Єрусалимське королівство, одна з держав хрестоносців, що була створена в 1099 році, складалося з кількох менших сеньйорій. Згідно з Жаном Ібелінським, чотирма найвищими васалами корони (іменованими баронами) у королівстві були граф Яффи та Аскалону, князь Галілеї, лорд Сідону та лорд Зайордання.

Існувала також низка незалежних володінь і деякі землі, що перебували під прямим королівським контролем, як-от сам Єрусалим, Акра і Тир.

Північні держави Окрім Єрусалимського королівства, на Близькому Сході існувало ще три великі держави хрестоносців:

Графство Едеса Графство Триполі Антіохійське князівство

Ці держави номінально певною мірою залежали від Єрусалимського королівства. Король Єрусалиму був зобов'язаний примирити їх у разі суперечок і міг претендувати на регентство у разі вакантності або меншості в їхніх спадкоємствах.

Графство Едеса була, мабуть, найтісніше пов'язана з королівством, незважаючи на свою віддаленість. Її перші два графи стали королями Єрусалиму, і графство було передано як королівський подарунок Жослену I Едеському.

Графство Триполі, найближче з них, іноді вважається васальним володінням під сюзеренітетом короля, хоча воно зберегло надзвичайний ступінь суверенітету.

Антіохія була майже незалежною, оскільки була заснована ще до королівства, і її першим володарем був суперник королів, початковий лідер хрестового походу. Пізніше у своїй історії вона іноді визнавала візантійський чи вірменський сюзеренітет, або взагалі не визнавала його.

Ці держави датували свої документи періодом правління своїх власних правителів, проводили власну зовнішню політику та надсилали військову допомогу королівству за власним бажанням, а не через феодальні зобов'язання; отже, вони, як правило, визнаються суверенними.

Князівство Антіохія, графство Триполі та Єрусалимське королівство були автономними державами.

Графство Яффа та Аскалон Місто Яффа, на узбережжі Середземного моря, було укріплене після Першого хрестового походу і було окремим графством до повстання Гуго II Ле Пюізе в 1134 році. Після 1153 року воно стало подвійним графством Яффа та Аскалон, коли була завойована фатімідська фортеця Аскалон. Графство переходило і виходило з-під прямого королівського контролю, і стало титульним після втрати округів мусульманами в 13 столітті. Ряд сеньйорів були васалами графа Яффи, включаючи володіння Рамла, володіння Ібелін і володіння Мірабель.

Графи Яффи Яффа була захоплена хрестоносцями в червні 1099 року під час облоги Єрусалиму і незабаром увійшла до складу королівства. Графами Яффи були:

Гуго I Яффський, двоюрідний брат короля Болдуїна II, 1110—1118

Альберт Намюрський правив від імені свого пасинка Гуго II з 1118 по 1122 рік.

Гуго II Яффський, син Гуго I, 1122—1134

Яффа було включена у королівський домен у 1134 році.

Амальрік Єрусалимський, син королеви Мелісенди, 1151—1153 (коли він досяг повноліття)

Яффа об'єдналася з щойно завойованим Аскалоном у 1153 році, ставши графством Яффи та Аскалону.

Графи Яффи та Аскалону Після облоги Аскалона в 1153 році ця прикордонна фортеця приєдналася до Яффи в об'єднане графство. Графами Яффи та Аскалона були:

Амальрік Єрусалимський, 1153—1163

Сибілла Єрусалимська, 1176—1186, зі своїми чоловіками Вільгельмом Монферратським (1176—1177) і Гі Лузіньяном (1180—1186)

Яффа та Аскалон були окуповані Аюбідами з 1187 по 1191 роки.

Жоффруа Лузіньян (1191—1193), брат Гі Лузіньяна Аморі Лузіньян, брат Гі Лузіньяна, 1193—1198

Аморі одружився з королевою Ізабеллою I у 1198 році, і тому з 1198 по 1221 роки графство було частиною королівського домену.

Готьє IV де Брієнн (1221—1244), племінник Джона Брієннського та онук короля Аморі та королеви Ізабелли I, 1221—1244 Жан Ібелін, син Філіпа Ібеліна, зведений брат королеви Ізабелли I, 1244—1266

Аскалон знову був окупований Аюбідами в 1247 році.

Жак Ібелін, син Жана, 1266—1268

У 1268 році Яффу захопили мамлюки.

Володарство Рамла Спочатку утримувався єпископом Рамли-Лідди, а в 1126 році Рамла стала частиною Яффи, а після повстання Гуго II у 1134 році було створено окреме володіння. Замок Ібелін виявився зовсім недалеко від Рамли. Пізніше він був частиною володіння Ібеліна, успадкованого від Гельвіс з Рамли, дочки Балдуїна I з Рамли та Барісан з Ібеліна. Лордами Рамли були:

Балдуїн I з Рамли, 1134—1138 Барісан з Ібеліна, 1138—1150 Манасія де Єрж, 1150—1152 Гуго з Ібеліна, син Барісан з Ібеліна, 1152—1169 Балдуїн з Ібеліна, брат Гуго з Ібеліна, 1169—1186 Тома з Ібеліна, син Болдуїна з Ібеліна, 1186—1187 Рамла окупована Аюбідами, 1187–1191 Баліан з Ібеліна, брат Балдуїна з Ібеліна, 1191—1193 Жан Ібелін, син Баліан, 1193—1247 Після 1247 року правління належало графам Яффи та Аскалону.

Володарство Ібелін Володарство Ібелін також було виділене з Яффи (у 1140-х роках або, можливо, вже в 1134 році після повстання Гуго II). Володарство було передано як нагороду Барісану з Ібеліна, чия дружина Гельвіс з Рамли вже володіла землями в околицях. Замок Рамла, інша спадщина родини, знаходився неподалік, і разом ці території утворювали заможне утворення. Баліан з Ібеліна одружився з Марією Комніною, вдовою Амальріка I Єрусалимського, і Ібеліни стали наймогутнішою знатною родиною королівства, яка згодом також правила Бейрутом. Лордами Ібеліна були:

Барісан з Ібеліна, бл. 1134—1150 Гуго з Ібеліна, син Барісана з Ібеліна, 1150—1170 Баліан з Ібеліна, син Барісана з Ібеліна, 1170—1193 Жан з Ібеліна, син Баліана, 1193—1236 Після 1236 року правління належало графам Яффи та Аскалону.

Володарство Мірабель Мірабель було відокремлено від Яффи після повстання в 1134 році і передано Балдуїну з Ібеліна в 1166 році, хоча воно було окремим від Ібеліна. Його спадкоємцем син Тома з Ібеліна, який правив у 1186—1188 роках.

Галілейське князівство Князівство Галілея було засноване Танкредом Тарентським у 1099 році та було зосереджено навколо Тиверії. Князівство стало володінням сімей Сент-Омер, Монфокон (Фалькомберк), а потім Бурес. Князівство було ліквідоване Саладіном у 1187 році, хоча згодом титул використовувався родичами та молодшими синами королів Кіпру (титулярних королів Єрусалиму). Князівство мало власних васалів, володіння Бейрут, Назарет і Хайфа, які часто мали своїх субвасалів.

Князі Галілеї

Танкред, 1099—1101 Гуго з Фокемберга, 1101—1106 Жервез де Базош, 1106—1108 Танкред, друге правління, 1109—1112 Жослен I Едеський (як лорд Куртене), 1112—1119 Вільгельм I Буреський, 1120—1141 Елінанд, 1142—1148 Вільгельм II Буреський, брат Елінанда, 1148—1158 Есківа Буреська, 1159—1187, з Готьє з Сен-Омера (1159—1171) і Раймундом III Трипольським (1174—1187) Галілея окупована Аюбідами , 1187—1240 Есківа з Сент-Омера, онука Вільгельма II, 1240—1247, з Одо Монбельярським (1240—1247) Галілея захоплена Аюбідами, 1247 рік.

Сини Вільгельма II Буреського були титулярними князями Галілеї після смерті Есківи Буреської в 1187 році: Гуго II Сент-Омер у 1187—1204 роках і Рауль Сент-Омер з 1204—1219 років. Есківа Сент-Омер була дочкою Рауля Сен-Омера, і вона була титулярною принцесою Галілеї з 1219—1240 і 1247 років до 1265 року. Її чоловік був титулярним принцом Галілеї з 1219 по 1240 роки.

Володарство Назарета Назарет був центром латинського патріархату, заснованого Танкредом. Він був створений як сеньйорія в Галілеї в 1115 році. Архієпископ Назарета також правив Хайфою..

Володарство Хайфа Хайфа частково була церковною територією, якою керував архієпископ Назарету, а частково створена з інших земель Галілейського князівства. Володарями Хайфи були:

Гельдемар Карпенель, 1100—1101 Танкред, 1101—1103 Роргій, 1103—1107 Паган, 1107—1112 Королівський домен, 1112—1187 Хайфа окупована Аюбідами , 1187—1191 Вівіан, c. 1140-ті роки Паган, 1190–? Роргій II, ? –1244? Гарсіас Альварес, c. 1250 Жиль д'Естен, c. 1260 Хайфа захоплена мамлюками, 1265 рік.

Володарство Бейрута Бейрут був захоплений у 1110 році і переданий Фульку де Гіну. Це була одна з найдовших сеньйорій, яка проіснувала до остаточного розпаду королівства в 1291 році, хоча лише як крихітна смуга на узбережжі Середземного моря, що оточувала Бейрут. Воно мало важливе значення для торгівлі з Європою і мало своїх васалів. Лордами Бейрута були: Бейрут, захоплений мамлюками в 1291 році.

Васалами лорда Бейрута були лорди Баніаса та лорди Торона.

Володарство Баніас Баніас (Кесарія Філіппова) перебував під контролем асасинів у 1126—1129 роках, коли його передали франкам після очищення секти в Дамаску Тадж аль-Мулюком Бурі. Ця територія була предметом суперечок у 1132—1140 роках, коли Баніас був об'єднаний з Тороном під керівництвом Онфруа II Торона. Місто перейшло до Нур ад-Діна в 1164 році.

Лордство Шатель-Нойф Місто Шастель-Нойф було побудоване Гуго Фалькенбергським приблизно в 1105 році, але пізніше був передане госпітальєрам, поки він не зруйноване Нур ад-Діном в 1167 році.

Володарство Торон Замок Торон був побудований Гуго Фокамбергом, щоб допомогти захопити Тір, і був переданий Гемфрі I Торону в 1107 році. Лорди Торона, як правило, були дуже впливовими в королівстві. Гемфрі II був констаблем Єрусалиму. Його онук Гемфрі IV був одружений з Ізабеллою, дочкою Амальріха I. Пізніше Торон об'єднали з королівським доменом Тір. Торон мав двох власних васалів: володіння Шастель-Нойф, яке перейшло до Нур ад-Діна в 1167 році, і володіння Торон-Ахмуд, яке було продано Тевтонським лицарям у 1261 році. Лордами Торона були:

Гемфрі I Торонський, до 1109–після 1136 Гемфрі II Торонський, син Гемфрі I, до 1137—1179 рр. Гемфрі IV Торонський, онук Гемфрі II, 1179—1183 Королівський домен, 1183—1187 Торон окупований Аюбідами, 1187—1229 Аліса Вірменська, онука Гемфрі II, 1229–після 1236 Марія Антіохійська-Вірменська, онука Аліси, після 1236—1239 рр. Торон окупований Айюбідами, 1239—1241 Торон об'єднався з володінням Тіри, 1241.

Сам Торон мав суб-васала, лордство Марон.

Володарство Марон Про лордство Марон відомо небагато. У 1229 році він був переданий тевтонським лицарям в обмін на їхні претензії на Торон.

Володарство Сидон Міста Сідон і Кесарія були захоплені хрестоносцями між 1101 і 1110 роками. Дворянин Євстахій I Греньє, радник Балдуїна I Єрусалимського, отримав правління обома містами. Він заснував династію, яка правила до 1260-х років, коли міста були завойовані мамлюками.

Лорди Сідону Сідон став частиною Єрусалимського королівства після облоги міста у 1110 році. Правителями Сідону були:

Євстахій I Греньє, 1110—1123 Жерар Греньє, син Євстафія I, 1123—1171 Рено Греньє, син Жерара, 1171—1187 Окупований Аюбідами , 1187—1197 Рено Греньє, володарство відновлено, 1197—1202 Баліан I Греньє, син Рено, 1202—1239 Юліан Греньє, син Баліана I, 1239—1260 Сідон зруйнований Аюбідами в 1249 році та монголами в 1260 році Сідон проданий тамплієрам, 1260 рік.

Володарство Кесарії Кесарія була захоплена в 1101 році і передана архієпископу Кесарії. Володарями Кесарії були:

Євстахій I Греньє, 1110—1123 Готьє I Греньє, син Євстафія I, 1123—1154 Гуго Греньє, син Вальтера I, 1154—1169 Гі Греньє, син Гуго, 1170-ті роки Готьє II Греньє, брат Гі, бл. 1180—1189/1191 Кесарія захоплена Аюбідами , 1187—1191 Жуліана Греньє, сестра Готьє II, 1189/1193–1213/1216, з чоловіками: Гі Брізбарр (можливий лорд), після 1183 року Аймар де Лайрон, 1189/1193–1213/1216 Готьє III, син Жуліани та Гі Брізебарр, 1213/1216–1229 Жан, син Готьє III, 1229—1238/1241 Маргарет, дочка Жана, 1238/1241–1255/1265 з чоловіком: Жан Алеман, 1238/1243–1264/1265 Ніколас Алеман, син Жана Алемана (можливий лорд або титулярний лорд), пом. 1277 Кесарія захоплена мамлюками, 1265 рік Жан Невільський, 1384–? Жан Горап?

Володарство Шуф Шуф був утворений з володарство Сідон як суб-васал близько 1170 року. Його центром була печера Тірона. Жуліан Сідонський продав його Тевтонському ордену у 1256 році.

Володарство Зайорданія