Синдром Бюллербю (, ) — ідеалізація Швеції в німецькомовних країнах. Він включає стереотипне сприйняття Швеції виключно з позитивними асоціаціями. Прикладами таких наївно-романтичних уявлень можуть бути: дерев'яні будинки, чисті озера, зелені ліси, лосі, світле волосся, щасливі люди, свято Мідсоммар.
Термін виник із назви серії дитячих книг «Ми всі з Бюллербю» () шведської письменниці Астрід Ліндґрен, де відображається романтична ідилія природи та суспільства в маленькому шведському селі Бюллербю (зі швед. — «шумне село»).
У 2007 році директор Інституту імені Гете в Стокгольмі Бертольд Франке (Berthold Franke) сприяв поширенню терміну, опублікувавши високо оцінену статтю про цей феномен у шведській щоденній газеті Svenska DagbladetTyskarna har hittat sin Bullerbü , Berthold Franke, Svenska Dagbladet, 9..
Згідно з його інтерпретацією, синдром Бюллербю — це скоріше не любов німців до Швеції, а більше їхнє бажання найкращої Німеччини. Швеція представляє у своїй образ здорового нашого суспільства та незайманої людиною природыTyskarnas vilda kärlek till Sverige , Sydsvenskan, 9.Traum von verlorener Wirklichkeit: Die Deutschen und ihre Liebe zum Schwedenklischee , Sveriges Radio, 11..
У лютому 2008 року Шведська мовна рада офіційно внесла шведський еквівалент терміна, Bullerbysyndromet, до словника мови, і термін став «словом місяця»«Bullerbü-Syndrom» vom Schwedischen Sprachrat zum «Wort des Monats» gewählt , Goethe-Institut Stockholm Archiv 2007—2010.
Приклади синдрому Бюллербю, які також наводить Франк, можна знайти у творах німецької сценаристки та письменниці , відомої під псевдонімом Inga Lindström. З 2004 року понад 40 її творів було з великим успіхом екранізовано для німецької телекомпанії ZDF. Фільми знімалися у Швеції, але їх зміст не пов'язаний із реальним шведським життям.
Примітки
Література Michael Ebert, Timm Klotzek (Hrsg.): Neon unnützes Wissen. Wilhelm Heyne Verlag, München 2008.
Посилання