним платіжним засобом до 4 серпня 1914 року, коли з початком Першої світової війни було скасовано зв'язок між маркою та золотом і замінено паперовою маркою.

Джерела

Krause, Chester L.; Clifford Mishler (1991). Standard Catalog of World Coins: 1801–1991 (18th ed.). Krause Publications. ISBN 0873411501. Pick, Albert (1990). Bruce, Colin R. II; Shafer, Neil (eds.). Standard Catalog of World Paper Money: Specialized Issues (6th ed.). Krause Publications. ISBN 0-87341-149-8. Shaw, William Arthur (1896), "The Monetary System of Germany" in The History of Currency, 1252–1894 by Shaw. London: Clement Wilson; NY: G.P. Putnam's Sons. pp. 360–393.