Марія Зайцева (; , м. Гомель, Білорусь — , Покровський район, Донецька область, Україна) — білоруська політична активістка та доброволиця, українська військовослужбовиця, старший солдат Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, яка відзначилася і загинула під час відбиття російського вторгнення в Україну. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2025 р., посмертно).
Біографія Протести в Білорусі Народилася і виросла у м. Гомелі, де закінчила гімназію № 46 імені Блеза Паскаля, при цьому опанувавши англійську та французьку мови. Навчалася на лікаря-ветеринара.
Марія Зайцева стала відомою в Інтернеті в серпні 2020 року після того, як поширилася її фотографія, зроблена під час білоруських протестів, на якій вона сидить закривавлена після поранень під час участі в акціях протесту проти переобрання Олександра Лукашенка, які на міжнародному рівні вважаються нелегітимними.
Вона приїхала зі свого рідного Гомеля до Мінська, щоб приєднатися до протестів, незважаючи на заперечення своєї родини. Увечері 9 серпня вона була серед протестувальників у центрі Мінська, неподалік від так званої «Стели» (меморіалу «Мінськ — місто-герой»), де, за її словами, мирно стояла і кричала. Протестувальників обстріляли світлошумовими гранатами, гумовими кулями та водометами, а останнє, що запам'ятала Зайцева з акції протесту, це вибух і те, що вона опинилася на землі. Після поранення фотограф зафіксував, як вона, закривавлена, тихо сидить на асфальті.
Внаслідок нападу Зайцева назавжди втратила слух на одне вухо, у неї також була гематома мозку і важкі травми очей та обличчя. Вона також описала симптоми посттравматичного стресового розладу. Після кількох операцій у Білорусі вона поїхала на спеціалізоване лікування до Чехії, де згодом розпочала навчання у Чеському технічному університеті.
Російсько-українська війна Коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, Марія стала волонтеркою центру допомоги українським біженцям у Чехії, а навесні 2023 року поїхала в Україну і вступила на військову службу за контрактом до 2-го батальйону Інтернаціонального легіону ЗСУ, де спочатку працювала як бойовий медик, а також виконувала обов'язки перекладача. Алесь Петровський, командир підрозділу, сказав, що для Марії боротьба проти Росії за свободу в Білорусі та України пов'язана, і вона приєдналася до легіону, бо хотіла, щоб Білорусь була вільною.
Пізніше за власним бажанням пройшла підготовку і отримала кваліфікацію снайпера.
Дістала тяжке поранення руки, деякий час лікувалася в Україні та Чехії, але в січні 2024 року повернулася в Україну і продовжила службу.
Ще за рік, через день після її 24-річчя, загинула смертю хоробрих у бою під Покровськом, її підрозділ повідомив, що тіло було евакуйовано з поля бою під вогнем російської артилерії у ніч на 18 січня.
Білоруська опозиціонерка Світлана Тихановська після її загибелі заявила, що Зайцева «була важко поранена під час білоруських протестів 2020 року, віддала життя за свободу» і що вона була «іконою нашої революції».
Відповідно до її заповіту, 3 лютого 2025 року Марію було поховано з військовими почестями в Україні, на Лук'янівському військовому кладовищі, біля могили побратима-однополчанина із позивним «Мінськ».
Нагороди Медаль «Честь і гідність» (Рада Білоруської Народної Республіки); Орден Залізного Лицаря (Рада Білоруської Народної Республіки) — перша нагороджена жінка; Орден «За мужність» III ступеня (1 квітня 2025, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку. Нагорода зберігатиметься в офісі білоруських демократичних сил у Празі разом із іншими посмертними нагородами білорусів, поки вручення їх родичам не стане безпечним.
Див. також Список білорусів, полеглих за Україну
Примітки
Посилання For Freedom: виставка про іноземців, які воюють за Україну // Ранок Вдома — 2025. — 19 березня.