Бо́сістьБосота // Словарь росийсько-український: [у 4 т.] / зібрали і впоряд.: М. Уманець, А. Спілка. — Львів: З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1893—1898. — Словник російсько-український. — Т. 1 : А—К . — 1893. — VIII, 318, c. — С. 43., босоно́гість100 найвідоміших образів української міфології / В. Завадська [та ін.]. —К.: Орфей, 2002. — С. 442., голоно́гість, присл. босо́ніж () — відсутність взуття (а також шкарпеток, панчіх тощо) на ногах; вид ритуальної наготиБосой, босота / С. П. Буткевич // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М.: Межд. отношения, 1995. — Т. 1: А (Август) — Г (Гусь). — С. 240—241. — ISBN 5-7133-0704-2..
У ряді календарних та оказіональних обрядів босота (поряд з наготою) — одна з важливих умов здійснення магічних дій, таких як оббігання будинку, опалення села, викликання дощу тощо. У деяких випадках обидві ознаки (нагота — босота) розподіляли між учасниками. Наприклад, у південнослов'янському обряді «водіння додоли» або в білоруському ритуалі «водіння куща» закутана в зелень дівчина має бути оголеною, а решта учасників — босими. У лікувальній та профілактичній магії (альтернативній медицині) відома практика бігати босоніж по росі.
Нагота і босоногість символізують свободу, «очищення від усього зовнішнього, уподібнення божественній простоті».
Частина ритуалів Босоту як одну з форм ритуальної чистоти вважали необхідною при виконанні таких ритуалів, як вибір місця під будівництво нового будинку, обрядове засівання жита, збирання огірків тощо.
У день Сорока мучеників діти вискакували у двір босоніж і перекидали через дах будинку 40 трісок, аби забезпечити собі удачу при збиранні яєць із пташиних гнізд. Колядники східної Словаччини босоніж танцювали на снігу для гарного зростання конопель.
У західних та південних слов'ян майже повсюдно був відомий святковий звичай ходити босоніж у сад чи обв'язувати соломою фруктові дерева, аби вони рясно плодоносили. Для посилення магічного ефекту дівчата на Різдво виходили надвір босоніж, ворожили про шлюб; господиня роззутою ходила до колодязя за водою для обрядового вмивання.
Існував також очищувальний ритуал ходіння босоніж по розпеченому вугіллі.
Заборони У слов'ян були широко поширені заборони ходити босоніж у певні небезпечні періоди (коли в будинку знаходився покійник, у поминальні дні, на святки, у Духів день тощо).
У Гродненській губернії забороняли ходити вдома босоніж весь період святок,« аби не хворіли ноги» (те ж саме у сербів і словаків на Святвечір). Не рекомендували ходити босоніж поруч із внесеним у будинок бадняком (Косово Поле), сидіти за різдвяною вечерею босими (Словенія). З цими ж повір'ями пов'язана апотропейна практика тримати ноги під час вечері на металевих колючих і ріжучих предметах або натирати часником ступні.
Небезпечним для людини вважали контакт голої стопи з нечистим місцем. Білоруси остерігалися наступати босими ногами на віник, мітлу, аби не захворіти. В Орловській губернії вважали, що «неминучий кашель у того, хто вночі пройде підлогою босоніж і випадково наступить на слід домовика». Небезпекою шкідливого впливу нечистих слідів мотивували заборону ходити босоніж нареченій та вагітній.
Примітки
Джерела
Босой, босота / С. П. Буткевич // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М.: Межд. отношения, 1995. — Т. 1: А (Август) — Г (Гусь). — С. 240—241. — ISBN 5-7133-0704-2.