Ян Налепка (, псевдонім — Рєпкін, 20 вересня 1912 — 16 листопада 1943) — словацький військовик, Герой Радянського Союзу (1945, посмертно), організатор та командир словацького партизанського загону у складі партизанського з'єднання О.Сабурова, що діяв на території Української та Білоруської РСР.
Біографія Народився 20 вересня 1912 року в селі Сміжані, Східної Словаччини у селянській родині. У 1931 році закінчив учительську семінарію. Працював сільським вчителем.
З 1934 року служив в чехословацькій армії в чиині поручника.
В 1941 році керівництво Словаччини направило військову частину, в якій служив Налепка на німецько-радянський фронт. Налепка створив в 101-му словацькому полку групу заколотників-сталіністів. В травні 1943 зрадив присягу Словаччині і утік на бік радянських партизан. Там сформував з колишніх словацьких військових диверсійний загін.
У вересні-жовтні 1943 намагався вести переговори з представниками УПА з метою домовитися про припинення боротьби УПА проти партизанів та про спільну боротьбу проти нацистів ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали./ Упор. В. Сергійчук — Київ: Дніпро, 1996 — C. 103—108.
Солдати Налепки з'єднались з партизанськими загонами Олександра Сабурова та разом зайняли місто Овруч (Житомирської обл. УРСР), але сам Ян Налепка 16 листопада 1943 року загинув. Похований в братській могилі на Садгірському кладовищі в місті Чернівці.
Нагороди Ян Налепці були посмертно присвоєні звання та нагороди: Герой Радянського Союзу (2.5.1945), Герой Словацького національного повстання (5.5.1945). Нагороджений орденом Білого Лева 1-о ступеня.
Примітки
Література
Біографія на сайті «Герої країни» Д. Ю. Белинский, М. Б. Погребинский. Подвиг Яна Налепки. М., 1959; Šalgovič V., Kapitán Repkin odchádza, 3 vyd., Bratislava, 1968; Jakubovičová M., Učitel Nálepka, Banska Bystrica, 1970. ГУСАР Ю. Двічі Герой Ян Налепка / Юхим Гусар // Чернівці та чернівчани. — 2000. — 3 листопада. ГУСАР Ю. Ян Налепка (20.09.1912-16.11.1943). Двічі Герой «спочиває» у Садгорі /Ю.Гусар // Вечірні Чернівці.- 2007.- 11 жовтня (№ 41). — С. 6.