Директи́ва про інформува́ння та консульта́ції (2002/14/ЄС) — нормативно-правовий акт Європейської Унії про працю, який вимагає від підприємств інформувати та консультувати працівників про значні зміни в бізнесі в рамках постійної процедури, яка зазвичай називається робочою радою.
Мета Основною метою директиви є зміцнення соціального діалогу між роботодавцями та працівниками, підвищення рівня прозорості в управлінні підприємствами та забезпечення права працівників на участь у прийнятті рішень, які можуть суттєво вплинути на їхню зайнятість та умови праці.
Директива поширюється на підприємства де:
працює не менше 50 працівників у будь-якій одній державі-члені, або підприємства, у яких працює не менше 20 працівників в будь-якій одній державі-члені.
Кожна держава-член має право адаптувати положення директиви відповідно до своїх правових норм.
Директива передбачає, що роботодавці повинні забезпечити інформування та консультації працівників щодо:
Поточного та очікуваного розвитку діяльності підприємства. Стану, структури зайнятості та можливих змін, зокрема щодо скорочень персоналу. Рішень, що можуть суттєво вплинути на організацію роботи або трудові відносини, включаючи зміни у робочому графіку чи умовах праці.
Інформування та консультації повинні бути проведені своєчасно та у такий спосіб, щоб думка працівників могла бути врахована до ухвалення остаточного рішення.
Див. також
Європейське трудове право
Примітки
Джерела
Lorber, Pascale. "Implementing the Information and Consultation Directive in Great Britain: A new voice at work." International Journal of Comparative Labour Law and Industrial Relations 22.2 (2006). Ruane, Paula. "The Information & (and) Consultation Directive-Are Unions Redundant." Galway Student L. Rev. 3 (2007): 101. Carley, Mark, and Mark Hall. "Impact of the information and consultation directive on industrial relations." (2009).