«Принцеса-гусівниця» — казка (АТУ 533). У «Дитячих і побутових казках» братів Грімм має номер 89 (KHM 89).
Сюжет
Королева, чий чоловік давно помер, відправляє свою єдину доньку далеко, щоб пошлюбити з королівським сином. Вона дає їй служницю, кобилицю на ім'я Фалада, що розмовляє, і тканину з трьома краплями своєї крові як дорожній талісман. Однак дочка втрачає цю тканину, коли їй доводиться нахилитися над струмком, бо служниця відмовляється віддати їй золоту чашу з водою. Служниця навіть змушує принцесу поміняти коней та одяг, а потім бере з неї клятву нікому про це не розповідати. Принцеса покірно зносить усе це. Коли вони прибувають до замку, помінявшись ролями, принц отримує служницю як свою наречену, а старий король відсилає принцесу з маленьким хлопчиком на ім'я Кюрдхен пасти гусей. Фальшива наречена відрубує голову коню Фаладі, бо боїться, що він її зрадить, але на прохання королівської доньки м'ясник прибиває голову під воротами, через які вони з Кюрдхеном щодня проходять з гусями. Щоразу, коли вони проходять повз, принцеса розмовляє з кінською головою, яка звертається до неї «Королева-служниця». На гусячій галявині вона розпускає своє блискуче золоте волосся, щоб знову заплести косу, і Кюрдхен намагається вирвати кілька волосин. Але вона вимовляє заклинання, щоб викликати порив вітру, який зриває капелюшок з його голови. Він змушений бігти за ним, але коли повертається, вона вже закінчила зачіску. Кюрдхен скаржиться королю, який наступного дня таємно спостерігає за ними і все знаходить, про що Кюрдхен і повідомляє. Увечері він відводить принцесу осторонь і вимагає пояснень. Але вона відмовляється говорити, посилаючись на присягу, яку дала. Тоді король дозволяє їй поскаржитися на піч і непомітно підслуховує її. Королевич дізнається правду. Король виносить власний вирок фальшивій нареченій, і її карають на смерть у бочці, утиканій цвяхами. Після цього справляють пишне весілля.
Стилістичні особливості
У цій казці три краплі крові, що розмовляють, а потім голова коня, що розмовляє, з'являються надприродним чином, після чого королівська дочка сама здійснює магічний вплив на вітер за допомогою заклинання. Краплі крові промовляють лише двічі: «Якби твоя мати знала, її серце розірвалося б», перш ніж впасти у воду. Дві інші формули повторюються по три рази:
«О ти, Фаладо, як ти висиш» «О дівоча царице, як ти ходиш, якби твоя мати дізналася про це, її серце розірвалося б.»
Привітання «О ти» та рима з темним «а» надають першим двом рядкам поважного, меланхолійного характеру. У двох наступних рядках Фалада говорить, як краплі крові, але додавання «в тілі» відсутнє. Наступний вірш про вітер звучить бадьоро і яскраво:
«Горе, горе, вітерець, візьми капелюшок Кюрдхена, і йди зі мною на полювання, поки я не заплету коси і не пострижуся, і не одягну його знову.»
Лише під час свого голосіння в печі сама княгиня повторює слова крапель крові: «Коли б мати це знала, серце б у неї розірвалось» (з 1843 р., пор. ХМ 6, 56, 166)Bluhm, Lothar und Rölleke, Heinz: «Redensarten des Volks, auf die ich immer horche». Märchen — Sprichwort — Redensart. Zur volkspoetischen Ausgestaltung der Kinder- und Hausmärchen durch die Brüder Grimm. Neue Ausgabe, S. Hirzel Verlag, Stuttgart/Leipzig 1997, ISBN 3-7776-0733-9, S. 107—108..
Пояснення
«Шнац» — це верхній вузол, зроблений з двох заплетених кісок і зібраний у пучок навколо голови, а зверху надягається шапочка. Текст чітко ідентифікує себе як казку, в якій магічні процеси описуються як щось само собою зрозуміле, без жодного подиву з боку тих, хто бере в них участь. Як і в багатьох казках, героїня має пройти випробування на стійкість і витримку. Їй це вдається, зберігаючи свої пошкоджені зв'язки з батьківщиною, для якої відрубана голова коня та кров її матері є pars pro toto. Історія сприймається як казка розвитку. Попри гідність, принцесі бракує сили, на відміну від егоїстичної та недобросовісної служниці. Конфлікт починається біля струмка з рідкими краплями крові матері, а закінчується в залізній печі свекра (твердій). Обидва символи виражають теплоту серця, з одночасним контрастом між стихіями води і вогню. Між ними високо піднята голова коня, розпущене волосся і вітер виражають важкість і прохолоду. Як і річка перед нею, ворота також вказують на перехід. Цю стежку з гусями їй дав свекор (пор. Пастушка гусей біля криниці), тоді як на початку домінує мати безбатченка. Суворе покарання служниці, яке терпить її мати, також вписується в цей контраст.
Інтерпретації
За інтерпретацією Гедвіг фон Бейт, золоте волосся виражає світло свідомості — подібно до «Ейзенгаверів» — в обрамленні все ще грайливого хлопчика-пастушка та образу батька — старого короля. Кінь — це образ Великої Матері, яка все більше розпадається на протилежних жінок на шляху до свідомості. Червона і біла крапля крові як фізичний попередник «Я», що об'єднує протилежності, гарантує як возз'єднання, так і орієнтацію. Її втрата перед обличчям жаги до життя супроводжується пасивністю та переоцінкою (обмін коней та одягу). Казка, як і багато інших, складається з трьох частин, з четвертою в кінціvon Beit, Hedwig: Symbolik des Märchens. S. 778—789. Bern, 1952. (A. Francke AG, Verlag). Інші автори вважають амбівалентну інтерпретацію матері тут перебільшеною, оскільки немає ніякого символічного зв'язку зі служницею, а обмін конями радше паралельний до переходу нареченогоRusch-Feja, Diann: The Portrayal of the Maturation Process of Girl Figures in Selected Tales of the Brothers Grimm. Europäischer Verlag der Wissenschaften, Frankfurt am Main 1995, ISBN 3-631-47837-2, S. 107—108..
Бруно Беттельхайм розглядає Едіпів комплекс у двох протилежних аспектах: Дитина відчуває себе зрадженою одностатевим батьком заради прихильності іншого, а згодом усвідомлює, що він чи вона є узурпатором. Казка проливає світло на небезпеку надто тривалого утримання дитини в залежності. Героїня переносить свою залежність від матері на служницю і таким чином знову стає молодою, неодруженою дівчиною. Догляд маленького хлопчика підкреслює її незрілість. Але вона захищає своє золоте волосся, на відміну від золотої чаші. Вона вчиться бути собою і дотримується своєї обітниці. Фальшива наречена, з іншого боку, хоче здаватися тією, ким вона не є. Покарання важливе, воно дає дитині безпеку. Білий кінь нареченої гідно помстився білим конем. Беттельгайм порівнює «Розваль і Ліліан», закривавлену білу білизну як символ сексуальної зрілості, з «Тканиною з трьома краплями крові»Bruno Bettelheim: Kinder brauchen Märchen. 31. Auflage 2012. dtv, München 1980, ISBN 978-3-423-35028-0, S. 157—165..
На думку Верени Каст, йдеться про відсторонення від матері, маскулінне існує лише безособово як світоглядVerena Kast: Wege aus Angst und Symbiose. Märchen psychologisch gedeutet. dtv, München 1987, ISBN 3-423-15031-9, S. 37–61.. Вільгельм Зальбер спостерігає розділення свідомих і несвідомих зусиль, щоб уникнути конфлікту. Такі люди зайняті, щоб уникнути зради, якої вони таємно прагнутьWilhelm Salber: Märchenanalyse (= Werkausgabe Wilhelm Salber. Band 12). 2. Auflage. Bouvier, Bonn 1999, ISBN 3-416-02899-6, S. 106—108.. Гайнц-Петер Рер бачить залежністьRöhr, Heinz-Peter: Wege aus der Abhängigkeit. Destruktive Beziehungen überwinden. 7. Auflage, dtv 2012, Seite 31 у принцесі, яка розпещена своєю матір'ю і зрештою принижена до служниціRöhr, Heinz-Peter, dtv 2012, Seite 15 ff.. Він сприймає казку як опис емоційного насильства в родині. Як приклад Йобст Фінке описує курс терапії державного службовця з агорафобією та панічними атаками. Вона відчувала себе скутою у шлюбі і хотіла б мати такий інтимний зв'язок з матір'ю, батька, який би розумів без її втручання, і друга, який би вислухав її, як ФаладаJobst Finke: Träume, Märchen, Imaginationen. Personzentrierte Psychotherapie und Beratung mit Bildern und Symbolen. Reinhardt, München 2013, ISBN 978-3-497-02371-4, S. 157, 178—186, 192, 195, 202, 203.. Згідно з Рольфом Вундерером (2017)Rolf Wunderer: Führung und Zusammenarbeit in Märchen und Arbeitswelten, Springer Verlag, 2017, S. 64., казка рекомендована для передачі лідерства в ціннісно-орієнтований спосіб.
За тлумаченням невідомого лікаря, який був засуджений за своє тлумачення, що викликало незадоволення гессенської юстиції, Nocet esse locutum (7 ORs 10/23), старий король, за категоричним імперативом, не робіть іншим того, чого б ви не хотіли, щоб вони робили вам, «фальшивій нареченій», яка вимагає покарання за власні вчинки, з якими вона бореться в особі «справжньої нареченої». Іґнес Содре (2017)Sodré, I. (2017): Wer ist wer? Bemerkungen über pathologische Identifizierungen. In: Frank, Weiß (Hg.) Projektive Identifikation, ein Schlüsselkonzept der psychoanalytischen Therapie. Klett-Cotta, S. 47–64 говорить про манію, за допомогою якої людина бореться проти чогось в іншій людині, що засуджує в собі. У процес проєктивної ідентифікації, за Томасом Огденом (1979)Ogden, T. (1979): On projective identification. Int. J. Psycho-Anal. 60, 357—373, входить можливість позбутися власного зла і розірвати контакт з ним. Згодом виникає надзвичайна жорсткість характеру, але не плутанина, а безпека як захисний бар'єр проти повернення відщеплених спроектованих частин «я». Сімінгтон (1990)Symington N. (1990): The possibility of human freedom and its transmission (with particular reference to the thought of Bion). In: International Journal of Psychoanalysis. Band 71, S. 95–106 ставить питання, чи не є проєктивна ідентифікація також повсякденним засобом маніпулювання абсолютно здоровими людьми. Зіткнення державних прокурорів з таким тлумаченням може бути небезпечним, як Йоганн Петер Ашенбройх уже чітко дав зрозуміти в 1695 році у своїй «Гусячій служниці».
Походження та поширення
Казка відома з «Дитячих і побутових казок» братів Грімм, де вона з'являється з другої частини 1-ї серії видання 1815 року (з № 3) і знаходиться на позиції 89. Відтоді до змісту казки вносилися лише незначні зміни. За його власним оповіданням, Якоб Грімм дотримувався усної розповіді, яку він записав від Доротеї Віманн, доньки трактирника з родини гугенотів у Нідерцверені (в Гессені, поблизу Касселя). Як завжди, Грімми намагалися пов'язати елементи казки, особливо роль коня, зі скандинавською міфологією (див. також KHM 126 «Ferenand getrü та Ferenand ungetrü», KHM 136 «Залізна людина»). Кінь у «Пісні про Роланда» називається Вейлантіф (Валентич, Ваентин, Велентін), а коня Віллегальма — Волатін (Валатін, Валантін)Grimm, Brüder: Kinder- und Hausmärchen. Ausgabe letzter Hand mit den Originalanmerkungen der Brüder Grimm. Mit einem Anhang sämtlicher, nicht in allen Auflagen veröffentlichter Märchen und Herkunftsnachweisen herausgegeben von Heinz Rölleke. Band 3: Originalanmerkungen, Herkunftsnachweise, Nachwort. Durchgesehene und bibliographisch ergänzte Ausgabe, Reclam-Verlag, Stuttgart 1994. ISBN 3-15-003193-1, S. 168—170, 481..
Ганс-Йорг Утер знаходить французьких Бертасажа та «Le doje pizzelle» з «Пентамерона» Джамбаттіста Базіля (IV,7)Uther, Hans-Jörg: Handbuch zu den Kinder- und Hausmärchen der Brüder Grimm. Entstehung — Wirkung — Interpretation. Walter de Gruyter, Berlin 2008, ISBN 978-3-11-019441-8, S. 204. як попередникиRöhrich, Lutz: Märchen und Wirklichkeit. Wiesbaden, zweite erweiterte Auflage 1964. S. 82.. За словами Лутца Реріха, вважалося, що кінь мав здібності до ясновидіння. Він також знаходить приклади значення крапель крові. У KHM 56 «Коханий Роланд» краплі відповідають замість убитої дочки. У французьких популярних версіях голос попереджає «Червону Шапочку», коли вона збирається випити крові своєї бабусі: «Ти п'єш мою кров». Також у KHM 88 «Співучий жайвір-стрибунець», краплі крові ведуть до родича в загробному світі. У 1-й частині Книги Буття 4:10 Бог каже Каїну: «Голос крові брата твого волає до Мене із землі» (1 Мос 4.10 ЄС). Приказки про «голос крові» чи «узи крові» існують і сьогодніRöhrich, Lutz: Märchen und Wirklichkeit. Wiesbaden, zweite erweiterte Auflage 1964. S. 66..