Отто Юнгкунц (; 23 липня 1892, Вюрцбург — 9 червня 1945, Брук) — німецький офіцер, один із вищих офіцерів СС, оберфюрер СС.
Біографія У 1913 вступив в баварський піхотний полк «Вреде». Учасник Першої світової війни. У квітні-липні 1919 року перебував у лавах Добровольчого корпусу у Вюрцбурзі. 1 жовтня 1931 року вступив в СС (посвідчення №21 765), 1 січня 1932 року — в НСДАП (квиток №832 362). З 15 жовтня 1933 року — командир штурму, з 1 березня 1934 року — 51-го штандарту СС у Геттінгені. З 1 квітня 1936 року — керівник 7-го (Кенігсберг), з 21 березня 1938 по 8 травня 1945 року — 8-го абшніту СС (Лінц). 15 лютого 1940 року призначений командиром запасного автомобільного батальйону СС. 1 вересня 1942 року очолив комендатуру головної квартири рейхсфюрера СС в Україні — «Гегевальд». 20 квітня 1943 року переведений у війська СС. У січні 1944 року вступив у розпорядження верховного керівника СС і поліції в Італії і був призначений командиром 1-ї штурмової бригади Італійського добровольчого легіону (яку пізніше було розгорнуто до 29-ї гренадерської дивізії військ СС). 15 лютого 1945 року поставлений на чолі VIII управління (озброєння) Головного оперативного управління СС. Наклав на себе руки.
Звання
Сухопутні війська
Стрілець (1 жовтня 1913) Унтерофіцер (липень 1914) Віцефельдфебель резерву Лейтенант резерву (20 квітня 1937)
Загальні СС
Бевербер СС (1 жовтня 1931) Шарфюрер СС (8 липня 1932) Трупфюрер СС (9 жовтня 1932) Обертрупфюрер СС (15 жовтня 1933) Штурмфюрер СС (9 листопада 1933) Оберштурмфюрер СС (5 квітня 1937) Гауптштурмфюрер СС (18 червня 1934) Штурмбанфюрер СС (9 листопада 1934) Оберштурмбанфюрер СС (9 листопада 1935) Штандартенфюрер СС (1 квітня 1936) Оберфюрер СС (20 квітня 1937)
Війська СС
Гауптштурмфюрер резерву СС (21 березня 1938) Штурмбанфюрер резерву СС (1 серпня 1940) Оберштурмбанфюрер резерву СС (20 квітня 1941) Штандартенфюрер резерву СС (10 серпня 1942) Оберфюрер резерву СС (20 квітня 1943)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в золоті Спортивний знак СА Почесна шпага рейхсфюрера СС Перстень «Мертва голова» Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років) Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1941) 1-го класу з мечами (30 січня 1943) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (15 лютого 1945)
Література
Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
Посилання
Біографічні дані.