Петер-Пауль Петерсен (; 4 травня 1893, Еммельсбюль-Горсбюль — 20 квітня 1945, Штраубінг) — німецький офіцер, генерал-майор автомобільних військ вермахту. Разом з Паулем фон Мюленфельсом став одним з двох генералів автомобільних військ вермахту.
Біографія Син пастора Петера Петерсена і його дружини Елізабет, уродженої Райнсторф. 1 жовтня 1913 року вступив однорічним добровольцем в 162-й піхотний полк Прусської армії. З 9 травня 1915 року служив в 3-й, з 15 листопада 1915 року — в 4-й роті 76-го піхотного полку. 14 квітня 1916 року відряджений в 111-ту піхотну дивізію на офіцерські курси, 20 червня 1916 року — в штурмову роту цієї дивізії. 10 червня 1917 року повернувся в 76-й піхотний полк, з 7 серпня 1917 року — командир 3-ї роти. 26 серпня 1917 року відряджений в штабі полку як керівник штурмової підготовки. З 25 вересня 1917 року — командир 4-ї, з 30 жовтня 1917 року — 8-ї роти 76-го піхотного полку. З 4 листопада по 2 грудня 1917 року пройшов курс командира роти при 4-му штурмовому батальйоні. З 14 листопада 1917 року — командир навчальної штурмової роти 111-ї піхотної дивізії, з 1 лютого 1918 року — 2-ї кулеметної роти, з 4 жовтня 1918 року — 1-ї роти 76-го піхотного полку. 25 квітня 1919 року звільнений у відставку.
1 травня 1920 року вступив до поліції, служив в автомобільних частинах. 15 жовтня 1935 року перейшов у сухопутні війська й був призначений командиром 3-ї роти 16-го танково-розвідувального дивізіону в Гаммі. 13—29 листопада 1935 року пройшов курс штабного офіцера при командуванні 16-ї дивізії. З 1 травня 1936 року — командир 16-го танково-розвідувального дивізіону. 1 квітня 1941 року відряджений в штабі 530-го начальника армійського постачання, 1 червня 1941 року — в штаб 605-го автотранспортного полку. 17 червня 1941 року відправлений в командний резерв ОКГ. З 2 листопада 1942 року — вищий офіцер автомобільних військ при генералові автомобільних військ, одночасно з 15 лютого по 20 травня 1944 року виконував обов'язки заступника начальника автомобільних частин сухопутних військ. 20 квітня 1945 року призначений інспектором автомобільних військ, проте того ж дня загинув внаслідок американського авіанальоту.
Звання
Фанен-юнкер (2 липня 1915) Лейтенант (7 листопада 1915) Лейтенант поліції (1 травня 1920) Оберлейтенант поліції (20 червня 1921) Гауптман поліції (11 серпня 1926) Майор поліції (1 серпня 1935) Майор (15 жовтня 1935) Оберстлейтенант (1 березня 1938) Оберст (1 березня 1941) Оберст автомобільних військ (1 березня 1944) Генерал-майор автомобільних військ (20 квітня 1945)
Нагороди
Ганзейський хрест Любек (7 березня 1916) Гамбург (6 вересня 1917) Залізний хрест 2-го класу (20 квітня 1916) 1-го класу (16 грудня 1916) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (21 квітня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному Почесний хрест ветерана війни з мечами (3 грудня 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно. 1-го класу (25 років) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (24 травня 1940) 1-го класу (9 липня 1940)
Посилання
Біографічні дані.