Європейський Союз (ЄС) виступає за мовне різноманіття. Цей принцип закріплено в статті 22 Хартії основних прав (ст. 22) і в Договорі про Європейського Союзу (ст. 3(3)). У Європейському Союзі мовна політика є відповідальністю держав-членів, а ЄС не має спільної мовної політики; Інституції ЄС відіграють допоміжну роль у цій сфері на основі принципу «субсидіарності»; вони просувають європейський вимір у мовній політиці держав-членів. ЄС заохочує всіх своїх громадян бути багатомовними; зокрема, заохочує їх розмовляти двома мовами на додаток до рідної мови. Хоча ЄС має дуже обмежений вплив у цій сфері, оскільки зміст освітніх систем є відповідальністю окремих держав-членів, низка програм фінансування ЄС активно сприяє вивченню мов та мовному різноманіттю.

Усі 24 офіційні мови Європейського Союзу прийняті як робочі, але на практиці лише трианглійська, французька та німецькашироко використовуються в інституціях, і з них англійська є найпоширенішою.European parliament has 24 official languages, but MEPs prefer English, theguardian 21 May 2014English will remain the working language of the EU after Brexit, The Irish Times 18 July 2016English will not be an official EU language after Brexit, says senior MEP, Politico Europe 27 June 2016Britain is leaving the EU, but its language will stay, The Economist 13 May 2017 Найбільш зрозумілою мовою в Європейськомі Союзі є англійська, яку розуміють 44% усіх дорослих, тоді як німецька є найпоширенішою рідною мовою, якою розмовляють 18%. Французька є офіційною мовою в усіх трьох містах, які є політичними центрами ЄУ: Брюсселі, Страсбурзі та Люксембурзі. Після виходу Сполученого Королівства з ЄС у 2020 році уряд Франції заохочував ширше використовувати французьку як робочу мову.

Люксембурзька та турецька, які мають офіційний статус у Люксембурзі та на Кіпрі відповідно, є єдиними офіційними мовами держав-членів, які не є офіційними мовами Європейського Союзу. У 2023 році уряд Іспанії звернувся з проханням додати її співофіційні мови каталонську, баскську та галісійську до офіційних мов ЄС. Також коли Сполучене Королівство було членом Європейського Союзу, то були дискусії щодо офіційного статусу валлійської, шотландської ґельської мов.

Офіційні мови

Кількість держав-членів перевищує кількість офіційних мов, оскільки кілька національних мов є спільними для двох або більше країн Європейського Союзу. Нідерландська, англійська, французька, німецька, грецька та шведська є офіційними мовами на національному рівні в багатьох державах. Крім того, хорватська, чеська, данська, угорська, італійська, словацька та словенська є офіційними мовами в багатьох державах ЄС на регіональному рівні.

Крім того, не всі національні мови отримали статус офіційних мов ЄС. До них належать люксембурзька, офіційна мова Люксембургу з 1984 року, і турецька, офіційна мова Кіпру.

Усі мови ЄС також є робочими мовами. Документи, які держава-член або особа, що підпадає під юрисдикцію держави-члена, надсилає інституціям ЄС, можуть бути складені будь-якою з офіційних мов, обраних відправником. Відповідь складено тією ж мовою. Положення та інші документи загального застосування складаються двадцятьма чотирма державними мовами. Офіційний вісник Європейського Союзу видається двадцятьма чотирма офіційними мовами.

Документи, що мають велике суспільне значення чи інтерес, готуються всіма офіційними мовами, але на них припадає менша частина роботи установ. Інші документи, напр. повідомлення з національними органами влади, рішення, адресовані конкретним особам або організаціям, і листування — перекладаються лише на потрібні мови. Для внутрішніх цілей інституціям ЄС законом дозволено обирати власні мовні домовленості. Європейська комісія, наприклад, веде свою внутрішню діяльність трьома мовами, англійською, французькою та німецькою (іноді їх називають «процедурними мовами»), і повністю багатомовна лише для цілей публічної інформації та комунікації. Європейський парламент, з іншого боку, має членів, яким потрібні робочі документи їхніми рідними мовами, тому його документообіг із самого початку є повністю багатомовним.Europa:Languages and Europe. FAQ: Is every document generated by the EU translated into all the official languages?, Europa portal. Retrieved 6 February 2007. Неінституційні органи ЄС юридично не зобов’язані встановлювати мовні умови для всіх 24 мов.(Kik v. Office for Harmonization in the Internal Market, Case C-361/01 , 2003 ECJ I-8283).

Переклади дорогі. Згідно з англійськомовним вебсайтом ЄС,Europa:Languages and Europe. FAQ: What does the EU's policy of multilingualism cost?, Europa portal. Retrieved 6 February 2007. витрати на підтримання політики багатомовності інституцій, тобто вартість письмового та усного перекладу — становила 1123 мільйони євро у 2005 році, що становить 1% річного загального бюджету ЄС, або 2,28 євро на людину на рік. Європейський парламент чітко дав зрозуміти, що його країни-члени мають автономію щодо мовної освіти, яку відповідно до договору Союз повинен поважати. Регіональні мови, мови меншин та інші мови Деякі регіональні мови або мови меншин, якими розмовляють в ЄС, не мають офіційного визнання на рівні ЄС. Деякі з них можуть мати певний офіційний статус у державі-члені та налічувати набагато більше носіїв, ніж деякі з менш вживаних офіційних мов. Офіційні мови ЄС виділені жирним шрифтом.

У списку мовні різновиди, які країни-члени класифікують як діалекти офіційної мови, не включені. Однак багато з цих різновидів можна розглядати як окремі мови: наприклад, шотландська ( германська мова походить від давньоанглійської, а не кельтської мови, відомої як шотландська гельська ) і кілька романських мов, поширених в Іспанії, Португалії, Франції та Італії, таких як арагонська, астурійська, мірандська, ломбардська, лігурійська, п'ємонтська, венеціанська, корсиканська, Неаполітанська і сицилійська.

Мови Франції

Конституція Франції визначає французьку як єдину мову Франції. Після поправок 2008 року стаття 75-1 Конституції додає, що «регіональні мови є частиною французької спадщини».

Тим не менш, існує низка мов, якими розмовляють значні меншини, наприклад бретонська (кельтська мова), баскська та кілька романських мов, таких як окситанська, каталонська, корсиканська та різні мови ойль (окрім французької), а також германські мови, якими розмовляють в Ельзасі та Лотарингії (центральна франконська, високофранкська, люксембурзька та алеманська) і французькій Фландрії (нідерландська).

Ці мови не мають офіційного статусу у французькій державі, і регіонам не дозволяється надавати такий статус самим.

Мови Греції

Офіційною мовою Греції є грецька, а визнаними мовами меншин є вірменська, ладіно та турецька. Тим не менш, в Греції є кілька інших мов, які не визнаються. Це албанська, арумунська, мегленорумунська (ці останні дві зазвичай відомі як «влашська»), ромська та . Греція була описана як єдина країна-член Європейського Союзу, яка дотримується «ідеології лінгвістичної асиміляції».

Мови Італії

Офіційною мовою Італії є італійська, хоча дванадцять додаткових мов (а саме албанська, каталонська, німецька, грецька, словенська, хорватська, французька, франко-провансальська, фріульська, ладинська, окситанська та сардинська) були визнані мовами меншин національним рамковим законом про історичні мовні меншини країни 1999 року відповідно до Статті 6 Конституції Італії. Однак по всій країні розмовляють багатьма мовами, окрім італійської та вищезгаданих дванадцяти більшість з яких є або , або , які не мають жодного офіційного визнання та захисту.

Мови Іспанії

Уряди Іспанії прагнули надати деякий офіційний статус в ЄС мовам автономних спільнот Іспанії, каталонській / валенсійській, галісійській та баскській мовам. 667-е засідання Ради Європейського Союзу в Люксембурзі 13 червня 2005 року вирішило дозволити обмежене використання на рівні ЄС мов, визнаних державами-членами, крім офіційних робочих мов. Рада визнала «мови, крім мов, зазначених у Регламенті Ради № 1/1958, статус яких визнано Конституцією держави-члена на всій або частині її території або використання яких як національної мови дозволено законом». Офіційне використання таких мов буде дозволено на основі адміністративної домовленості, укладеної між радою та державою-членом, яка подає запит.

Незважаючи на те, що баскська, каталонська/валенсійська та галісійська мови не є загальнодержавними офіційними мовами в Іспанії, як співофіційні мови у відповідних регіонах — відповідно до конституції Іспанії, серед інших документів — вони мають право на офіційне використання в інституціях ЄС згідно з положеннями резолюції Ради Європейського Союзу від 13 червня 2005 року. Уряд Іспанії погодився з положеннями щодо цих мов.

Статус каталонської мови, якою розмовляють понад 9 мільйонів громадян ЄС (трохи більше 1,8% від загальної кількості), був предметом особливої дискусії. 11 грудня 1990 року використання каталанської мови було предметом резолюції Європейського парламенту (резолюція A3-169/90 про мови в [Європейському] Співтоваристві та ситуацію з каталонською мовою).OJ C19, 28 January 1991

16 листопада 2005 року президент Комітету регіонів Пітер Страуб підписав угоду з послом Іспанії в ЄС Карлосом Бастаррече, схвалюючи використання іспанських регіональних мов в інституціях ЄС вперше на засіданні того дня, з усним перекладом, забезпеченим перекладачами Європейської комісії.

3 липня 2006 року Бюро Європейського парламенту схвалило пропозицію Іспанії дозволити громадянам звертатися до Європейського парламенту баскською, каталонською/валенсійською та галісійською мовами через два місяці після початкової відмови.

30 листопада 2006 року Європейський омбудсмен Нікіфорос Діамандурос і посол Іспанії в ЄС Карлос Бастаррече підписали у Брюсселі угоду, яка дозволяє громадянам Іспанії звертатися зі скаргами до європейського омбудсмена баскською, каталонською/валенсійською та галісійською мовами, усіма трьома офіційними мовами Іспанії. Відповідно до угоди, орган перекладу, який буде створений і фінансований урядом Іспанії, буде відповідати за переклад скарг, поданих цими мовами. У свою чергу, він перекладатиме рішення омбудсмена з іспанської мови на мову скаржника. До створення такого органу угода не набуде чинности.

Після загальних виборів в Іспанії 2023 року уряд Іспанії під керівництвом PSOE надіслав листа головуванню Ради Європейського Союзу з проханням додати каталонську, баскську та галісійську мови до поточних 24 офіційних мов ЄС. Це було зроблено в обмін на підтримку каталонської сепаратистської партії Junts кандидатури Франсіни Арменголь на посаду президентки Конгресу депутатів. Без такої підтримки PSOE, швидше за все, не змогла б сформувати новий уряд, і в тому ж році відбулися б другі вибори.

Зокрема, галісійська мова, яка сама по собі не є офіційною мовою Європейського парламенту, може використовуватися і фактично використовується деякими виборцями Європейського парламенту як розмовний діалект португальської мови через її схожість із цією мовою.

Люксембурзька і турецька мови Люксембурзька і турецька є єдиними двома національними мовами, які не є офіційними мовами ЄС. Ані Люксембург, ані Кіпр ще не скористалися положеннями резолюції від 13 червня 2005 року, щоб отримати вигоду від використання в офіційних установах ЄС. 26 лютого 2016 року було оприлюднено, що Кіпр попросив зробити турецьку мовою офіційною мовою ЄС у «жесті», який міг би допомогти возз’єднанню та покращити відносини між ЄС і Туреччиною.EU Observer, 26 February 2016, https://euobserver.com/institutional/132476 Ще в 2004 році планувалося, що турецька мова стане офіційною в разі возз'єднання Кіпру.See article 8 in Турецька також є визнаною мовою меншин у двох країнах-членах ЄС (Греція та Румунія).