Яле́м ( — «похоронна пісня», «плач», «лямент») — давньогрецький лямент, а також саме божество плачу й ридання.
Міфологія Ялем, за деякою версією, був сином Аполлона і Калліопи. Йому приписується авторство особливих ялем-пісень: жалібних дифірамбів, трагічних голосінь. Ялем-пісні були свого роду панахидою, або, в усякому разі, творами надзвичайно серйозного і скорботного характеру, які виконувалися лише тільки в особливих, трагічних ситуаціяхЕсхіл. Suppl. 106; Евріпід, Геракл в божевіллі 109, 283..
За часів класичної Античності поезія такого роду втратила свою популярність і була осміяна комічними поетами. У цей час слово «ялем» стало синонімом прохолодної, нудної й млявої поезії та використовувалося в цьому сенсі повсюдноIalemus // Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, ed. by Smith, William. Volume 2. 1867.Schol. ad Eurip. Orest. 1375, ad Apollon. Rhod. iv. 1304 ; Zenob. iv. 39..
У своїй третій тринодії давньогрецький поет Піндар називає Ялема братом Гіменея, Ліна та Орфея і сином Аполлона і Калліопи. Слово «ялем» потім оформилося як позначення поетичного жанру самого по собі та в цьому значенні в ряді випадків зустрічається у творах трагіків. Напівлегендарний грецький поет Памф ототожнює Ялема з Ліном, сином музи Уранії. Найбільш докладний опис Ялема пропонує поет і граматик III століття до н. е. Аполлоній Родоський у своєму творі «Аргонавтика».
Примітки